25. Радіомовлення і аудиторія: особливості контакту

Серед усіх каналів масової комунікації радіомовлення має найвищу проникаючу здатність. За масштабом охоплення населення і значущості в житті людей з ним важко конкурувати не тільки газетам, а й родинному електронного засобу - телебаченню. Радіомовлення залишається надійним супутником людини, природним середовищем його повсякденного існування навіть в умовах, що утрудняють або виключають контакт зі світом за допомогою інших способів спілкування.

Здатність радіомовлення включати в сферу своєї дії величезні маси людей, що виникло з його появою якісно нове освоєння просторових, аудиторних можливостей пов'язані з низкою факторів фізичного і психологічного характеру, притаманних природі радіо:

- По-перше, це властивість електромагнітних коливань (хвиль), які несуть повідомлення, проникати в будь-яку покривається передавачем точку простору, тобто те, що можна назвати всюдисущістю радіомовлення;

- По-друге, компактність і мобільність на сучасному рівні електроніки приймальних пристроїв, які, забезпечуючи стабільне і досить високу якість прийому, можуть супроводжувати людину в будь-яких умовах його життєдіяльності практично цілодобово.

Характер контакту радіомовлення та аудиторії не був завжди однаковий, він історично змінювався. У нашій країні прослуховування радіо спочатку відбувалося в колективній формі - в хатах-читальнях, клубах, на вулицях і площах. Залишилося в спадок від тих часів слово «гучномовець» не випадкове. Радіо, дійсно, було «мовленням» - гучним, трибуни, майданним. В історії західних країн радіо такого типу не існувало, там воно з самого початку адресувалося в будинку населення, було сімейним, яким стало і в нас на рубежі 40-50-х років. Зараз поняття «сімейного СМК» більш справедливо для телебачення, але вже не повністю відповідає ситуації в області радіомовлення. Сьогодні радіоприймач став мобільним і компактним. Поява і кількісне зростання приймачів (а деякі з них тепер розміром із сірникову коробку з мініатюрними навушниками), все більше стають повсякденному приналежністю, поставило радіомовлення перед перспективою орієнтації на окремого, індивідуального користувача.

Зміна характеру спрямованості до аудиторії спричинило зміну стилістики мовлення та уточнення змісту радіопередач: з одним співрозмовником, зрозуміло, не можна спілкуватися так, як з людьми на багатотисячному зібранні.

Радіомовлення сьогодні адресує свої передачі численної аудиторії, яку можна розділити на дві категорії. Перша - це потенційна аудиторія. Вона включає всіх слухачів, які знаходяться в зоні «охоплення» станції і мають можливість приймати її програми. Друга - реальна аудиторія. Це та частина слухачів, які орієнтовані на дану станцію, постійно налаштовують свої приймачі на її хвилю і вважають станцію «своєю». З появою кожної нової радіостанції у неї спочатку виникає потенційна аудиторія, що зумовлено чисто технічними причинами, але в якості головного завдання в цей же період висувається боротьба і за реальну аудиторію. І тут на першому плані виявляються фактори вже не технічного, а творчого порядку, від яких залежить залучення до станції громадського інтересу, створення та постійне розширення її сталого кола слухачів. Розміри реальної аудиторії визначають значення, вагу, авторитет радіостанції - її соціологічний рейтинг, істотний в політичному і комерційному відношеннях.