- •Поняття і сутність культури
- •Основні концепції культури
- •Морфологія і динаміка культури
- •Функції культури
- •Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства
- •"Субкультура" та її функції
- •Мистецтво як засіб творення особистості
- •Сучасний погляд на проблему антропосоціогенезу
- •Сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної
- •Генезис та етапи культурної еволюції
- •Виникнення мистецтва як унікального механізму культурної еволюції
- •Культура і цивілізація
- •Культурно-історичні епохи
- •Світосприймання первісної людини
- •Міфологічна свідомість: єдність об'єкта і суб'єкта, предмета і знака
- •Міфи як "педагогіка людського роду"
- •Прислів'я, приказки, загадки. Зародки мистецтва
- •Художня культура Передньої Азії
- •Культура Стародавнього Єгипту
- •Проблема переходу від хаосу до гармонії
- •Доісторична Греція і класична Еллада
- •Культ краси та освіченості
- •Давньогрецька архітектура і пластичне мистецтво
- •Специфіка й витоки римського генія
- •Домінування християнської теології у свідомості
- •Мистецтво: вираження духовного буття світу й людини
- •Архітектура і мистецтво Візантії V—VIII ст.
- •Романська культура: літургія та карнавал
- •Готичний стиль і схоластика
- •Народження гуманізму
- •Нова концепція людської особистості і нова модель освіти
- •Титани італійського Відродження
- •Північне Відродження
- •Криза гуманістичних ідеалів
- •Реформація і контрреформація та їх слід у культурі
- •Італійська барокова школа
- •"Золоте століття" іспанського живопису: теми, герої, жанри
- •Фламандське і голландське мистецтво XVII ст. Як два полюси світовідчуття доби
- •Класицизм як мистецтво героїчної громадянськості
- •Раціоналістична картина світу і людини в ідеології Просвітництва та її вплив на художню творчість
- •Стиль рококо як мистецтво "галантної доби"
- •Новий соціальний і духовний досвід та його породження — індивідуалістична культура
- •Романтизм як світовідчуття і як напрямок у мистецтві
- •Формування історичного погляду на особу і зумовленого ним художнього методу реалізму
- •Філософський песимізм і волюнтаризм та творчість імпресіоністів і постімпресіоністів
- •Причини виникнення стилю модерн
- •Стиль модерн — поєднання традицій східного та західноєвропейського мистецтва
- •Символізм — естетико-філософська основа модерну
- •Особливості стилю модерн
- •Модерн як архітектурний стиль
- •Стиль модерн у Росії
- •Загострення проблем гуманізму в житті і мистецтві
- •Новий театр
- •Авангардистський живопис: драматизм входження нового в культурний процес
- •Функціоналізм в архітектурі
- •Нові виражальні засоби в музиці
- •Періодизація розвитку української культури
- •Джерела вивчення культури стародавніх слов'ян
- •Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян
- •Релігійні вірування та міфологія східнослов'янських племен
- •Особливості світорозуміння людини часів Київської Русі
- •Мислителі Київської Русі. Книжна справа
- •Зародження і розвиток шкільної освіти. Наукові знання
- •Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр
- •Образотворче мистецтво: іконопис, фреска, мозаїка, книжкова мініатюра
- •Ткацтво, килимарство та вишивка
- •Театральне мистецтво. Музика. Танок
- •Соціально-політична і культурна ситуація в Галичині та на Волині в XII—XIII століттях
- •Основні осередки соціального і культурного життя
- •Освіта і наука, архітектура і мистецтво
- •Культурні та політичні зв'язки Галицько-Волинського князівства з іншими землями Стародавньої Русі
- •Соціально-політична і культурна ситуація в польсько-литовську добу
- •Освіта і книгодрукування в XIV—XVII ст.
- •Козацтво як явище історії та культури
- •Нові процеси в духовному житті: реформування церкви та освіти, розвиток науки
- •Українське бароко як нове світовідчуття і нове мистецтво
- •Специфіка національного варіанта бароко в літературі, театрі і музиці
- •Еволюція образотворчого мистецтва
- •Барокова архітектура
- •Формування української національної самосвідомості
- •Роль творчості т.Г. Шевченка у становленні української культури
- •Українська суспільна думка; розвиток науки і філософії
- •Література
- •Образотворче мистецтво, музика, театр
- •Культура як умова відродження нації в українській естетичній традиції кінця XIX — початку XX ст.
- •Гуманізм українського неоромантизму
- •Взаємовідносини особистості і світу в українському експресіонізмі
- •Український авангард 1900—1910-х рр.
- •Національно-культурне піднесення 20-х років в Україні як передумова розбудови освіти і науки
- •Ітература й театр на тлі нових національних та соціальних реалій
- •Український мистецький авангард та його доля
- •Українська культура другої половини XX століття
- •Формування нової соціокультурної дійсності та її риси
- •Культура України в умовах зростання національно-культурної ідентичності
Модерн як архітектурний стиль
На зміну еклектизму XIX століття приходять пошуки цілісного стилю, що грунтується на застосуванні нових конструкцій і матеріалів (криця, цемент, залізобетон, каркасна система, величезні покриття склепінно-купольної системи, козирки, що висять тощо).
Провісником нового етапу в розвитку архітектури стала Ейфелева вежа (висота 312 метрів), що її було зведено зі складних сталевих частин до Всесвітньої паризької виставки 1889 року за проектом інженера Густава Ейфеля на ознаку вступу в нову еру машинного сторіччя. Ажурна вежа, позбавлена утилітарного значення, легко та плавно здіймається у повітря, втілюючи міць техніки.
Перший житловий будинок, в якому було застосовано новий будівельний матеріал — залізобетон — був зведений у Парижі в 1903 році архітектором О. Перре. Конструкція будови, що визначає його легку логічну композицію, добре виявлена на фасаді. Однак спочатку нові матеріали і нові конструкції не обмірковувалися естетично, а поєднувалися з елементами старих стилів.
Які ж головні постулати формотворення в стилі модерн? Основний принцип архітектури, як сформулював його ще римський архітектор Вітрувій: корисність, міцність, краса, в модерні реалізувався так, що на перше місце виходила краса, спираючись на зручність ("корисність"). В минулому люди не надавали особливого значення зручності. Коли сидиш на старовинному стільці з випуклим сидінням та прямою спинкою, що не відповідає лініям спини, але вкритий розкішним рельєфним різьбленням, що встромляється в тіло, чи коли намагаєшся перемістити цей пудовий стілець або стерти пил в його численних завитках, — наочно відчуваєш, як мало думали наші пращури про зручність.
Архітектори модерну висунули функціональність, корисність як етичну основу нового стилю. Нефункціонально проектувати — значить діяти аморально. Не можна вирішувати художні завдання, відволікаючись від задоволення практичних потреб. Комфорт та зручність в організації простору — перш за все. Тому в модерні з'являється новий принцип зведення будинків, "зсередини назовні". Спочатку планується внутрішній простір, що формує зовнішній вигляд будівлі.
Стиль модерн конструктивний: за фасадом будинку можна читати його внутрішню структуру. Оскільки основним в стилі модерн стала організація інтер'єру, то у зовнішньому вигляді це неминуче призвело до асиметрії планів та фасадів, до вільної багатооб'ємної композиції, що принципово відрізняється від нормативних класичних будівель. Вікна в будинках модерну, як правило, різні за конфігурацією і розміром, можуть бути розташовані на різних рівнях, виходячи зі структури внутрішнього простору. Будівля стилю модерн вирізняється вільним складанням плану, живописною рівновагою замість суворої симетрії.
Модерн більшою мірою реалізувався в жанрах особняка та доходного будинку. Вихідним центром розвитку простору особняка є хол, доходного будинку — сходи, навколо вертикальної осі яких на декількох рівнях компонується решта кімнат та допоміжних приміщень.
Для модерну характерна стилізація. Модерн зробив принципово можливим включення до своєї художньої системи будь-яких ретроспективних форм. Звертаючись до форм минулого, модерн застосовує їх в новому контексті, підкреслюючи одні та обминаючи інші деталі, абсолютно не піклуючись про історичну вірогідність. Його цікавить загальне, а не вірогідність деталі, як це було в еклектиці XIX століття. Зберігаючи загальні особливості образу інших епох, модерн трансформує їх згідно зі своїми художніми смаками, виявляє шляхом перебільшення, гротеску близькі собі риси.
Модерн запропонував нові принципи ансамблевості в архітектурі. Якщо раніше ансамблевість розумілася як використання споріднених стильових форм, то для архітектора модерну головним засобом включення будинків до міського середовища стає узгодженість масштабів, ритміки, подібність об'ємів та силуетів існуючої та нової забудови, тобто принцип просторових взаємозв'язків, принцип живописно-ритмічної композиції.
Важлива роль у формотворенні модерну відводилась пластичності. Архітектори намагались у формах будинків знайти образ, адекватний духовним спрямуванням людей своєї епохи. На естетику нової архітектури вплинули властивості залізобетону набувати будь-якої форми. Нове розуміння пластичності для модерну полягає в тому, що воно характеризує не стільки декор, як це було раніше, скільки ліплення самих архітектурних мас.
Архітектори модерну, з одного боку, тяжіли до раціональних конструкцій, застосовуючи залізобетон, скло, кераміку, а з іншого боку, намагались подолати сухий раціоналізм будівельної техніки, звертаючись до вигадливого декору. Незважаючи на відверту декоративність модерну, декору завжди в композиції відводиться другорядна роль. Модерн підкреслює "непотрібність", "неутилітарність" декору, в ньому щедро представлені мотиви флори та фауни, але завжди в їх символічному значенні. Через метафоричність художнього мислення "новий стиль" намагався протиставити себе натуралістичним тенденціям XIX століття. Навіть простий лінійний орнамент мав для теоретиків модерну прихований зміст. Уподобана модерном крива лінія здатна відбивати в залежності від форми та ступеню своєї кривизни то силу, то слабкість. Рух ліній, що безперервно плине та, разом з тим, пульсуючий ритм ліній, що звиваються, виявляється у всьому: у візерунках металевих палітурок поручнів і маршових сходів, огорож балконів, у вигинах даху, у криволінійних формах пройм, у стилізованому орнаменті з хвилястих водоростей і жіночих голів з розпущеним волоссям.
Провідними архітекторами стилю модерн були X. ван де Вельде, В. Орта в Бельгії, А. Гауді в Іспанії, Дімар у Франції, Й. Гофман в Австрії, Ф. Шехтель в Росії, В. Городецький в Україні.
З часом, до того ж досить швидко, в модерні назріли зміни. Архітектурні маси та об'єми ставали більш лаконічними та простими, функціонально й конструктивно виправданими. Інтер'єри звільнювалися від перевантаженості речами умеблювання. Кількість орнаменту зменшується, він вже не заповнює архітектурну форму, а лише супроводжує, підкреслює її. В 1920-х роках виникає новий стиль в архітектурі — конструктивізм.