- •6. Утвердження Володимира Мономаха на київському столі
- •7. Державні заходи Володимира Мономаха
- •8. Правління Мстислава Володимировича
- •Перебіг
- •Гетьманування івана скоропадського. Решетилівські статті
- •Заходи, спрямовані на підрив економіки гетьманщини
- •Наступ царату на українську культуру
- •Утворення малоросійської колегії
- •3. Формування багатопартійності в Україні наприкінці 80-х - початку 90-х pp.
- •5. Політичний спектр партій України на початку 90-х pp.
- •5.1. Ліві партії.
- •5.2. Центристські партії.
- •5.3. Праві партії.
- •І. Вступ
- •Іі. Політичні парті.
- •Денонсація більшовиками миру, початок війни
- •[Ред.]Бої на Правобережжі (березень-липень 1919)
- •[Ред.]Контрнаступ об'єднаного війська унр і зоунр
- •[Ред.]Трикутник смерті
- •Етапи [ред.]Переддень
- •[Ред.]Наступ польсько-українських союзників
- •[Ред.]Контрнаступ більшовиків
- •[Ред.]«Диво на Віслі»
- •[Ред.]Перемир'я
- •[Ред.]Листопадовий чин
- •Початок громадської діяльності
- •[Ред.]Партійна та парламентська активність
- •[Ред.]Голова української парламентської репрезентації
- •[Ред.]Підготовка до проголошення незалежності Західної України
- •[Ред.]На чолі Західноукраїнської Народної Республіки
- •[Ред.]На еміграції
- •Початок громадської діяльності
- •[Ред.]Війна і полон
- •[Ред.]Розбудова української армії
- •[Ред.]Після поразки визвольних змагань
- •[Ред.]Еміграція
- •Формальний привід
- •Три етапи
- •Переддень війни
- •[Ред.]Сили сторін
- •[Ред.]Захоплення Лівобережжя і Півдня України
- •[Ред.]Наступ більшовиків на Правобережжі
- •[Ред.]Контрнаступ українських військ і німецько-австрійських союзників
Етапи [ред.]Переддень
Червень 1920
Згідно з умовами Варшавського договору 1920 уряд Юзефа Пілсудського відмовився від претензій поширюватися до кордонів Речі Посполитої 1772 р. (тобто до першого поділу Речі Посполитої) і визнав територію Надніпрянської України, що була окупована більшовицькими військами, за УНР. Військова конвенція 24. 4. 1920 між УНР і Польщею проголошувала армії обох держав союзниками у боротьбі за визволення України і проти подальшої більшовицької експансії на захід.
[Ред.]Наступ польсько-українських союзників
25. 4. 1920 об'єднані польсько-українські збройні сили (20 тис. польських і 15 тис. українських вояків) форсували Збруч і за тиждень боїв вибили червоноармійські підрозділи із Житомирщини, Бердичева, Козятина і 7. 5. 1920 вступили у Київ. У боях за українську столицю відзначилась козача дивізія полковника Марка Безручка. Наступ польсько-українських військ підтримали дві бригади Червоної Української Галицької Арміі, які 23. 4. перейшли на сторону Армії Української Народної Республіки під командуванням генерала Михайла Омеляновича-Павленка (польське командування їх невдовзі інтернувало). Сотні галичан, які залишились у більшовицьких Дванадцятій та Чотирнадцятій арміях, були відправлені у в'язниці Києва,Харкова, Одеси, кожухівський концтабір під Москвою та у Соловецькі табори. Однак, успішний наступ на Київ не спричинив всенародного антибільшовицького повстання, на яке так розраховував голова Директорії УНР Симон Петлюра. Повстансько-партизанські загони у Правобережній Україні громили не тільки більшовицькі, але й польські військові частини.
[Ред.]Контрнаступ більшовиків
Серпень 1920
Першу спроба контрнаступу більшовиків 29-31 травня було відбито у битві під Володаркою. Через місяць боїв більшовицьке командування зосередило проти об'єднаних польсько-українських військ чималі військові сили. Червневий наступ військ Південно-Західного фронту (40 тис. багнетів і шабель) забезпечив перехід ініціативи до більшовиків. 14-16.7 Чотирнадцята армія вийшла до р. Збруч. 25.7 Перша кінна армія (команд.Семен Будьонний) захопила Броди, а 26.7 червоноармійські частини захопили Тернопіль. Всього протягом місяця Червона Армія зайняла 17 повітових міст, 48 містечок і більше тисячі сіл Галичини. 1.8.1920 у Тернополі було проголошено утворення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки. Насильні реквізиції, що проводили більшовики у селах, оподаткування господарств за національною ознакою, терор агентів ЧКвикликали обурення серед населення, що значно ускладнило ситуацію для наступаючих радянських частин. Авантюрний штурм міцно укріпленогоЛьвова (його боронило 7 піхотних дивізий, 6 бронепоїздів, 50 бойових літаків), на якому так наполягав член Реввійськради Південно-Західного фронтуЙосип Сталін, знекровив Першу кінну армію. Про львівську трагедію майбутній генсек ЦК ВКП(б) швидко "забув", зваливши всю провину за поразку на польському фронті на командуючого Західним фронтом Михайла Тухачевського.
[Ред.]«Диво на Віслі»
Під Замостям Шоста Січова дивізія Армії УНР, разом з Дивізією Морської піхоти УНР, спільно з польськими частинами остаточно розгромила будьонівські підрозділи. Наступ радянських військ на Варшаву поступово згасав. Вітчутної поразки від українських військ в районі Галича-Бучача-Чорткова зазнала більшовицька Чотирнадцята армія. Реорганізована у вересні-жовтні Армія УНР збільшилась з двох дивізій до шести: Перша — під командуванням генерала Андрія Гулого-Гуленка, Друга — генерала Олександра Загродського, Третя — генерала Олександра Удовиченка, Четверта — полковника Юрія Тютюнника, П'ята — полковника Андрія Долуда, Шоста — генерала Марка Безручка. Дивізії підлягали штабові Шостої польської армії генерала Яна Ромера.
Крах Галицької СРР був спричинений не тільки військовою міццю польсько-українських частин, але й форсованими діями Раднаркому і Галревкому, спрямованими на реалізацію лівацького лозунга РКП(б) щодо «перенесення соціальної революції і Радянської влади у Європу». Про це 23.8.1920 голова Галревкому В. Затонський доповідав Володимиру Леніну: «Все йшло стихійно… Стихія справа хороша, коли революція виникає самочинно, але набагато гірше, коли її необхідно насаджувати ззовні».