11. Зовнішньополітичні аспекти Сучасні тенденції розвитку

Сьогодні виразно простежується формування трьох глобальних геоекономічних зон, що безпосередньо впливатиме найближчими десятиліттями на політичний клімат планети: Європейської, Північноамериканської та Азіатсько-Тихоокеанської (АТР).

Ядрами інтеграційних процесів в цих зонах стали регіональні організації - Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) відповідно. В межах цих організацій виникає й нова система лідерства.

Згідно з прогнозами експертів десятка світових економічних лідерів виглядатиме у 2020 р. так: Китай, США, Японія, Індія, Індонезія, Південна Корея, Німеччина, Таїланд, Франція, Бразилія.

Найбільш динамічним є Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР). На початку наступного століття в країнах АТЕС вироблятиметься понад 60 % світового ВНП і на них припадатиме 50 % світової торгівлі. Вже сьогодні країни АТР демонструють найвищі темпи економічного зростання. Нові індустріальні економіки (НІЕ) АТР зберігають високі темпи економічного зростання, починаючи з 70-х років - у середньому 8,55 % при середньосвітовому показнику 3 %.

АТР потрапив до розряду пріоритетів провідних країн світу та економічних угруповань. ЄС ще в 1994 році визначила відносини з країнами АТР як пріоритетні, а в 1996 році в Бангкоку відбулася перша зустріч лідерів країн ЄС та АТЕС.

Чинник інтенсивного розвитку країн Тихоокеанського кільця здатний каталізувати дію євроатлантичного чинника, що у більш віддаленій перспективі може спричинитивиникнення трансатлантичного економічного співтовариства шляхом об'єднання НАФТА та ЄС при домінуючій ролі США.

Сполученими Штатами задекларована також ідея створення Нового Атлантичного Співтовариства - трансатлантичної структури безпеки, що об'єднає Північну Америку та інтегровану Європу і кістяком якої буде НАТО. США чітко сформулювали пріоритетність збереження своєї присутності в Європі та участь у європейських справах незалежно від дії кон'юнктурних чинників.

Як одну з пріоритетних цілей США в майбутній структурі проголошено забезпечення інтеграції України з Європою шляхом надання їй доступу на західні ринки та налагодження партнерства з НАТО.

Глобальною стратегією адміністрації США в 1995 році визначено десятку пріоритетних нових великих ринків, що зароджуються у світі. З позицій глобальних економічних інтересів США на міжнародній арені до їхнього числа потрапили такі країни та регіональні економічні угруповання:

- в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні: економічна зона Китаю (КНР, Тайвань, Сянган), Південна Корея, регіональне угруповання АСЕАН, Індія;

- в Латинській Америці: Мексика, Бразилія, Аргентина;

- в Африці: Південно-Африканська Республіка;

- на Середньому Сході: Туреччина;

- в Центральній Європі: Польща.

Наявність у числі пріоритетів сусідніх з Україною Польщі та Туреччини свідчить про поступове формування в Європі Балто-Чорноморської смуги інтересів США. Проміжне положення України сприяє поглибленому співробітництву з цими двома державами, а також із США, що є вкрай важливим з огляду на національну безпеку та державні інтереси. Вірогідно, що у міру здійснення економічних реформ Україна теж стане новим крупним ринком, що зароджується.

В Латинській Америці, де також спостерігається висока динаміка розвитку, утворився Спільний ринок Південного конусу Америки (МЕРКОСУР), який за своїми параметрами майже на порядок поступається названим вище інтеграційним зонам і, таким чином, не може скласти їм достатньої конкуренції в осяжній перспективі.

Інші геоекономічні формації, що виникли останнім часом - СНД, Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), Організація економічного співробітництва (ОЕС) країн Центральноазіатського регіону - теж не можуть розглядатися як конкурентні названій тріаді не тільки за своїми кількісними показниками, а й через неоднозначність процесів, що відбуваються на регіональному рівні. Останнє особливо стосується СНД.

У той же час ЧЕС та ОЕС займають вигідне комунікаційне положення між ресурсомісткими південно- та східноазіатськими регіонами і індустріально розвиненою Західною Європою, що потенційно містить сприятливі можливості для економічного розвитку. В названих регіонах присутні вагомі економічні та політичні інтереси України.