12 . Держава як основний елемент політичної системи та її функції

Сучасні держави можна типологізувати за тими функціями, які вони виконують. За цією ознакою можна виділити військову, або поліцейську державу, правову, а також соціальну державу. Військова, або поліцейська, держава характеризується гіпертрофованим розвитком і особливо великою роллю структур державного насильства — армії, військово-промислового комплексу, ор­ганів охорони порядку та безпеки. На відміну від поліцейської основне призначення правової держави полягає в розвитку структур, що забезпечують захист прав усіх членів суспільства, а та­кож їх підкорення праву як вищій силі, рівноправність усіх гро­мадян (як рядових, так і можновладців) перед законом. Соціальна держава свою діяльність зосереджує на проведенні активної соці­альної політики, яка допомагала б пом'якшенню й запобіганню соціальних конфліктів.

Основним компонентом політичної системи є держава .Держава надає політ. системі цілісності та стійкості , зорієнтовує її на важливі суспільні справи. Держава- це публічна влада , яка поширюї свою дію на суспільство.Вона володіє монополією на примус щодо населення у межах певної території,має право на проведення від імені суспільства внутрішньої та зовнішньої політики,виняткове право видавати закони та правила ,які є обов’язковими для всіх громадян, право на збирання податків,мита,тощо. Держава – це організація публічної влади панівної частини населення у соціально неоднорідному , зокрема класовому ,суспільстві, за допомогою якої здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї його частини ,а також управління загальносуспільними справами. Суть держави виявляється в її функціях як основних напрямах діяльності:

1. Захист суспільного ладу. 2. Запобігання й усунення соціально небезпечних конфліктів 3. Регулювання економічних та інших суспільних відносин 4. Здійснення єдиної для країни внутрішньої політики як системи її конкретних виявів – соціальної, економічної, фінансової, наукової, культурної, освітньої, та іншої політики 5. Зовнішньополітична функція захисту інтересів країни 6. Функція оборони країни7. Співробітництво з іншими народами та ін

13.Правова держава

Правова д-ва- д-ва, яка всі ф-ції пов’язує з конст. та верховенством з-ну, права.

Держ. забезпеч.:

1. верховенство права, з-ну

2. максим. гарантію прав і свобод людини

3. рівність всіх перед з-ном і судом

4. взаємовідповід. громад. та д-ви

5. на суд. та ін. ахисту особи

Прав. д-ва базується на:

1. на розподілі та балансі властей

2. на встановленні межі на міри владі

3. на пол. плюралізмі

4. на підзаконності влади і управління

5. на конст. намірі

6. на широкому місцев самоврядуванні

15. Соціальна держава .

В наш час в конст. деяких кр-н є таке визначення як Соц. д-ва. Вперше з’явл. в 1949 р. в конст. Фр., а потім і в інш. д-вах. Вона з’яв. на відгуг критиці лібер.-ринковій д-ві. Лібер.-рин. д-ва не могла забезпечити соц. благопол. Усім гром-м сусп., вона гарантувала свободу ек. діял-ті найбільшпідприємливим гром-м. але це привело до I та II св. війни, кризи 30-х рр. Та в деякій мірі до револ. в Рос.

Хар-ні ознаки соц. д-ви:

Забезпечує:

1. рух до соц. справедл.

2. ослаблення соц. нерівності

3. надання кожному гром-ну роб. місце чи інш. джерело існув.

4. забезпеч. мир та злагоду в сусп.

5. формує для люд. благоприятне життєве сер-ще

Базується на:

1. досить вис. Рівні ек. розвитку

2. демократизм пол. с-ми

3. на компромісі осн. пол. сил відносно цілей та шляхів розв. Сусп.

4. розвитку с-ми соц. партнерства та захисту гром-н

5. підвищ. ролі д-ви в с-мі панування і регулювання соц.-ек. процесів

Не всі на зах. представн. пол. партій згодні з ідеєю соц. д-ви, вони вимагають відмову від ф-цій перерозподілу благ у д-ві та вимагають вдосконалення правових, фін. та організац. мех-мів, аргументуючи це неузгодж. з правами люд.

В конст. У написано, що у соц.-прав. д-ва. Для У необхідний:

1. перехід до багатоукладної ек-ки

2. сполука держ. та прив. власності

3. можливість регулювання д-вою ек-уи

4. необхідність розробити ефективний інструмент соц.-ор’єнтов. пол-ки в д-ві, виробити с-му правов., організ. та фін.-ек. важелів, які б забезпечували соц. права та прожитковий мін. гром-н

4. пол-ки кажуть про підвищення рівня прав. захисту громад, боротьбу з корупцією та організ. злочинністю.

16. Громадянське суспільство — це суспільство, якому властиве самоврядування вільних індивідів та добровільно створених ними організацій. Громадянське суспільство як сферу самоврядування вільних індивідів захищають від свавілля державної влади та жорсткої регламентації з боку її органів відповідні закони. Ось чому в реальному суспільному житті громадянське суспільство та правова держава є взаємозв’язаними інститутами, функціонування яких забезпечується верховенством закону, що надійно гарантує та захищає права і свободи громадян.

Громадянське суспільство може існувати тільки за умов демократії. Водночас високий рівень розвитку й функціонування громадянського суспільства може забезпечити тільки демократична держава. Як свідчить суспільна практика, саме нерозвиненість громадянського суспільства є однією з головних умов існування тоталітарних та авторитарних режимів. Головна ознака громадянського суспільства полягає в забезпеченні широких прав людини, у вільному виборі нею різноманітних форм економічного й політичного життя, форм ідеології та світогляду, у можливості пропагувати й обстоювати свої інтереси, погляди та переконання.

7-8-9 . СУТНІСТЬ ДЕРЖАВИ В ПОЛ СИС-МІ СУС-ВА

При розгляді цього пи­тання треба звернути увагу на те, що основним компонентом політичної системи є держава, якій належить особливе місце в політичному житті суспільства. Саме держава виступає основним носієм політичної влади та головним знаряддям реалізації класових інтересів, головним суб'єктом і одночасно головним об'єктом політичної діяльності і політичних відносин у суспільстві.

Держава як певна політична структура має надзвичайно складну будо­ву. Традиційно виділяють три гілки державної влади — виконавчу, законо­давчу і судову, які мають у різних країнах різне оформлення й назву. Дер­жава, виступаючи від імені суспільства, регламентує політичну діяльність всіх його організацій, встановлює основні норми цієї діяльності, її методи, умови формування й функціонування недержавних організацій.

Держава існує через здійснення нею сукупності необхідних функцій. Такими функціями є: захист суспільного ладу, запобігання й усунення соціальне небезпечних конфліктів, регулювання економічних та інших суспільних відносин, здійснення загальної для країни внутрішньої політики як системи її конкретних виявів — соціальної, економічної, фінансової, наукової, культурної, освітньої та ін., виконання зовнішньополітичної функції захисту інтересів країни, функції оборони країни тощо.

Методи, за допомогою яких здійснюються функції держави, характер встановлених у державі соціальних та інших відносин дають змогу кла­сифікувати різні види держав і побудувати їх типологію. Така типологія може здійснюватися за різними ознаками.

Досить поширеною є класифікація держави за формою державного правління. Під формою державного правління слід розуміти організацію верховної державної влади, її структуру, правовий (конституційний) статус та субординацію вищих органів, порядок їх діяльності. Як правило, основ­ними сучасними формами правління є парламентська республіка, прези­дентська республіка, конституційна монархія.

Не менш поширена класифікація держави за формою державного уст­рою. Адміністративно-територіальний устрій держави, що включає ме­ханізм взаємовідносин між державою та її складовими частинами, цен­

тральними й місцевими органами влади, є й формою державного устрою:

унітарною чи федеративною.

Сучасні держави можна типологізувати і за тими функціями, які вони виконують. За цією ознакою можна виділити військову або поліцейську державу, правову, а також соціальну державу. Військова, або поліцейська держава характеризується гіпертрофованим розвитком і особливо значною роллю структур державного насилля — армії, військово-промислового комплексу, органів охорони порядку та безпеки. На відміну від поліцейської основне призначення правової держави полягає в розвитку структур, що забезпечують захист прав усіх членів суспільства, а також їх підкорення праву як вищій силі, рівноправність усіх громадян (як рядових, так і можновладців) перед законом. Соціальна держава свою діяльність зо­середжує на проведенні активної соціальної політики, яка допомагала б пом'якшенню й запобіганню соціальних конфліктів.