- Вимоги безпеки до посудин, що працюють під тиском

До обладнання, що працює під тиском відносяться парові і водяні котли, компресори і балони зі стиснутим або зрідженими газами. До посудин, що працюють під тиском, відносяться ємності, у яких (0,07мПа) або , де V –внутрішній об’єм посудини, л.

Порушення правил експлуатації обладнання, що працює під тиском більше атмосферного призводить до вибуху, а відтак до руйнування будівель і травмування людей.

Основними причинами більшості аварій є:

• недостатня кваліфікація персоналу;

• порушення правил експлуатації, безпеки праці;

• низька трудова і технологічна дисципліна;

• відсутність нагляду і контролю;

• низька якість випробувальних і ремонтних робіт.

1. Для спостереження за правильною роботою та безпечною експлуатацією котлів, їх обладнують контрольними, контрольно-вимірювальними приладами та приладами безпеки. Для зручного спостереження їх встановлюють на видному місці.

За допомогою приладів здійснюють контроль за такими параметрами:

• температура і тиск нагрітої пари на виході;

• тиск пари в котлі і температура води, що живить котел;

• рівень води у котлі;

• кількість води, що надходить у котел і кількість пари, що виробляється;

• вміст СО і Н в димових газах і ін.

Для регулювання теплових процесів вводиться автоматичне управління котельним агрегатом. Автоматикою безпеки передбачається автоматичне відключення подачі газу до пальників у випадку несправної роботи окремих пристроїв котла.

Основними деталями автоматики є запобіжні клапани, які автоматично спрацьовують, якщо тиск у котлі підвищується до відповідного значення.

Посудини під тиском можуть бути допущені до роботи на підставі письмового розпорядження адміністрації підприємства, після прийомки їх комісією від монтажної організації і наявності дозволу Держгірпромнагляду.

Власник на балансі якого є посудини під тиском, має зареєструвати їх в органах Держгірпромнагляду.

Дозвіл на експлуатацію котельних установок видається після їх реєстрації та технічного огляду, який проводять перед пуском (первинний), періодично в процесі експлуатації (плановий) і в необхідних випадках (позачерговий).

Внутрішній огляд котлів здійснюють не рідше одного разу на 4 роки; гідравлічне випробування – не рідше одного разу на 8 років.

Достроковий огляд здійснюють у випадках коли котел:

• не експлуатувався більше одного року;

• був демонтований і знову встановлений;

• ремонтувався;

• за вимогою адміністрації чи органів нагляду.

У аварійних випадках обслуговуючий персонал має негайно зупинити котел. Можливі причини аварійної зупинки мають бути вказані у виробничій інструкції і записані у змінному журналі.

Обслуговуючий персонал несе відповідальність за порушення інструкцій щодо експлуатації посудин під тиском.

2. Компресор – це машина для отримання стиснутого повітря, що є енергетичним джерелом для приведення в дію багатьох технологічних процесів, пневматичних інструментів та механізації інших трудомістких видів робіт.

Компресія (від лат. compression - стиснення) – стиснення повітря, газу або горючої паливно-мастильної суміші в циліндрах поршневих машин – компресорів або двигунах внутрішнього згоряння і ін.

Вимоги до безпечної експлуатації компресорних установок визначенні правилами влаштування і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок повітропроводів і газопроводів.

До обладнання компресорної станції входить повітрозбірник або ресивер, призначення якого полягає у поглинанні поштовхів повітря, що надходить з компресора, тобто для вирівнювання пульсації тиску в трубопроводі. У ресивері відбувається також охолодження повітря і відокремлення вологи і масла.

При неправильній експлуатації ресивер може вибухнути. Його встановлюють поза будівлею компресорної установки, обладнують манометром, масло- і водозбірниками. Перед пуском у експлуатацію, ресивер випробовують тиском, у 1,5 рази більшим від робочого.

Повітропровід компресорної установки випробовують гідравлічним тиском, що у 2,5 разів перевищує робочий. Результати випробовувань заносять у спеціальну книгу, зареєстровану в органах Держгірпромнагляду.

Основні причини аварій, що призводять до вибуху компресорів:

3. збільшення тиску повітря вище допустимого;

4. перегрівання компресора внаслідок підвищення температури стиснутого повітря;

5. незадовільна система змащування і низька якість мастил;

6. забір запиленого повітря, неправильний монтаж і обслуговування;

7. самоспалахування газоповітряної суміші;

8. несправність контрольних приладів та пристроїв безпеки;

9. накопичення нагару та зарядів статичного струму і ін.

Контроль і регулювання тиску в компресорі здійснюється запобіжними клапанами. У автоматичному режимі при збільшенні тиску компресор переводиться на холостий хід, а надлишок повітря випускається в атмосферу.

При збільшенні тиску початкова міцність металу знижується, внаслідок чого може настати неминучий вибух компрессора. Для запобігання вибуху передбачене повітряне або водяне охолодження та спеціальне компресорне мастило з температурою спалаху.

До обслуговування компресорних установок допускаються особи не молодші 18 років, придатні до цієї роботи за станом здоров’я, навчені за відповідною програмою і мають посвідчення на право експлуатації компресорних установок. Знання правил обслуговування перевіряються не менше одного разу на рік.

3. Серед трубопроводів, що експлуатуються у різних галузях промисловості самими небезпечними є паропроводи, що відводять від котлів пару та трубопроводи по яких під тиском подається вода.

Безпечна експлуатація трубопроводів залежить від середовища в якому вони працюють, величини тиску, температури нагріву та виконання всіх видів контролю, що вимагають “Правила улаштування і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води”.

З метою перевірки міцності і щільності трубопроводів та їх елементів здійснюється гідравлічне випробовування пробним тиском відповідно до ГОСТу. Час витримки трубопроводу і його елементів під пробним тиском має бути не менше 5хв.

Трубопровід вважається таким, що витримав гідравлічне випробовування, якщо не виявлено:

• ознак розриву;

• течій, сльозин і потіння у зварних з’єднаннях і в основному металі;

• видимих залишкових деформацій.

На всі трубопроводи, експлуатація яких здійснюється відповідно до Правил, складаються паспорти відповідної форми.

Реєстрація в органах Держгірпромнагляду здійснюється на підставі письмової заяви власника з поданням наступних документів :

• схеми трубопроводу з визначенням його параметрів;

• паспорта на трубопровід;

• посвідчення про якість виготовлення і монтажу трубопроводу;

• акта прийомки в експлуатацію трубопроводу власником від монтажної організації.

Дозвіл на експлуатацію зареєстрованих трубопроводів записується в паспорт інспектором держнагляду, а тих, що не реєструються, запис в паспорті робить відповідальна особа.

У процесі експлуатації трубопроводи підлягають технічному опосвідченню, зовнішньому огляду і гідравлічному випробування, у такі строки:

• зовнішній огляд і гідравлічне випробування – перед пуском в експлуатацію;

• зовнішній огляд – і гідравлічне випробування після ремонту з використанням зварювання або якщо він знаходився у стані консервації понад 2 роки.

Результати опосвідчення і висновок про можливість експлуатації трубопроводу, записуються в паспорт з визначенням терміну наступного технічного огляду.

До обслуговування трубопроводів допускаються особи, що навчені за відповідною програмою і мають 18 років та відповідне посвідчення. Повторна перевірка знань персоналу, який обслуговує трубопровід, проводиться не рідше одного разу на 12 місяців. На кожному трубопроводі після його реєстрації на спеціальних табличках наносять такі дані: реєстраційний номер, дозволений тиск, температура середовища і дата наступного зовнішнього і внутрішнього огляду.

Адміністрація підприємства або власник несе повну відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію трубопроводів. Тому власник трубопроводу має забезпечувати належну організацію його обслуговування, ремонту і нагляду в повній відповідності з вимогами Правил.

4. Балони – це закриті металеві посудини різних ємностей, що працюють під тиском.

Стійкість балонів у вертикальному положенні досягається за допомогою стального башмака, впресованого у нижню частину конструкції.

Вибухи балонів від миттєвого розширення газу супроводжуються потужною вибуховою хвилею, яка розносить осколи на відстань понад 150м.

Причиною вибухів може бути:

• переповнення їх рідиною зріджених газів;

• підвищення тиску;

• нагрівання або переохолодження;

• потрапляння у балон жирових речовин;

• накопичення у них металевих часток;

• тривале зберігання газу без використання;

• помилкове заповнення балона іншим газом і ін.

Для запобігання неправильному наповненню іншим газом введено чітке міркування корпусів балонів різними кольорами, залежно від їх призначення.

Особливу небезпеку для балонів становить їх падіння або удар в умовах низьких температур (-30 - -400С), що веде до хладоломкості металу.

Граничний тиск у балоні приймається для стиснених газів при температурі +200С, а для зріджених +500С. Збільшення температури газу всього на 100С збільшує тиск у балоні на 0,5 атм., що веде до неминучого вибуху.

Враховуючи таке об’ємне розширення газів у балоні не дозволяється їх переповнення. Незаповнений об’єм має становити 10% від об’єму балона. Зберігання балонів має виключати перегрівання їх будь-якими джерелами тепла.

При швидкому відкриванні вентиля на горловині балона різко підвищується температура газу, що призводить до спалахування, тому що у балоні і не вентилі завжди знаходиться іржа, окалина від зносу різьби вентиля. Забруднення горловини кисневих балонів маслом або жиром може викликати їх займання внаслідок активного окислення при виході кисню з балону.

Перевірка якості і огляд балонів здійснюється з метою визначення придатності їх до подальшої експлуатації.

Балони з виявленням корозії, тріщин, вм’ятин та інших пошкоджень повинні вибраковуватись. Усі балони, крім ацетиленових при періодичних технічних оглядах підлягають гідравлічному випробовуванні пробним тиском, що в 1,5 рази перевищує робочий тиск.

Терміни випробовування балонів залежать від ступеня небезпечності і токсичності газів. За цими ознаками гази бувають:

• горючі і вибухонебезпечні;

• інертні і негорючі;

• такі, що підтримують горіння;

• отруйні.

Результати огляду балонів заносяться у журнал випробувань. Забороняється експлуатація балонів у яких:

• закінчився термін періодичного огляду;

• несправні вентилі або відсутні, встановлені клейма;

• пошкоджений корпус (корозія, зміна форми та ін.)

Балони з газами зберігають на складах окремо відповідно до групи небезпеки у вертикальному положенні закріплені хомутами. Заборонено зберігати в одному приміщенні балони з киснем і горючим газом.

Перевезення балонів здійснюють в горизонтальному положенні в прокладками їз дерев’яних брусків, що мають вирізані гнізда, вкладають балони вентилями в одну сторону з навернутими ковпаками.

Посадові особи, інженерно-технічні робітники і працівники, що займаються проектуванням, виготовленням, монтажем, ремонтом або експлуатацією балонів, зобов’язані виконувати вимоги правил безпеки при роботі з посудинами, що працюють під тиском.

Посадові особи, винні у порушенні вимог цих правил, в порядку встановленому чинним законодавством, несуть відповідальність незалежно від того, чи призвели ці порушення до аварії, нещасних випадків чи інших наслідків з людьми.

48. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті.

- Навантажувальні і розвантажувальні роботи досі залишаються найбільш травмо- небезпечними і трудомісткими процесами предметної діяльності.

Незадовільна організація праці на цих видах робіт, не дотримування вимог безпеки при укладанні, ув’язуванні і штабелюванні вантажів, неправильне використання вантажопідйомних машин, пристроїв і транспортних засобів можуть призводити до аварійних ситуацій з тяжкими наслідками.

Важливу роль у забезпеченні безпеки навантажувально-розвантажувальних робіт відіграє підготовка території (зони складування) для їх виконання. Майданчики поділяють на базові (постійні) і зони складування на будівельному об’єкті (тимчасові).

У межах фронту робіт можна використовувати бокову, торцеву косокутну схеми розташування транспортних засобів під навантаження або розвантаження.

Для безпечного руху транспортних засобів на території майданчиків встановлюють знаки: “В’їзд”, “Виїзд”, “Розворот” та ін..

Для забезпечення вимог техніки безпеки на цих видах робіт необхідно знати фізико-хімічні і механічні властивості вантажів, їх розміри, способи упаковки, ув’язки і їх транспортабельність.

За властивостями вантажі поділяються на такі основні класи:

• навалочні;

• штучні;

• наливні;

• спеціальні.

За ваговими властивостями вони поділяються на три категорії:

• І – вантажі вагою одного місця до 80 кг, а також сипучі, штучні, що перевозяться навалом;

• ІІ - вантажі вагою одного місця від 80 до 500 кг;

• ІІІ - вантажі вагою одного місця понад 500 кг.

За ступенем небезпеки при навантажуванні, розвантажуванні вантажі поділяються на сім груп:

• вантажні мало небезпечні;

• горючі вантажні;

• пилові і горючі;

• балони зі стиснутим газом;

• обпікаючі рідини;

• вантажні небезпечні за своїми розмірами;

• вантажні особливо небезпечні.

Кожен вантаж має своє маркування, що дозволяє вибирати способи складування,зберігання і переміщення, а також безпечні прийоми при виконанні вказаних операцій.

Безпека вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт залежить від того, наскільки правильно розміщені вантажі на транспортних засобах.

Для перевезення вибухових, радіоактивних, легкозаймистих і отруйних речовин існують відповідні правила та інструкції. На перевезення великогабаритних вантажів потрібно отримати дозвіл від ДАІ.

Транспортування нафтопродуктів являє собою певну небезпеку. Транспортні засоби повинні мати іскрогасники, а при наливі і зливі заземлення. Основною умовою при їх транспортуванні – не переповнювати рідиною ємності і забезпечувати їх герметичність.

Для безпечної організації робіт важливе значення має правильний вибір вантажопідйомних механізмів, транспортних засобів та пристосувань.

Способи складування вантажів залежать від їх призначення, методів строповки, методів монтажу і т. ін.

При влаштуванні зон складування встановлюють відповідні проходи між штабелями, але вони мають бути не меншими за шириною як 1 м.

Підвищені вимоги безпеки стосуються зберігання отруйних, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин. Дозволяється їх зберігання тільки в окремих приміщеннях, віддалених від житла.

Працівники, зайняті на вантажно-розвантажувальних роботах зобов’язані проходити попередні і періодичні медичні огляди у відповідності з чинним законодавством. Особи, допущені до навантаження і розвантаження небезпечних і особливо небезпечних вантажів, проходять спеціальне навчання з наступною атестацією.