2.4.2 Повноваження й права органів державного нагляду за станом охорони праці

Державний комітет нагляду за безпечним веденням промислових і гірничих робіт, здійснює контроль відповідно до своїх повноважень за:

• станом безпеки виконання робіт у вугільній, гірничорудній, гірничо-хімічній, металургійній, нафто- і газодобувній промисловості, промисловості мінеральних добрив, при проведенні геологорозвідувальних та інших гірничих робіт, підконтрольних комітету;

• будівництвом та експлуатацією систем газопостачання, проведенням робіт, пов’язаних з транспортуванням, зберіганням і використанням природного і зрідженого газу, а також на усіх вибухо- і пожежо-небезпечних , хімічних та нафтохімічних виробництвах;

• зберіганням, використанням і обліком вибухових речовин;

• виготовленням, монтажем і безпечною експлуатацією підйомних споруд, котельних установок і посудин, що працюють під тиском, трубопроводів для пари і гарячої води;

• будівництвом, реконструкцією та експлуатацією будівель і споруд, об’єктів підвищеної і потенційної небезпеки, і.т.ін.

Основним завданням комітету є підготовка пропозицій щодо формування та забезпечення державної політики у сфері охорони праці, промислової безпеки й страхування ризиків виробничої безпеки. Комітет реєструє об’єкти підвищеної небезпеки, великотоннажні автомобілі та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на дорожній мережі загального користування.

Державний санітарний нагляд Міністерства охорони здоров’я відповідно до Положення, здійснюють нагляд за:

• умовами праці на об’єктах господарювання;

• дотриманням санітарного законодавства під час проектування, будівництва та експлуатації промислових підприємств;

• дотриманням гігієнічних норм, санітарно-технічних і санітарно-протиепідеміологічних правил при використанні шкідливих та небезпечних речовин;

• дотриманням заходів, що запобігають забрудненню грунтів, водойм та атмосферного повітря хімічними речовинами, шкідливими відходами виробництва і побуту.

Органи санітарного нагляду визначають пріоритетні заходи щодо профілактики захворювань та охорони здоров’я населення від шкідливого впливу чинників навколишнього середовища, здійснюють розслідування та облік професійних захворювань та отруєнь. Органи державного пожежного нагляду в системі МНС контролюють дотримання правил пожежної безпеки на підприємствах, при експлуатації приміщень, зберіганні і застосуванні пожежонебезпечних речовин; стежать за наявністю та станом засобів пожежогасіння; проведення протипожежних заходів; діяльність пожежних служб та формувань; проводять роз’яснювальну роботу та навчання.

Посадові особи наведених органів нагляду беруть участь у прийнятті в експлуатацію виробничих об’єктів та об’єктів соціально-культурного призначення.

Посадові особи органів нагляду відповідно до своїх повноважень мають право:

• безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства з метою перевірки дотримання законодавчих актів з питань, віднесених до їх компетенції, отримувати на них усні чи письмові пояснення від роботодавця;

• призупиняти або обмежувати експлуатацію окремих виробництв, дільниць, цехів, які створюють загрозу життю працюючих до їх усунення;

• видавати роботодавцям обов’язкові до виконання приписи про усунення порушень та недоліків у справі охорони праці;

• винних працівників у порушенні чинного законодавства з охорони праці притягати до адміністративної відповідальності;

• надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаним посадам або передавати ці матеріали в органи прокуратури для притягнення їх до відповідальності, згідно із законом.

Рішення органів державного нагляду є обов’язковим для виконання центральними й місцевими органами влади місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Вони мають право направляти адміністрації подання про звільнення з посади або накладання дисциплінарного стягнення на службових осіб, що порушили правила охорони праці або допустили самовільний пуск зупинених дільниць, машин, цехів, обладнання і.т.ін.

Органи державного нагляду можуть притягати службових осіб за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці або створення перешкод у їх діяльності можуть притягати службових осіб до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності відповідно до діючого законодавства.

Громадський контроль з охорони праці здійснюють професійні спілки, виконавцем яких є профспілковий комітет. Право комітетів профспілок контролювати виконання адміністрацією встановлених вимог з охорони праці закріплено у законі “Про охорону праці”і в Положенні про права профспілок.

Відповідно до цих актів профкоми здійснюють громадський контроль за дотриманням адміністрацією законодавства про працю, правил і норм з охорони праці. Вони контролюють забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, спецвзуттям, спецодягом та ін.

У разі загрози працюючим, профспілки мають право вимагати від роботодавця припинення робіт до усунення цієї загрози.

Профспілки беруть участь у формуванні розділу “Охорона праці” колективного договору, шляхом якого вирішуються важливі соціальні права та гарантії працюючих у сфері трудових правовідносин. Вони можуть проводити незалежну експертизу умов праці на об’єктах, що проектуються, будуються або експлуатуються на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці.

Профспілки (в особі громадського інспектора) мають право:

• обстежувати стан робочих місць на відповідність їх умов праці нормативним актом;

• приймати участь у розробці комплексного плану поліпшення умов охорони праці і санітарно-законодавчих актів;

• вносити адміністрації пропозицію про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що порушили правила і норми охорони праці, а також про моральне заохочення осіб, які активно працюють над створенням здорових і безпечних умов праці;

Профспілки беруть участь у розслідуванні нещасних випадків і стежать за своєчасним складанням актів Н-І та контролюють виконання заходів, спрямованих на усунення причин нещасних випадків.

Професійні спілки мають захищати інтереси працівників у будь-яких конфліктних ситуаціях, що стосуються питань охорони праці, мають доступ до інформації про заходи, що вживаються з метою профілактики нещасних випадків і професійних захворювань.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

40. Які нещасні випадки підлягають розслідуванню?У яких випадках складається акт за формою Н-1,а в яких випадках за формою НТ (невиробничий травматизм)?

- Розслідування та облік нещасних випадків здійснюється відповідно до “Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”, затвердженого постановою Кабміну (2004р), дія якого поширюється на підприємства всіх форм власності та громадян, які виконують роботи за трудовим договором.

Згідно з цим Положенням нещасними випадками є такі ушкодження здоров’я як поранення, травми, гострі профзахворювання та професійні отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючими випромінюваннями і інші, що отриманні внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з представниками флори і фауни, що призвели до втрати працездатності працівника на один робочий день чи більше.

Розслідуванню підлягають нещасні випадки, які сталися:

• на території підприємства перед початком або після закінчення роботи, якщо вона виконувалася за дорученням роботодавця;

• на транспортному засобі підприємства під час переїзду на роботу чи з роботи або при використанні власного транспорту в інтересах підприємства;

• поза межами підприємства, якщо робота пов’язана з обслуговуванням об’єктів або переходами до них чи у зворотному напрямку за дорученням роботодавця;

• при виконанні робіт, які не входять до прямих обов’язків працівника, але були спрямовані на попередження або ліквідацію аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об’єктах;

• при наданні підприємством шефської допомоги, а також унаслідок тілесних ушкоджень іншою особою працівника при виконанні ним трудових обов’язків, чи внаслідок раптового погіршення стану здоров’я через небезпечні або шкідливі виробничі чинники.

Усі вище згадані нещасні випадки визнаються пов’язаними з виробництвом і про них складаються акти за формою Н-І.

Не складаються акти і не беруться на облік нещасні випадки, які за результатами розслідування не визнаються пов’язаними з виробництвом.

До них відносяться нещасні випадки, що сталися:

• на території підприємства, але працівник виконував власну роботу на устаткуванні роботодавця;

• на транспортних засобах підприємства, які працівник використовував в власних цілях без дозволу роботодавця;

• унаслідок отруєння алкоголем або іншими речовинами, якщо вони не використовуються у виробничому процесі;

• під час викрадення майна роботодавця або скоєння працівником іншого злочину на території підприємства;

• під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству.

Про вище наведені нещасні випадки складається акт за формою НТ(невиробнича травма) відповідно до Положення про порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

41. Хто здійснює контроль за своєчасним розслідування нещасних випадків,професійних захворювань та аварії?

- Контроль за своєчасним розслідуванням та обліком нещасних випадків, здійснюють органи державного нагляду та Фонд соціального страхування відповідно до їх компетенції.

42. Законодавство в галузі гігієни праці.

-Суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення регулює Закон “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” (1994).

Відповідно до цього Закону підприємства мають розробляти санітарні та проти епідемічні заходи та здійснювати контроль за виконанням вимог санітарного законодавства.

Використання небезпечних чинників у виробничій або побутовій сфері допускається лише за наявності сертифікату, що засвідчує його державну реєстрацію.

Санітарне благополуччя населення досягається також впровадженням державної експертизи. Об’єктами експертизи є проекти національних, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку, документація на проекти будівництва, нова техніка, нові технології і все те, що може завдати шкоди здоров’ю людини.

Складовою частиною санітарного законодавства є санітарні норми, правила, методичні вказівки, рекомендації, положення та інструкції.

Важливими у санітарному законодавстві є такі документи як :

• СН 245-71 “ Санітарні норми проектування промислових підприємств”. Цей документ регламентує санітарні умови праці, санітарну класифікацію виробництв, допустимі рівні шкідливих виробничих чинників, вимоги до проектів технологічних процесів, обладнання, виробничих будівель та споруд.

• ДСанПіН 173-96 “ Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів”.

• ДСН 3.3.6-037-99 - “ Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку”.

• ДСН 3.3.6-039-99 - “ Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації”.

• ДСН 3.3.6-042-99 - “ Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”.

• “ Санітарні правила організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого обладнання” і т. ін.

Вимоги, що містяться в санітарних нормах і правилах конкретизовані в методичних вказівках, рекомендаціях та інструкціях, які видає МОЗ.

Окрім основних державних документів санітарного законодавства об’єкти господарювання мають дотримуватися санітарних норм та правил галузевого та відомчого призначення.

43. Фізіологічні особливості різних видів діяльності.

-Нині різні види предметної діяльності відрізняються між собою як величиною фізичних навантажень так і нервово-емоційним напруженням, що безпосередньо чинить вплив на фізичні та психічні функції організму людини.

Виробнича діяльність, що відбувається за умов без впливу шкідливих чинників вважається комфортною. За таких умов елементи виробничого середовища перебувають у повній гармонії з фізіологією людини.

Якщо вплив виробничих чинників відбувається в межах гігієнічних нормативів або трохи перевищують норми умови праці вважаються допустимими, якщо вплив вищий за норму умови праці несприятливі.

З фізіологічної точки зору праця є функцією організму людини, що здійснює трудову діяльність завдяки втраті енергії мозку, нервів та м’язів .

Трудова діяльність людини умовно поділяється на фізичну та розумову.

Фізична праця пов’язана з роботою м’язів, що призводить до енерговитрат організму. За величиною цих витрат фізична праця поділяється на три категорії: легка, середньої важкості, важка. Крім цього фізична праця може мати статичний або динамічний характер.

Унаслідок довготривалого статичного напруження м’язів праця стає причиною вираженої втоми.

Динамічна робота пов’язана з переміщенням тіла людини чи окремих її органів у просторі. Динамічні зусилля мають циклічний характер, унаслідок чого скорочення м’язів через деякий відрізок часу чергується з їх відпочинком. Такий ритмічний характер роботи м’язів сприяє меншій втомлюваності, ніж при статичній роботі.

Розумова діяльність визначається участю у трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття, мозок виконує не тільки координаційні функції, а є основним працюючим органом. Для розумової праці характерна мала рухливість, вимушена одноманітна поза, що послаблює обмінні процеси і зумовлює застійні явища в м’язах ніг та окремих органах й погане постачання мозку киснем.

Мозок становить лише 1,2-1,5%маси тіла, але споживає понад 20% енергетичних ресурсів.

Формальне завершення робочого дня не призводить до припинення професійно спрямованої розумової діяльності, що викликає стан втоми і перевтоми.

Втома – це сукупність тимчасових змін в фізіологічному та психічному стані людини внаслідок реакції ЦНС на фізичну або розумову працю.

Залежно від характеру предметної діяльності втома буває фізичною, розумовою та емоційною.

Втома – це нормальний природний стан організму, який усувається після одноразового відпочинку, а перевтома – це паталогічний стан який звичайним відпочинком зняти не вдається. Для зняття перевтоми необхідно медичне втручання.

Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці.

Важкість праці – це ступінь залучення до роботи м’язів і фізіологічні витрати внаслідок фізичних навантажень.

Напруженість праці – це навантаження на ЦНС, яке оцінюється за показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні і т. ін. навантаження.

Важкість та напруженість праці - це ступінь сукупної дії всіх елементів, що становлять умови праці й впливають на працездатність і здоров'я людини та відтворення її сил.

Поняття “важкість” праці однаково може застосовуватись як до фізичної, так і щодо розумової праці, а також до тих видів робіт, що виконуються у шкідливих або небезпечних умовах.

Отже, важкість праці – це функціональне напруження організму або окремих його систем під дією фізичних або нервово-емоційно-психічних навантажень.

Ступінь функціональних змін залежить від умов праці.

За комфортних умов праці поліпшуються функціональні можливості організму за рахунок тренованості.

За несприятливих умов знижується продуктивність праці, накопичується втома або перевтома, а з часом розвиваються професійні або виробничо-обумовлені хронічні захворювання.

Відомо три функціональні якісно відмінні стани організму підчас трудової діяльності:

• нормальний;

• граничний(між нормою та патологією);

• патологічний.

Такі функціональні стани організму можуть проявлятися при самих різних видах як фізичної, так і розумової діяльності.

В процесі трудової діяльності у людини може сформуватися лише один з трьох вище вказаних функціональних станів. Вони є критерієм для встановлення категорії важкості праці.

Гігієнічним класифікатором обґрунтовано шість категорій важкості (тяжкості) праці.

• категорія важкості праці – це роботи , що виконуються в оптимальних умовах виробничого середовища, де людина зберігає здоров'я і високу працездатність;

• категорія важкості праці – роботи, що виконуються в умовах, що відповідають гігієнічним нормативам, у здорових людей не виникає відхилень у стані здоров'я, пов’язаних з професійною діяльністю;

• категорія важкості праці – це роботи з підвищеними м’язовими та нервово-емоційно-психічними навантаженнями. За таких робіт погіршуються фізіологічні та техніко-економічні показники і формується пограничний стан організму;

• категорія важкості праці – це роботи, що призводять до більш глибокого пограничного стану. У практично здорових людей можуть виникати професійні хвороби;

• категорія важкості праці – це роботи, що формують паталогічний функціональний стан організму. Для цієї категорії важкості праці характерна наявність професійних виробничо-обумовлених захворювань;

• Категорія важкості праці – це роботи в умовах надмірних перенавантажень, стресових психічних ситуацій, що призводить до гострих паталогічних реакцій і тяжких порушень функціонування організму.

Для адекватної оцінки конкретної категорії важкості умов праці має бути розроблений і впроваджений у виробничу діяльність комплекс санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та технічних засобів профілактики професійних захворювань.

44. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів.

-Технологічне обладнання, що нині використовується у виробничій діяльності, надзвичайно різноманітне за принципом дії, конструктивними особливостями, типами та габаритами. Однак не зважаючи на це існують деякі загальні вимоги, дотримання яких при конструюванні обладнання дозволяє забезпечувати вимоги безпеки при його експлуатації.

Нині існує дуже багато методів забезпечення безпеки технологічного обладнання, а з часом вони постійно будуть розширюватися й вдосконалюватися.

Методи забезпечення безпеки обладнання поділяються на:

• загальні;

• часткові.

До загальних належить механізація і автоматизація технологічних процесів, дистанційне управління і спостереження, блокування і сигналізація, надійність і міцність конструктивного виконання.

До часткових методів належать захист обладнання від певної безпеки. Це може бути герметизація, екранування, теплоізоляція, звукоізоляція, амортизація, огородження, заземлення і т. ін.

Безпека технологічного обладнання забезпечується правильним вибором методів захисту. Крім цього безпека праці забезпечується:

• використанням у конструкціях спеціальних захисних засобів;

• дотриманням ергономічних вимог;

• включенням вимог безпеки у технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту і ін.

Конструктивні елементи технологічного обладнання не повинні мати гострих країв, кутів, нерівних, гарячих чи переохолоджених поверхонь.

Рухомі частини технологічного обладнання, а також пасові та ланцюгові передачі мають бути огородженні або захищенні іншим шляхом якщо огородження не допускається.

Огородження запобігає проникненню людини або частини її тіла у небезпечну зону. Огороджувальні пристрої мають різноманітне конструктивне виконання. Вони бувають стаціонарні, рухомі та переносні і такі, що не погіршують спостережень за роботою технологічного обладнання. Вони повинні мати гладку поверхню, бути пофарбованими в один колір з технологічним обладнанням і виконуватися відповідно до вимог стандартів.

45. Що повинна знати і вміти особа, до надає першу допомогу?

- 1.1. Первая доврачебная неотложная помощь (ПДНП) представляет собой комплекс простейших мероприятий, направленных на спасение жизни и сохранение здоровья человека, проводимых до прибытия медицинских работников.

          1.2. Первая помощь пострадавшему должна оказываться быстро и под руководством одного человека, так как противоречивые советы со стороны, суета, споры и растерянность ведут к потере драгоценного времени. Вместе с тем вызов врача или доставка пострадавшего в медпункт (больницу) должны быть выполнены незамедлительно.

          1.4. Оказывающий помощь должен знать:

• основы работы в экстремальных условиях; • признаки (симптомы) нарушений жизненно важных систем организма; • правила, методы, приемы оказания ПДНП применительно к особенностям конкретного человека в зависимости от ситуации; • способы транспортировки пострадавших и др.

          1.5. Оказывающий помощь должен уметь:

• оценивать состояние пострадавшего, диагностировать вид, особенности поражения (травмы), определять вид необходимой первой медицинской помощи, последовательность проведения соответствующих мероприятий; • правильно осуществлять весь комплекс экстренной реанимационной помощи, контролировать эффективность и при необходимости корректировать реанимационные мероприятия с учетом состояния пострадавшего; • останавливать кровотечение путем наложения жгута, давящих повязок и др.; накладывать повязки, косынки, транспортные шины при переломах костей скелета, вывихах, тяжелых ушибах; • оказывать помощь при поражениях электрическим током, в том числе в экстремальных условиях (на опорах ЛЭП и пр.), при утоплениях, тепловом, солнечном ударе, при острых отравлениях; • использовать подручные средства при оказании ПДНП, при переносе, погрузке, транспортировке пострадавшего; • определить необходимость вызова скорой медицинской помощи, медицинского работника, эвакуировать пострадавшего попутным (неприспособленным) транспортом, пользоваться аптечкой скорой помощи.

46. Яка послідовність надання першої допомоги?

-Усунути дію на організм шкідливих факторів, які загрожують здоров*ю та життю потерпілого

-Оцінити стан потерпілого, визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність дій щодо його порятунку.

-Виконати необхідні дії для рятування потерпілого в порядку терміновості, відновити прохідність дихальних шляхів, зробити штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати ушкоджені частини тіла, накласти пов*язку тощо.

-Підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття швидкої допомоги.

-Викликати швудку медичну допомогу або ж організувати транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

47. Безпека при експлуатації систем під тиском.