119. Природа і особливості реалізації правосуб’єктності держави в меп.

Розглядаючи правовий статус держави як суб'єкта міжнарод­ного права, зокрема економічного, важливо звернути увагу на та­ку категорію, як правосуб'єктність держави, що має два прояви: міжнар правоздатність, міжнар дієздатність, міжнар деліктоздатність, міжнар правосуд’єктність. Міжн правос-ть Д носить абсолютний хар-р, вона обмежена лишеФ принципами МП. Міжнар правоздатність держави — це її здатність мати права й обов'язки з міжнародного права, тобто здатність бути суб'єктом міжнародних правовідносин. Міжнар дієздатність держа­ви — це її здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов'язки з міжнародного права. Як правило, ці прояви правосуб'єктності держави збігаються, але інколи виникають си­туації, коли держави як суб'єкти міжнародного права є правоздатними, проте внаслідок певних причин можуть бути повністю або частково недієздатними. Міжн деліктозд- здатність Д нести між нар правову відповідальність за вчинення між нар-х право поруш. Міжнар правотв-ть- здатність держави створювати зак-давчі акти, закони.

120. Проблеми правового регулюв участі тнк в системі сучасних мев: їх природа, зміст і можливі шляхи вирішення.

ТНК- єдине ек угрупов підпр-в різної державн належн-ті, що здійсн-ть свою діяльн, керовано з одного центру на територ кількох країн на основі їх націон зак-ва; це відповідні об'єднання, спілки, діяльність яких не обмежена рамками однієї нації або держави. к правило, ТНК створювалися в межах функціонування світового господарства. Вони не лише певною мірою підривають суверенітет країн, що розвиваються, а й посягають на національні інтереси і ряду розвинутих капіталістичних держав.

Міжнар-правове рег-ння діяльн ТНК відб-ся на 3х рівнях: 1.національний- материнськ комп, дочірні п-ва, філії ТНК зобов’язані виконувати вимоги нац зак-ва тієї країни, де представлена їх діяльність. 2.регіон-й-передбачає об’єднання країн певного регіону зі схожими соціально-ек проблемами (країни Лат.Америки). Док-т: Декларація про міжнародні ін­вестиції і багатонаціональні підприємства 76р. 3.універс-й-передбач об’єднання зусиль по врег-нню діяльності ТНК в планетарному масштабі. З цією метою було створено Центр ООН при ТНК, а також ряд міжурядових Комісії ООН з ТНК. Одним з найб важливих рез-тів діяльності цих органів булла розробка Кодексу правил поведінки ТНК. Напрями цього док-ту є рекомендаційними. Кодекси принципів діяльності ТНК: *повага до суверенітету країни; * повага до зак-ва; * повага до соц-культ цінностей країни перебування. Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи — субрегіонального торговельно-економічного об'єднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладе­но у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 р.) і Еква­дором. Основними цілями групи цих країн є використання інтег­рації для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в наці­ональні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи висту­пають за розвиток торговельно-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону.Хартія економічних прав та обов'язків (1974 р.) за­кріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. У 1974 р. були створені міжурядові комісії ООН з ТНК і Центр по ТНК, які приступили до розроб­лення проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність спе­ціальна «група 77» з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК. Були виявле­ні ТНК, які втручаються у внутрішні справи країн, де розташова­ні їхні філії, і доведено, що вони намагаються поширювати на цих територіях дію законів тих країн, де розміщені їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їхньою діяльністю ТНК приховують дані про неї. Усе це, звичайно, вимагало відпо­відного втручання міжнар співтовариства.

Дискусії відбувалися з приводу інших питань, що стосувалися міжнар-правового регулювання ТНК. Позиції західних країн здебільшого зводились не до того, щоб юридично певною мірою обмежити діяльність ТНК, а навпаки, легалізувати їх, виробити зобов'язання країн, які приймають їхні структурні ланки (відді­лення, філії), зокрема надати ТНК національний режим. Країни, що розвиваються, вважали, що ТНК не повинні претендувати на преференційний режим або на відповідні стимули і пільги, які надаються національним підприємствам. Це лише деякі приклади розбіжностей щодо проекту Кодексу по­ведінки ТНК. Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН.