14. Економіка як об’єкт моделювання.

Розвиток методів наукового пізнання реальної дійсності призвів до появи такого об’єкта дослідження в галузі управління, як великі системи, загальна теорія управління якими знаходиться поки що на ранній стадії свого розвитку. Це є причиною того, що спроби досягнути бажаного практичного результату пов’язані із необхідністю обмежувати галузь досліджень, виокремлювати менші, особливі класи великих систем. Одним із найважливіших класів великих систем є системи організаційного управління, що вирішують задачі управління системами. Суть основних і найголовніших з цих задач управління полягає у визначенні цілей розвитку систем і вибір ефективних рішень, які направлені на досягнення визначених цілей.

Окремі економічні об’єкти функціонують не ізольовано, а в тісному зв’язку з навколишнім середовищем, з іншими еконо­мічними об’єктами. Ці зв’язки виражаються через потоки інформа­ції, які циркулюють між об’єктами. Планування і управління ґрунтується на перетворенні інформації, від кількісної і якісної характеристик якої залежить ефективність визначених рішень.

Найбільш важливі особливості економічної інформації – це її велика розмірність, динамічність, різноманітність видів призна­чення, періодичність, велика кількість джерел і каналів передачі. До того ж економічна інформація відображає не тільки стан матеріального виробництва, але й виробничі відносини. Дослід­жують інформацію у напрямі забезпечення адекватності відобра­ження економічних процесів, задоволення потреб планування й управління. Подають її у вигляді, зручному для використання. Треба розрізняти дві групи економічної інформації: перша – для розроблення планових завдань, друга – для зворотного зв’язку про хід виконання цих завдань.

Вимоги до інформації зумовлені тією важливою роллю, яку відіграє вона у вирішенні питань планування та управління. Основні з них такі: а) достовірність; б) своєчасність надходжень; в) необхідність і достатність повноти;г) змістовність; д) економічність.

Функціонування економічного об’єкта, як складної системи, залежить певною мірою від великої кількості факторів, через які виражаються зв’язки цієї системи з навколишнім середовищем. Для вивчення поведінки цієї системи у разі зміни вказаних факторів, необхідно всі ці зв’язки подати у кількісному виразі, тобто зобразити у вигляді точних математичних залежностей і функцій. Цей процес, який являє собою економіко-математичне моделювання, є дуже відповідальним.

15. Математичне моделювання в економіці.

Функціонування економічного об’єкта, як складної системи, залежить певною мірою від великої кількості факторів, через які виражаються зв’язки цієї системи з навколишнім середовищем. Для вивчення поведінки цієї системи у разі зміни вказаних факторів, необхідно всі ці зв’язки подати у кількісному виразі, тобто зобразити у вигляді точних математичних залежностей і функцій. Цей процес, який являє собою економіко-математичне моделювання, є дуже відповідальним.

Математичне моделювання усіх внутрішніх і зовнішніх зв’язків і залежностей, наявних, наприклад, у промисловому підприємстві, якби це стало можливим, привело б до таких розмірів економіко-математичної моделі, що її розв’язок був би неможливий.

Водночас, будь-яке спрощення зв’язків, відкидання навіть незначних із них знижує рівень адекватності математичної моделі економічному процесу, а розв’язок задачі, знайдений за допомогою цієї моделі – приблизним. Необхідно моделювати ті залежності і зв’язки, які мають суттєвий вплив на шукані величини, але при цьому розв’язок задачі повинен мати практичну цінність.

Оптимізація окремих ланок виробництва не забезпечує оптимального функціонування системи загалом. Тому найбільш цінними є роботи, спрямовані на створення комплексів взаємопов’язаних економіко-математичних моделей і методів оптимізації планування і управління виробництвом.

Одним з основних принципів побудови економіко-математичних моделей є принцип обґрунтованого вибору критерію оптимальності. Вибір певного критерію при моделю­ванні будь-якого процесу в економіко-виробничій системі повинен бути підпорядкований меті функціонування всієї економічної системи країни, тобто підвищенню міри задово­лення потреб суспільства в певному виді продукції, підвищенню якості цієї продукції. А це заставляє робити конкурентна боротьба на ринку продукції. Вийти переможцем на цьому ринку можна лише через застосування нової техніки, збіль­шення ефективності основних фондів, раціонального викорис­тання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, зменшення витрат тощо. Із цього видно, що поняття оптимальності плану є комплексним і стосується найрізноманітніших напрямів економіч­ного і політичного життя країни.