14. Імплементація міжнародних стандартів у сфері забезпечення виборчих прав громадян

Хоча всі міжнародні стандарти виборів класичні за своїм характером, але їх утілення в життя ставить цілу низку питань. найяскравішими та аргументованими є наступні моменти. Механізм реєстрації кандидатів. Пункт другий частини першої статті 62 Закону України «Про вибори народних депутатів» передбачає, що: «1) ЦВК відмовляє в реєстрації кандидата у депутати в разі: ... 2) відсутності або неналежного оформлення документів...» Прицьому відсутні нормативно закріплені рекомендації до оформлення деяких документів, наприклад біографії. Хоча неодноразово ЦВК відмовляла в реєстрації на основі неналежного оформлення цього документа. Що говорить про наявність у законі формальної, дискримінаційної перешкоди в механізмі реєстрації - винятковість повторного представлення документів при відмовленні в реєстрації за підставу невідповідного оформлення документів. У всіх інших випадках не передбачено повторне подання заяви. Жорсткий механізм реєстрації призводить до таких можливих зловживань: По-перше, відсутність або зникнення якогось документа виключає повторне подання заяв на реєстрацію кандидатів. По-друге, такий жорсткий формалізм дискваліфікації кандидатів надає можливість. Рівне представництво у виборчих комісіях. У місцевих виборах формування зокрема територіальних виборчих комісій регулюється статтею 21 ЗУ «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», яка сформована нечітко і заплутано. Тобто незрозуміло, чи місцева рада має дія ти простим включенням всіх належно поданих кандидатур до складу чи має право встанови ти кількісний склад TBK, що тягне за собою можливість провести голосування для відбиран ня кандидатур, яке буде суб'єктивним і надасть можливість відкинути всі небажані кандидатури. На сьогодні можна констатувати наявність міжнародних виборчих стандартів, встановлених на кількох рівнях: універсальному (міжнародному), регіональному (європейському) та субрегіональному (СНД). Виборче законодавство України містить знач ну кількість нечітких, двозначних норм, що неприпустимо у виборчому праві, не повною мірою створює механізми для реалізації принципів виборчого права, яких Україна зобов'язана дотримуватись за міжнародними договорами - в цих напрямах і повинна відбуватися імплементація міжнародних стандартів виборів

.

15. Президентські вибори 1999 року та легалізація влади в Україні

Треті Вибори Президента України відбулись у 1999 році. Використовувалася система абсолютної більшості. У разі відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість від числа тих, що взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому змагалися двоє, що набрали найбільше голосів. Але у 2-му турі для перемоги досить було набрати голосів більше, ніж у суперника. Президента України 1999 року - перші та єдині президентські вибори в Україні, коли чинній владі вдалося забезпечити свою спадкоємність. Зазначимо, що українці вперше обирали Голову президенсько-парламентської республіки, а кандидати змагалися за максимум повноважень.

Аналізуючи президентські вибори 1999 року, слід відзначити, що незважаючи на те, що кандидатами у президенти було зареєстровано аж 19 осіб.П’ятірка лідерів за результатами голосування у першому турі президентських виборів 31.10.1999 р.

Кандидат у президенти Кількість голосів виборців Результат у %

1. Кучма Леонід Данилович 9 598 672 36,49

2. Симоненко Петро Миколайович 5 849 07 22,24

3. Мороз Олександр Олександрович 2 969 896 11,29

4. Вітренко Наталія Михайлівна 2 886 972 10,97

5. Марчук Євген Кирилович 2 138 356 8,13

Таким чином, як свідчать наведені дані, рівень підтримки про-комуністичного та проросійського вектора політики був переважаючим.

Результати другого туру голосування на президентських виборах 14.11.1999

Кандидат у президенти Кількість голосів виборців Результат у %

Кучма Леонід Данилович 15870722 56,25%

Симоненко Петро Миколайович 10665420 37,80%

Технологічність кампанії полягала не тільки у вдалому системному розігруванні російського сценарію зразка 1996р. – чинний президент проти червоної загрози у особі глави українських комуністів, але й у широкому використанні у виборчій кампанії ЗМІ як засобу маніпулювання громадською думкою, PR – ходів, технологічних політичних домовленостей, як то "канівська четвірка", або формулювання "Угоди про чесні вибори", яка сприяла покращенню сприйняття виборцями окремих кандидатів;пік використання адмінресурсу, технічних кандидатів.

Основні порушення відбувалися не в день виборів та під час підрахунку голосів, а впродовж самої виборчої кампанії.

Законом було визначено, що рішення про утворення виборчих округів ЦВК повинен прийняти не пізніше ніж за 176 днів до дня виборів. Загальна кількість округів, як і на виборах до парламенту, має дорівнювати 225. Висунення кандидатів у президенти починається за 170 днів до виборів, а завершується за 140. Реєстрація кандидатів повинна завершитися не пізніше ніж за 3 місяці до дня виборів. А для того щоб зареєструватися кандидатом на пост президента, претендент повинен здобути підтримку мільйона виборців, що фіксується в підписних листах, де громадянин може поставити підпис не тільки за одного, але й за кількох претендентів на найвищу державну посаду. Право висувати претендента на роль кандидата в Президенти України належить партіям, зареєстрованим Міністерством юстиції України, а також зборам виборців. Висування починається за 170 і закінчується за 140 днів до дати виборів. претендент міг бути зареєстрований кандидатом у Президенти України в тому разі, якщо його кандидатуру підтримають своїми підписами не менше одного мільйона громадян України, які мають право голосу, в тому числі не менш як 30 тисяч громадян у кожному з2/3 регіонів України.