
- •IV. Всенародні Збори Української Народньої Республіки
- •5. Виборча система України за конституцією 1919 р.
- •6. Виборча система України за Конституцією 1925р.
- •7. Виборча система України за Конституцією 1937р.
- •8. Вибори до Установчих Зборів в 1917 р. На території України
- •9. Реформування виборів в урср за часів перебудови
- •10. Становлення інституту виборів Президента в Україні
- •11. Президентські вибори 1994 р. – засіб формування перехідного реформаційного авторитаризму
- •13. Взаємозв’язок партійної та виборчої системи в Україні в результаті переходу до змішаної системи парламентських виборів 1998 р.
- •14. Імплементація міжнародних стандартів у сфері забезпечення виборчих прав громадян
- •15. Президентські вибори 1999 року та легалізація влади в Україні
- •16. Діяльність змі – гарантія прозорості й гласності виборів
- •17.Діяльність неурядових організацій по забезпеченню демократичності виборчого процесу.
- •18. Електоральна участь як чинник трансформації виборчої системи та індикатор громадянського суспільства
- •19.Становлення партійної системи незалежної України (кінець 80-х-початок 90-х рокіх)
- •20. Вплив політичної кризи та виборів 1994 р. На партійну систему України
- •21. Вплив запровадження змішаної виборчої системи (1998, 2002 рр.) на партійне будівництво в Україні. Дія законів Дюверже в Україні.
- •22. Перехід до пропорційної системи та партійна структуризація Верховної Ради у 2006 р. Показник ефективності кількості партій
- •23. Вплив інституту Президента на партійну систему
- •25. Конституціоналізм в Україні наприкінці 90-х років хХст.
- •24. Розвиток інституту парламенту в Україні (1991-1994р.Р.)
- •25. Теоретичні засади конституціоналізму
- •26. Роль релігійних організацій у виборчому процесі в Україні
- •27. Імперативний мандат та партійний імперативний мандат в Україні
- •28. Причини запровадження електронного реєстру виборців в Україні
- •30. Загальна характеристика автоматизованої телекомунікаційної системи «Державний реєстр виборців».
- •32. Функціонування телекомунікаційної системи «Державний реєстр виборців »
- •33. Правовий статус цвк
- •34.Склад, порядок формування та організації діяльності цвк
- •35. Вибори як індикатор політичного режиму в Україні в 2004-2008рр
- •37. Парламентська виборча кампанія 1998 року: зміни виборчої системи та їхній вплив на розстановку політичних сил у вр.
- •38. Демократизація політичної системи під час виборів президента України 2004 рр
- •39 .Вибори до Верховної Ради у 2002 році – особливості нормативно – правового регулювання, перебіг виборчої кампанії, результати та їх вплив на функціонування п. С.
- •40.Специфіка парламентських виборів 2006 року в умовах політичної реформи
- •41. Позачергові парламентські вибори 2007
- •42. Заснування інституту президентства в Україні в 1991р
- •43. Вибори президента 1994 р . Нормативно-правове регулювання , виборча кампанія
- •46. Відродження місцевого самоврядування в Україні
- •47. Трансформація муніципальної виборчої системи
- •48. Формування місцевих органів влади за мажоритарною системою
- •49. Ефективність застосування пропорційної системи на виборах до органів місцевої влади
- •50. Взаємодія партійної виборчої системи на місцевому рівні в Україні
- •51. Партійний імперативний мандат для депутата місцевої ради
- •52. Залежність дискурсу місцевої влади та громадськості від типу виборчої системи
- •54. Інститут референдуму в Україні: становлення, проблеми та нормативно-правове регулювання
- •55Пит. Порядок розподілу депутатських мандатів при встановленні результатів виборів до вру.
- •56. Порядок і строки призначення, організаційне забезпечення проведення виборів Президента України визначається Законом України «Про вибори Президента України» та Конституції України.
- •56.Порядок обрання Президента України
- •58. Територіальна організація виборів Президента України
- •64.Особливості ведення передвиборчої агітації при проведенні виборів президента україни.
- •67. Порядок визначення результатів виборів Президента України
- •68. Порушення принципів виборчого права та легітимність політичної влади
- •70.Роль виборчих органів у здійсненні контролю виборчого процесу.
- •73. Особливості порушень виборчого законодавства під час кампаній 2006, 2007 р.
- •74. Референдум 1991 року: особливості та історичне значення
- •75. Референдум 200 р., його вплив на політичну систему, проблема імплементації результатів
- •78.Види,форми і способи відповідальності суб'єктів виборчого процесу
- •79.Пит. Політична відповідальність як результат застосування пропорційної системи виборів.
- •80 . Особливості конституційної відповідальності порушників
- •81. Адміністративна відповідальність
- •83Особливості цивільної відповідальності у виборчому процесі
14. Імплементація міжнародних стандартів у сфері забезпечення виборчих прав громадян
Хоча всі міжнародні стандарти виборів класичні за своїм характером, але їх утілення в життя ставить цілу низку питань. найяскравішими та аргументованими є наступні моменти. Механізм реєстрації кандидатів. Пункт другий частини першої статті 62 Закону України «Про вибори народних депутатів» передбачає, що: «1) ЦВК відмовляє в реєстрації кандидата у депутати в разі: ... 2) відсутності або неналежного оформлення документів...» Прицьому відсутні нормативно закріплені рекомендації до оформлення деяких документів, наприклад біографії. Хоча неодноразово ЦВК відмовляла в реєстрації на основі неналежного оформлення цього документа. Що говорить про наявність у законі формальної, дискримінаційної перешкоди в механізмі реєстрації - винятковість повторного представлення документів при відмовленні в реєстрації за підставу невідповідного оформлення документів. У всіх інших випадках не передбачено повторне подання заяви. Жорсткий механізм реєстрації призводить до таких можливих зловживань: По-перше, відсутність або зникнення якогось документа виключає повторне подання заяв на реєстрацію кандидатів. По-друге, такий жорсткий формалізм дискваліфікації кандидатів надає можливість. Рівне представництво у виборчих комісіях. У місцевих виборах формування зокрема територіальних виборчих комісій регулюється статтею 21 ЗУ «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», яка сформована нечітко і заплутано. Тобто незрозуміло, чи місцева рада має дія ти простим включенням всіх належно поданих кандидатур до складу чи має право встанови ти кількісний склад TBK, що тягне за собою можливість провести голосування для відбиран ня кандидатур, яке буде суб'єктивним і надасть можливість відкинути всі небажані кандидатури. На сьогодні можна констатувати наявність міжнародних виборчих стандартів, встановлених на кількох рівнях: універсальному (міжнародному), регіональному (європейському) та субрегіональному (СНД). Виборче законодавство України містить знач ну кількість нечітких, двозначних норм, що неприпустимо у виборчому праві, не повною мірою створює механізми для реалізації принципів виборчого права, яких Україна зобов'язана дотримуватись за міжнародними договорами - в цих напрямах і повинна відбуватися імплементація міжнародних стандартів виборів
.
15. Президентські вибори 1999 року та легалізація влади в Україні
Треті Вибори Президента України відбулись у 1999 році. Використовувалася система абсолютної більшості. У разі відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість від числа тих, що взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому змагалися двоє, що набрали найбільше голосів. Але у 2-му турі для перемоги досить було набрати голосів більше, ніж у суперника. Президента України 1999 року - перші та єдині президентські вибори в Україні, коли чинній владі вдалося забезпечити свою спадкоємність. Зазначимо, що українці вперше обирали Голову президенсько-парламентської республіки, а кандидати змагалися за максимум повноважень.
Аналізуючи президентські вибори 1999 року, слід відзначити, що незважаючи на те, що кандидатами у президенти було зареєстровано аж 19 осіб.П’ятірка лідерів за результатами голосування у першому турі президентських виборів 31.10.1999 р.
Кандидат у президенти Кількість голосів виборців Результат у %
1. Кучма Леонід Данилович 9 598 672 36,49
2. Симоненко Петро Миколайович 5 849 07 22,24
3. Мороз Олександр Олександрович 2 969 896 11,29
4. Вітренко Наталія Михайлівна 2 886 972 10,97
5. Марчук Євген Кирилович 2 138 356 8,13
Таким чином, як свідчать наведені дані, рівень підтримки про-комуністичного та проросійського вектора політики був переважаючим.
Результати другого туру голосування на президентських виборах 14.11.1999
Кандидат у президенти Кількість голосів виборців Результат у %
Кучма Леонід Данилович 15870722 56,25%
Симоненко Петро Миколайович 10665420 37,80%
Технологічність кампанії полягала не тільки у вдалому системному розігруванні російського сценарію зразка 1996р. – чинний президент проти червоної загрози у особі глави українських комуністів, але й у широкому використанні у виборчій кампанії ЗМІ як засобу маніпулювання громадською думкою, PR – ходів, технологічних політичних домовленостей, як то "канівська четвірка", або формулювання "Угоди про чесні вибори", яка сприяла покращенню сприйняття виборцями окремих кандидатів;пік використання адмінресурсу, технічних кандидатів.
Основні порушення відбувалися не в день виборів та під час підрахунку голосів, а впродовж самої виборчої кампанії.
Законом було визначено, що рішення про утворення виборчих округів ЦВК повинен прийняти не пізніше ніж за 176 днів до дня виборів. Загальна кількість округів, як і на виборах до парламенту, має дорівнювати 225. Висунення кандидатів у президенти починається за 170 днів до виборів, а завершується за 140. Реєстрація кандидатів повинна завершитися не пізніше ніж за 3 місяці до дня виборів. А для того щоб зареєструватися кандидатом на пост президента, претендент повинен здобути підтримку мільйона виборців, що фіксується в підписних листах, де громадянин може поставити підпис не тільки за одного, але й за кількох претендентів на найвищу державну посаду. Право висувати претендента на роль кандидата в Президенти України належить партіям, зареєстрованим Міністерством юстиції України, а також зборам виборців. Висування починається за 170 і закінчується за 140 днів до дати виборів. претендент міг бути зареєстрований кандидатом у Президенти України в тому разі, якщо його кандидатуру підтримають своїми підписами не менше одного мільйона громадян України, які мають право голосу, в тому числі не менш як 30 тисяч громадян у кожному з2/3 регіонів України.