80 . Особливості конституційної відповідальності порушників

Конституційно-правова відповідальність

Полишивши наукові дискусії про існування конституційно-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності, слід розглянути окремі аспекти цієї відповідальності саме за порушення виборчого законодавства.

У теорії виборчого права розглядаються такі види санкцій за порушення законодавства:

• попередження;

• відмова в реєстрації кандидата (кандидатів);

• скасування рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів);

• визнання дільничною виборчою комісією голосування на виборчій дільниці недійсним;

• визнання окружною виборчою комісією голосування недійсним;

• визнання виборів недійсними;

• дострокове припинення повноважень виборчої комісії;

• дострокове припинення повноважень члена виборчої комісії.

З усіх законодавчих актів, що регламентують порядок проведення виборів, лише в чинному Законі України «Про вибори народних депутатів України» повною мірою закріплені всі ці санкції. Хоч цей закон діяв лише під час останніх парламентських виборів 2002 року та на повторних і проміжних виборах того ж року і практика реалізації цих норм є незначною, проте уже зараз можна аналізувати ці санкції як з теоретичного, так і з практичного аспектів їх застосування.

Так, найбільш «м’якою» санкцією за порушення виборчого законодавства є попередження, рішення про накладення якого приймається відповідною виборчою комісією. Ця міра відповідальності застосовується за вчинення незначних правопорушень, які не є грубими та суттєвими. Попередження — це офіційний осуд від імені держави за вчинення правопорушення, який застерігає учасників виборчого процесу про недопущення протиправної поведінки. Чинне виборче законодавство не розкриває самого правового змісту попередження, проте чітко зазначає, що ця міра відповідальності застосовується виключно до кандидатів у народні депутати та політичних партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу. Підстави застосування цієї санкції сформульовані законодавцем у загальній формі. Так, при формулюванні підстав застосування санкцій у формі відмови виборчої комісії в реєстрації кандидата (кандидатів) скасування рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів) наводиться їх чіткий та вичерпний перелік, разом з тим у разі порушення інших вимог законодавства, які не є підставами застосування санкцій, передбачених виборчим законодавством, відповідна виборча комісія може оголосити попередження . Якщо порушник вимог закону після винесення йому попередження знову порушить правові заборони закону про вибори народних депутатів України, то виборча комісія може застосувати санкцію — скасування рішення про його реєстрацію.

81. Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність загалом визначається як форма реагування держави на правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого стягнення до суб’єкта проступку. Характеризуючи цей вид юридичної відповідальності, слід зазначити, що її підставою є не лише вчинення адміністративного проступку, передбаченого адміністративним законодавством, а й заборона інших галузей. Це повною мірою стосується й виборчого законодавства.

Не зважаючи на ту обставину, що виборче законодавство врегульовує досить складну процедуру виборів, до того ж містить значну кількість заборон, санкції за порушення яких повинні бути передбачені адміністративним законодавством, чинний Кодекс про адміністративні правопорушення містить лише одну статтю, що встановлює відповідальність за порушення законодавства про вибори Президента України і народних депутатів України. Згідно з цим законодавчим актом, відповідальність до правопорушників наступає за такі дії:

• публічні заклики або агітація за бойкотування виборів Президента України або народного депутата;

• опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата на пост Президента України або депутата;

• агітація за або проти кандидата в день виборів;

• видача членом дільничої виборчої комісії виборчого бюлетеня для голосування за іншу особу;

• втручання в роботу виборчих комісії, що перешкоджає виконанню ними обов’язків, пов’язаних із реєстрацією кандидатів на пост Президента України або депутатів, підрахунком голосів чи визначенням результатів або підбиттям загальних підсумків виборів.

Навіть побіжний огляд вищезазначених положень вказує на ту обставину, що за порушення законодавства про вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим взагалі не передбачена адміністративна відповідальність. Та й навіть і ці норми статті 186-2 Кодексу про адміністративні правопорушення за 12 років проведення виборів вже в незалежній Україні так і не були застосовані до правопорушників. Причина цього криється насамперед у недосконалості законодавчої бази.

Так, початковим етапом адміністративного провадження є складання протоколу про адміністративне правопорушення, який можуть складати уповноважені посадові особи. Згідно з п.1 та п. 9 ч. 1 статті 255 Кодексу, такими особами є посадові особи органів внутрішніх справ та члени громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону. Характеризуючи уповноважених законодавством посадових осіб на складання адміністративного протоколу, слід зазначити таке.

До завдань працівників міліції, згідно зі статтею 2 Закону України «Про міліцію», належить: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона й забезпечення громадського порядку, участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків. Тобто працівники міліції здійснюють загальний нагляд за правопорядком і не є суб’єктами виборчого процесу. Як правило, їхня роль у виборах зводилася до контролю за дотриманням законодавства при проведенні голосування на дільницях та при встановленні результатів виборів в окружних (територіальних) виборчих комісіях. Не є такими суб’єктами і члени громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, діяльність цих суб’єктів (раніше вони називалися «добровільні народні дружини») була активною в період функціонування УРСР і знову ж таки стосувалася виключно нагляду за загальним правопорядком у суспільстві і жодного відношення до порядку проведення виборів не мало і в той час.

Разом з тим аналіз статті 255 КоАП вказує на широке коло спеціально уповноважених посадових осіб, які мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення, враховуючи специфіку їхньої роботи та кваліфікацію, рівень обізнаності в тонкощах правовідносин відповідних сфер. Вибори як окремий конституційно-процесуальний порядок реалізації права громадян на участь у державному управлінні також маєють відповідні органи — виборчі комісії, які й здійснюють загальну організацію та контроль за дотриманням законодавства його учасниками. Проте ці органи та їх посадові особи не наділені повноваженням складати протокол про адміністративні правопорушення.

Пит 82. Кримінальна відповідальність порушників виборчого процесу

Перешкоджання здійсненню виборчого права через насильство, обман, підкуп чи інші методи; незаконне знищення виборчої документації поза встановленим законом терміном, а також самопошкодження виборчої документації карається обмеженням волі на термін від 3-х до 5-ти років або позбавленням волі на термін від 2-х до 4-х років.

Неправомірне використання бюлетенів( видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня будь-якій особі з метою надання їй можливості проголосувати за іншу особу або проголосувати більше, ніж один раз; видача бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців на даній дільниці; видача уже заповненого бюлетеня, а також незаконної передачі уже заповненого бюлетеня іншій особі) карається обмеженням волі на термін від 3-х до 5-ти років або позбавлення волі на термін до 3-х років.

Підробка виборчих документів, а так само використання завідомо підроблених виборчих документів караються штрафом від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 1-го до 4-х років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 1-го до 3-х років.

Викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, виборчого протоколу або скриньки з бюлетенями або незаконне знищення чи псування скриньки з бюлетенями караються штрафом від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 2-х років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 2-х років.

Підписання виборчого протоколу до остаточного підрахунку голосів чи встановлення результатів голосування або включення неврахованих виборчих бюлетенів до числа бюлетенів, використаних при голосуванні, або підміна дійсних виборчих бюлетенів з позначками виборців, або незаконне внесення до протоколу змін після його заповнення, або викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, виборчого протоколу або скриньки з бюлетенями, або незаконне знищення чи псування скриньки з бюлетенями, що призвело до неможливості визначити волевиявлення виборців караються штрафом від 700 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 3-х до 5-ти років, або позбавленням волі на строк від 3-х до 6-ти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 2-х до 3-х років.

Виборць, який бере участь у виборах або референдумі на виборчій дільниці більше ніж 1 раз карається штрафом від ста до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2-х років, або обмеженням волі на строк до 3-х років.

Отже,відповідальність за здійснення неправомірних дій буде різною, в залежності від тяжкості злочину, а також широти завданої шкоди.В роках буде мінімум від 2, максимум до 12 років позбавлення волі, а також штрафи.