9.8 Сутність легітимності політики і влади, їх основні ознаки.

Легітимність політичної влади — форма підтримки, виправдання правомірності застосування влади і здійснення правління державою або окремими його структурами та інститутами. Легітимність не є синонімом законності, оскільки політична влада не завжди спирається на право й закони, але завжди користується певною підтримкою принаймні частини населення. Основними джерелами легітимності, як правило, виступають три основні суб'єкти: § населення; § уряд; § зовнішньополітичні структури. Легітимною потрібно визнавати тільки ту владу, яка сформована в результаті демократичних процедур. Влада. встановлена

насильницьким шляхом, не визнається легітимною. Згідно з позицією політичного реалізму легітимність влади полягає не стільки у законності й демократизмі її встановлення, скільки в її здатності оволодіти складною ситуацією в країні, підтримувати в суспільстві стабільність. А це означає, що встановлена незаконним шляхом, наприклад у результаті революції чи воєнного перевороту, влада внаслідок її ефективності з часом може бути визнана громадянами та світовим співтовариством правомірною, тобто стати легітимною. Висновок про легітимність влади, тобто про наявність у громадян переконання в її правомірності, можна зробити на основі вільного вираження громадянами своєї волі щодо влади — на виборах чи референдумах. Хоча зв'язок між участю у виборах і легітимністю державної влади не є прямим та однозначним у всіх випадках, загалом можна стверджувати, що чим менша частка громадян, які беруть участь у виборах в органи державної влади, тим нижчий рівень її легітимності.

9.9 Соціальні сфери політичного життя суспільства

В суспільстві з складною соціальною структурою і за наявності публічної влади - держави, важко знайти явища і процеси абсолютно вільні від політичних відтінків, оскільки більшість з них зв'язано з інтересами тих або інших соціальних спільностей, верств, класів, шо борються за завоювання або утримання влади. Політика - особлива діяльність по управлінню державою, суспільством, організаційна і регулятивно-контролююча сфера суспільства, що здійснює управління економічною, правовою, соціальною, культурною, релігійною сферами та ін. Соціальні сфери життя суспільства, всі його сторони - праця, побут, дозвілля - пройняті політикою, забарвлені в політичні кольори. І навіть такі сфери життя як музика, спорт, та й просто фізична праця, де здавалось би політикою і не пахне, насправді ж не вільні повністю від політики. Сфера політики охоплює питання державного устрою, управління країною, керівництво соціальними

спільностями: класами, різними суспільними групами людей, політичну боротьбу політичних партій, політичних рухів та ін. У політиці знаходять відображення корінні, життєві інтереси соціальних спільностей, класів. Політика є, насамперед, суспільна діяльність, звернена на соціальні і матеріальні взаємовідносини людей, одержуючи різноманітні відображення у різних сферах і постійно змінюються.

9.10 Громадянське суспільство та його основні інститути і

Громадянське суспільство—це сукупність і громадянських і соціальних інституцій і ; організаційних заходів, які формують базис і реально функціонуючого суспільства у ї противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи). Громадянське суспільство- це насамперед сукупність громадян одного суспільства, одного | регіону, однієї країни чи регіонального ; об’єднання. У будь-якому разі, на практиці, ГС не досягається індивідуально, лише спільнотою. Таку спільноту можна розглядати як утворену на добровільних, волонтерських засадах і сукупні особисті зацікавлення громадян формально від імені членів спільноти (організації). Приклади інституцій громадянського суспільства: громада - це незалежні спільноти активних людей, які проживають в межах однієї місцевості та самоорганізувалися задля покращення життя в цій місцевості, реалізації спільних ініціатив на цій території та взаємозахисту, профспілка — добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). релігій пі організації - утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами, народна організація, клуби за інтересами, соціальні або спортивні клуби, професійна асоціація та ін..