- •1.Поняття і предмет земельного права України.
- •2.Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •3. Поняття і класифікація суб’єктів аграрного права
- •4. Правове регулювання поводження з відходами сільського господарства
- •5Система і принципи земельного права України
- •6.Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •7. Особливості правового статусу суб’єктів аграрного права
- •11. Загальні засади створення та ліквідації суб’єктів аграрного господарювання
- •12. Правове регулювання ведення сільськогосподарської діяльності в умовах надзвичайних екологічних ситуацій.
- •13 .Види земельних правовідносин.
- •14. Правовий статус земель с/г призначення.
- •15. Загальні питання ринкових перетворень на селі
- •16,27, 44, 67, 140, 144. Фінансова діяльність сільськогосподарських підприємств
- •17. Суб’єкти, об'єкти та зміст земельних правовідносин.
- •18. Фермерське землекористування.
- •19.Правове регулювання приватизації в апк
- •20.Державний земельний кадастр.
- •21.Особливості та класифікація джерел земельного права.
- •22. Субєкти права с.Г землекористування та загальна х-р їх правового статусу Стаття 39. Зк Права власників земельних ділянок і землекористувачів
- •23. Правові засоби формування інфраструктури аграрного ринку
- •24. Внутрішні аграрні правовідносини
- •25. Підзаконні акти як джерела аграрного та земельного права
- •28.Державний земельний кадастр.
- •29.Підстави виникнення, зміни та припинення права землекористування.
- •30.Правовий статус земель населених пунктів.
- •31. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі
- •32, 95. Поняття та характеристика правового статусу фермерських господарств
- •33. Загальна х-р права власності на землю
- •36. Посвідчення договорів відчуження земельних ділянок
- •37. Інститут права власності є
- •38.Поняття і склад земель житлової та громадської забудови.
- •39. Правове регулювання ринку зерна
- •40. Зовнішні аграрні правовідносини
- •41 Субекти і обекти права вла-ті на землю.Земельна ділянка як об’єкт права власності
- •42.Порядок використання земель в межах, населених пунктів для забудови та інших потреб
- •43. Правове регулювання ринку алкоголю й тютюну
- •Порівняльна характеристика правомочностей власника, та землекористувача
- •46.Землі природно-заповідного фонду
- •47.Правове регулювання ринку цукру
- •48, 52, 119 Поняття та види с/г кооперативів
- •49. Підстави та порядок виникнення права власності на землю.
- •50. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання.
- •53. Пава та обов’язки власників земельних ділянок
- •54. Поняття та загальна характеристика земель лісового фонду.
- •56, 72, 80, 202. Правові умови та порядок створення с/г кооперативів
- •57. Підстави та порядок припинення права власності на землю
- •58. Землі оздоровчого призначення та їх використання
- •61. Поняття, основні риси т юридична природа приватизації земель
- •62. Визначення, склад та використання земель рекреаційного призначення
- •63 Форми і методи регулятивної діяльн держ органів у сільському господ-ві
- •64. Поняття та види сільськогосподарських кооперативів.
- •65.Субєкти, об’єкти та форми приватизації земель.
- •66. Склад та використання земель історико-культурного призначення
- •68, 88, 116, 128, 206. Членство в с/г кооперативах
- •60, 76, 83, 139. Правові основи діяльності особистих селянських господарств
- •69. Особливості приватизації земель с/г призначення та інших категорій
- •70. Нормування і стандартизація у галузі охорони земель
- •71. Поняття виробничо-господарської діяльності с/г кооперативів
- •73. Юридичні гарантії здійснення приватизації земель
- •75. Поняття соціального розвитку села
- •77. Загальна хар-ка права землекористування
- •78. Загальна хар-ка земель водного фонду
- •79. Правовий режим об’єктів соціальної сфери села
- •81. Виникнення права землекористування.
- •82. Правові форми використання земель лісового призначення.
- •84. Поняття відповідальності за порушення аграрного законодавства.
- •85. Права та обов'язки землекористувачів.
- •86. Посвідчення договорів відчуження земельних ділянок
- •87. Дисциплінарна відповідальність осіб, зайнятих у сільськогосподарському виробництві
- •89. Припинення права землекористування.
- •90 Втрати землі, їх запобігання та відшкодовування.
- •92. Правовий режим земель особистого селянського господарства.
- •93. Поняття та юр. Ознаки оренди землі.
- •101. Договір оренди земельної ділянки
- •108. Підстави, порядок і правові наслідки припинення акціонерного членства в асгт
- •109. Обмеження прова на землю,які випливають із право добросусідство
- •113. Земельні сервітути як форма обмеження прав на землю.
- •114. Землі транспорту і їх використання.
- •116.Членство в сіль.Госп. Кооперативах
- •117. Поняття гарантій прав на землю.
- •118. Склад і використання земель зв’язку і енергетики
- •122. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів
- •123. Поняття та основні ознаки особистого селянського господарства.
- •124. Земельно-прцесуальне забезпечення набуття прав на землю
- •125. Особливості обчисленн плати за землі різного цільового призначення.
- •126. Відповідальність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування за порушення права власності на землю за виданням актів які порушують права власників земельних ділянок.
- •127. Правовий режим майна особистого селянського господарства.
- •129. Поняття зміст та субєкти управління у галузі використання та охорони земель.
- •130. Добросусідство.
- •131. Відносини фермерського господарства з бюджетом банківськими установами та страховими організаціями.
- •132. Правове регулювання використання тваринного світу в сільському господарстві.
- •133. Система і функції управління у галузі використання та охорони земель.
- •134. Земельні торги їх обовязковість для земельних ділянок комунальної власності.
- •135. Державна підтримка особистих селянських господарств.
- •137. Система і повноваження органів управління у галузі використання і охорони земель.
- •138. Грошова оцінка та державна реестрація земельних ділянок.
- •141. Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •142. Олік кількості та якості земель порядок ведення державного земельного кадастру
- •143. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства.
- •145. Планування використання земель,землеустрій.
- •146. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
- •148. Контроль за використанням та охороною земель.
- •149. Спільна власність на землю.
- •150. Загальна характеристика законодавства про окремі види сільськогосподарської діяльності.
- •152. Моніторинг земель.
- •154. Особливості аграрно-правового регулювання договірних правовідносин у сульському господарстві.
- •156. Державний земельний кадастр.
- •157.Загальна характеристика посвідчення договорів відчуження земельних ділянок.
- •158. Правове регулювання бджільництва.
- •159. Поняття та загальна характеристика правового статусу фермерських господарств.
- •160. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель.
- •162. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності іноземним громадянам та юридичним особам.
- •163.Загальна характеристика правового регулювання галузі тваринництва.
- •164. Юридична природа ринкового обігу земельних ділянок
- •165. Повноваження кму в галузі земельних відносин
- •166. Контрактація, інші окремі договори щодо реалізації с/г продукції
- •167. Розмежування правового регулювання приватизації земель та набуття права власності на землю за спеціальними процедурами
- •168. Правочини із земельними ділянками.
- •169. Поняття, завдання, та мета землеустрою
- •170. Правове регулювання ветеринарної медицини
- •171. Умови і порядок припинення діяльності фермерського господарства
- •172. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
- •173.Покупці земель сільськогосподарського призначення та набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод
- •174. Правове регулювання насінництва
- •175. Припинення права користування земельньними ділянками,які використовуються з порушенням земельного зак-ва.
- •Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства
- •176.Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
- •178. Правові аспекти вирощування наркотичних рослин
- •180.Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
- •181. Правові засади відтворення і охорони земель
- •182. Класифікація договірних зобов'язань у сільському господарстві
- •183,191,195. Правові засади реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів
- •184. Поняття правової охорони земель.
- •185. Визнання земельних торгів такими, що не відбулися
- •Стаття 139. Відчуження земельних ділянок за рішенням суду
- •186. Правова охорона прав на сорти рослин
- •187. Право постійного користування земельною ділянкою, права землекористувачів Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою
- •Стаття 95. Права землекористувачів
- •188.Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів
- •189. Надання права пост.Користув. Зем.Ділянок юридичним особам.
- •190. Поняття та загальна характеристика правового забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції
- •192.Особливості прав. Охорони ґрунтів
- •194. Загальна характеристика законодавства про охорону довкілля в сільському господарстві
- •196. Загальна характеристика відповідальності за порушення земельного законодавства
- •197. Бонітування грунтів та економічна оцінка земель
- •198. Правовий інститут меліорації земель у сільському господарстві
- •201.Склад і використання земель оборони та іншого призначення
- •202. Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів
- •203. Поняття та загальна характеристика правового статусу фермерських господарств
- •204.Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •205. Порядок укладення договору оренди землі,чинність договору,термін дії та державна реєстрація.
- •206. Членство в сільськогосподарських кооперативах
- •207. Загальна характеристика
- •208.Вирішення земельних спорів Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори
- •Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів
- •Стаття 160. Права і обов’язки сторін при розгляді земельних спорів
- •Стаття 161. Виконання рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів
- •209. Виникнення права спільної часткової власностіна земельну ділянку .
- •210.Органи управління та контролю сільськогосподарського кооперативу та їх компетенція.
- •211.Земельні правовідносини у фермерському господарстві.
- •212. Поняття механізму реалізації прав на землю.
- •213. Плата за землю як засіб правового стимулювання розвитку земельних відносин
- •214. Правовий режим майна та землі сільськогосподарського кооперативу.
- •215. Умови і порядок створення фермерського господарства та припинення його діяльності.
7. Особливості правового статусу суб’єктів аграрного права
7. Усі суб'єкти аграрного господарювання із статусом юридичної особи мають відокремлене майно, яке знаходиться на самостійному балансі, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, можуть від свого імені набувати та здійснювати майнові та особисті немайнові права, мати обов'язки, бути позивачами та відповідачами в суді. Засновники недержавних сільськогосподарських підприємств мають відповідні права та обов'язки щодо майна таких підприємств. На відміну від них, засновники державних і комунальних сільськогосподарських підприємств є власниками їх майна.
Суб'єкти аграрного господарювання мають загальну цивільну правосуб'єктність. Тобто вони можуть мати цивільні права та нести цивільні обов'язки з метою здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законом. Виняток становлять державні та комунальні унітарні сільськогосподарські підприємства, які, відповідно до гл. 8 ГК, мають не загальну, а спеціальну правосуб'єктність, встановлену чинним законодавством. Правосуб'єктність сільськогосподарських підприємств виникає з моменту їх державної реєстрації, а припиняється з моменту їх ліквідації. Всі суб'єкти аграрного господарювання, незалежно від їх організаційно-правової форми, є носіями комплексної правосуб'єктності, яка полягає в тому, що вони є учасниками цивільних, земельних, трудових, організаційно-управлінських (адміністративних), фінансових та інших правовідносин. Особливості правового статусу суб'єктів аграрного господарювання виявляються також і в договірних правовідносинах. Так договірні відносини між сільськогосподарськими товаровиробниками й державою у сфері реалізації сільськогосподарської продукції для державних потреб регулюються спеціальними нормативними актами1 та особливим видом договору — договором контрактації сільськогосподарської продукції. Правосуб'єктність сільськогосподарських підприємств має певні особливості в сфері трудових відносин, а виробництво сільськогосподарської продукції — сезонний характер і безпосередньо залежить від природно-кліматичних умов, в яких здійснюється господарювання. Отже, з урахуванням цих об'єктивних виробничих умов, законодавство наділяє суб'єктів аграрного господарювання правами встановлювати на рівні локального регулювання режими праці й відпочинку, норми праці та оплати праці, преміальні та інші види заохочень працівників, правила дисципліни праці та внутрішнього трудового розпорядку, розподіл кінцевих результатів господарської діяльності залежно від особистого трудового внеску кожного працівника (наприклад, встановлення умов нарахування пайових виплат) та ін. важливе місце у складі правосуб'єктності сільськогосподарських підприємств належать їх правам та обов'язкам щодо створення, розвитку й функціонування соціальної інфраструктури села, будівництва, оснащення та утримання різних об'єктів культурно-побутового та іншого соціального призначення. Зокрема, суб'єкти аграрного підприємництва залучаються до спорудження в сільській місцевості житла, об'єктів побуту, культури, торгівлі, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, освіти, зв'язку, шляхів, енергетичних, газових і водорозподільних систем, тваринницьких приміщень, інженерно-технічних комплексів, машинно-тракторного парку та інших об'єктів, які сприяють поліпшенню соціального становища села.
8. Правове регулювання застосування біотехнологій у сільському господарстві Біотехнології використовуються в сільському господарстві з дав¬ніх часів. Найдавнішими з них є: виробництво хліба з використан¬ням дріжджів, виробництво вина, сиру та кисломолочних продук¬тів, квасу, пива, обробка шкіри, рослинних волокон тощо. Самі по собі біотехнології у сільському господарстві не викликали б жодної тривоги, якби вони не розвинулися до того ступеню, коли йдеться про клонування тварин і трансґенні сорти рослин. На Заході в сіль¬ському господарстві дедалі частіше застосовуються технології ген¬ної інженерії, вплив яких на здоров'я людей ще недостатньо вив¬чений. Вітчизняне законодавство навіть обмежує імпорт американ¬ської та європейської яловичини внаслідок масового захворювання на сказ закордонної худоби, вирощуваної із застосуванням біотех¬нологій. Банани, що продаються на українському ринку, є нічим іншим як трансґенним сортом рослин. Застосування подібних тех¬нологій викликає все більший опір у світі і стає предметом право¬вого регулювання в Україні. Хоча законодавство в галузі біотехнологій розвинене в Україні ще недостатньо, проте вже зараз можна дати відповідь на питання: чи дозволено клонування тварин в Україні, а також застосування технологій генної інженерії? Відповідно до ст. 51 Закону України від 13 грудня 2001 р. "Про тваринний світ", створення нових шта¬мів мікроорганізмів, біологічно активних речовин, виведення гене¬тично змінених організмів, виробництво інших продуктів біотехно¬логії здійснюється лише в установленому порядку і за наявності позитивних висновків державної екологічної експертизи. Викорис¬тання зазначених організмів і речовин за відсутності таких виснов¬ків забороняється. Отже, за загальним правилом, клонування тва¬рин в Україні чи застосування технологій генної інженерії до тва¬рин без позитивного висновку державної екологічної експертизи, що здійснюється згідно з вимогами Закону України від 9 лютого 1995 р. "Про екологічну експертизу", забороняється. Такі експери¬менти в Україні можуть бути дозволені лише в разі отримання по¬зитивного висновку державної екологічної експертизи. Це стосується і трансґенних сортів рослин, і будь-яких інших біотехнологій, оскільки біохімічне, біотехнічне й фармацевтичне виробництво включені до Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого поста¬новою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554. А відтак, проекти впровадження будь-яких біотехнологій підлягають обов'язковій державній екологічній експертизі відповідно до ст. 13 Закону України від 9 лютого 1995 р. "Про екологічну експертизу". Крім того, щодо трансґенних рослин діє Тимчасовий порядок вве¬зення, державного випробування, реєстрації та використання тран¬сґенних сортів рослин в Україні, затверджений постановою Кабі¬нету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1304. Слід додати, що, відповідно до ст. 11 Закону України від 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні чинники, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей (в тому числі й продукти біотехнології) підлягають обов'язковій санітарно-епіде¬міологічній експертизі, що здійснюється органами державної са¬нітарно-епідеміологічної служби. На підставі ст. 9 цього самого Закону продукти біотехнології підлягають обов'язковій гігієнічній регламентації та державній реєстрації відповідно до Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних чинників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р. № 420. Гігієнічна регламентація провадить¬ся Комітетом з питань гігієнічного регламентування МОЗ і поля¬гає в розробці спеціальних екологічних нормативів та інструкцій про поводження з продуктами біотехнології. Державна реєстрація останніх є умовою для видачі дозволу органами МОЗ на їх вироб¬ництво. Згідно зі ст. 25 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", при застосуванні про¬дуктів біотехнології належить дотримуватися санітарних норм. Ви¬робництво, зберігання, транспортування, використання, захоро-нення продуктів біотехнології здійснюється з дозволу Мінприроди, згідно з Порядком одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилі¬зацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та ін¬ших біологічних агентів, затвердженим постановою Кабінету Мі¬ністрів України від 20 червня 1995 р. № 440. Мінприроди видає дозвіл на здійснення операцій з продуктами біотехнології за погод¬женням із МОЗ, Держнаглядоохоронпраці, Мінтрансом, МВС. До продуктів біотехнології, на які поширюється дія цього Порядку, належать штами мікроорганізмів, а також білково-вітамінні кон¬центрати, кормові дріжджі, кормові білки, харчові білкові добавки, антибіотики медичного й немедичного призначення, мікробні пре¬парати для захисту рослин. Незважаючи на істотні обмеження щодо застосування біотех¬нологій у сільському господарстві України, держава намагається не відставати у розвитку біотехнологій від провідних країн світу. Саме тому спільним наказом Мінагрополітики та Української ака¬демії аграрних наук від 24 жовтня 2001 р. № 318/92 затверджено Програму "Сільськогосподарська біотехнологія — 2001-2005 ро- ки". У ній зазначається, що в розвинутих країнах завдяки ефек- тивному застосуванню біотехнологій генної інженерії, клонування, генетично модифікованих організмів тощо, вдалося підняти рівень сільськогосподарського виробництва на якісно вищий щабель, зробити його більш прибутковим і ефективним. Програма перед- бачає прискорений розвиток в Україні аграрних біотехнологій ген- ної та клітинної інженерії, зокрема, клонування тварин і рослин, виведення трансґенних порід тварин і сортів рослин, генетично модифікованих організмів, тварин-біореакторів, захисних штамів мікроорганізмів тощо. У складі Інституту виноградарства та вино- робства ім. В. Є. Таїрова, згідно з наказом Мінагрополітики та Ук- раїнської академії аграрних наук від 4 липня 2001 р. № 197/63 вже створено Центр клонової селекції винограду. Його завданням є здійснення клонової селекції винограду та вивчення технологій його клонування, а також — наслідків інтродукції клонованих сор- тів у довкілля. . . Що ж до виробництва і застосування штамів мікроорганізмів, то в сільському господарстві діє спеціальне законодавство, про що вже йшлося у відповідному розділі цього підручника. Якщо штами мікроорганізмів є збудниками інфекційних хвороб, то ддя забезпечення екологічної безпеки можуть застосовуватися захо¬ди, передбачені Законом України від 6 квітня 2000 р. "Про захист населення від інфекційних хвороб". Зокрема, згідно зі ст. 29 заз¬наченого Закону, може бути впроваджено правовий режим ка¬рантину, що визначається Правилами санітарної охорони терито¬рії України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів Ук¬раїни від 24 квітня 1999 р. № 696. Для виявлення біологічних па¬тогенних агентів, які можуть бути наслідками непродуманих екс¬периментів у царині біотехнологій, або терористичного акту, в Україні створена система центрів індикації біологічних патоген¬них агентів1. 1 Див.: Перелік центрів індикації біологічних патогенних агентів, Примірне поло¬ження про Центри індикації біологічних патогенних агентів, Примірне положення про Головні установи (лабораторії) з індикації біологічних патогенних агентів і Методичні вказівки щодо організації роботи та функціонування системи індикації біологічних па¬тогенних агентів, затверджені наказом МОЗ і Академії медичних наук України від 21 бе¬резня 2003 р. № 127/27. У разі виявлення в продажу небезпечних продуктів біотехноло¬гії, вони підлягають конфіскації органами державної санітарно-епі¬деміологічної служби відповідно до Інструкції про порядок вилу¬чення з реалізації (конфіскації) небезпечних для здоров'я продук¬тів харчування, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних ма¬теріалів, затвердженої наказом МОЗ від 14 квітня 1995 р. № 68, а також згідно з нормами Закону України від 14 січня 2000 р. "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції".
9. Основні напрями здійснення та зміст земельної реформи.18 грудня 1990 р. було прийнято новий Зем кодекс Української РСР, який проголошував, що відповідно до Декларації про державний суверенітет України земля є власністю її народу. Того ж дня була прийнята Постанова ВР УРСР “Про земельну реформу”. У Пост зазначалось, що зем реф є частиною економ реформи, що здійснюється в Україні в зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. З 15 березня 1991 року ВР УРСР оголосила всі землі УРСР об’єктом зем реф. Основним завданням зем реф було надання зем ділянок громад Укр для зайняття селянським господарством. З часом змінювалася концепція реформи на широкомасштабну приватизацію і розвиток приватних форм господар-ня. На виконання цієї концепції ВР Укр 30 січня 1992 року прийняла ЗУ “Про форми власності на землю”. Цим законом встановлювалася приватна, колективна і державна форми власності на землю. 13 березня 1992 р. було прийнято оновлений Зем кодекс України, який закріпив ці форми власності. Ці док-ти призвели до корінних змін у зем відносинах і на їх виконання була прийнята Постанова ВР Укр “Про прискорення зем реф та приватизацію землі”. 5 травня 1993 були внесені зміни і до Постан ВР УРСР “Про зем реформу”. Основними завданнями зем реф стали приватиз землі, передача її у приватну власність громадянам Укр та у колективну власність колективним с/госп підприємствам, с/г кооперативам, с/г акціон тов, садівницким товариствам. З метою прискорення зем реф і для врегулювання зем відносин в умовах ринк економ мають наступні док-ти: ЗУ “Про плату за землю”, ЗУ “Про оренду землі”, ціла низка Указів Презид Укр “Про невідкладні заходи щодо прискорення зем реформи у сфері сільскогосп вир-ва” і.т.і. В даний час в Україні здійснюється третій етап зем реформи, змістом якого є перетворення КСП у с/г юридичні особи ринкового типу, що здійснюють свою діяльність на основі приватної (а не колективної) власності на землю (реструктуризація).
10.Поняття та склад Землі сільськогосподарського призначення Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання
1. Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.2. До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).3. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:а) громадянам — для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;б) сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян — для ведення підсобного сільського господарства. 4. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення
1. Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.2. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.3. Для будівництва промислових підприємств, об’єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв’язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов’язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.4. Лінії електропередачі і зв’язку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо.