15. Сукупна пропозиція. Сукупна пропозиція на основі виробничої функції Класична модель сукупної пропозиції

Сукупна пропозиція (СПр) — це такий реальний обсяг національного продукту, який економіка пропонує для продажу з метою отримання прибутку. Потенційна величина сукупної пропозиції залежить від запасу капіталу та технологічного рівня виробництва. В межах потенційної величини сукупна пропозиція є функ­цією товарних цін та середніх витрат (СеВ), тобто витрат на виробництво одиниці товару: СПр=f (Ц;СеВ).

Наведена функція свідчить про те, що на сукупну про­позицію впливають два види факторів: ціна і нецінові фактори, вплив яких опосередковується через середні витрати.

Спочатку розглянемо залежність сукупної пропозиції лише від ціни за інших незмінних умов, тобто за умов, що нецінові фактори не діють. Пізніше повернемося до нецінових факторів.

У макроекономічній науці немає єдиної думки стосов­но форми зв'язку між ціною і сукупною пропозицією. В залежності від того, як ціни впливають на сукупну про­позицію, існують дві моделі: класична і кейнсіанська. Розбіжності між цими моделями випливають із різних уявлень їхніх прихильників стосовно гнучкості цін і зар­плати.

Історично першою є класична модель. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції виникла на грунті конструктивної критики класичної моделі.

Р 3 1 2 Q

Cучасна економічна наука розглядає 3 складові сукупної пропозиції: 1–горизонтальний (кейнсіан-ський) показує зміни в обсязі вирва в умовах неповної зайнятості за постійних цін (багато вільних ресурсів); 2–проміжний (висхідний)–показує зміни в обсязі вир-ва в умовах що наближаються до повної зайнятості, збільшення реального ВНП супроводжується підвищенням рівня цін (дія закону пропозиції) 3–вертикальний (класичний) показує зміни в обсязі ВНП за умов повної зайнятості, коли рівень фактичного безроб = природ безроб і додатк зростання реального ВНП не відбувається, а спостеріг інфляційне зростання цін

Досі ми розглядали залежність сукупної пропозиції лише від цін (товарних) за інших незмінних умов, до яких відносяться нецінові фактори. Зміна сукупної пропозиції під впливом цін відображається на графіку за допомогою переміщення точки реального виробництва вздовж нерухомої кривої сукупної пропозиції. Якщо ж змінюються нецінові фак­тори, то за даних цін зміни в сукупній пропозиції відображаються на графіку зміщенням її кривої у відповідний бік.

До основних неціно-вих факторів сукупної пропозиції відносяться:

1) зміни цін на ресурси (ресурсових цін); 2) зміни в продуктивності ресур­сів; 3) зміни податків з підприємств та субсидій.

Серед нецінових факторів найбільший вплив на сукуп­ну пропозицію справляють ціни на ресурси. Це особливо стосується цін на робочу силу (заробітна плата) та матеріальні ресурси (сировина, матеріали, паливо тощо). Збільшення продуктивності ресурсів означає, що за наявно­го обсягу ресурсів можна виробити більший реальний обсяг національного продукту. Це зменшує середні витрати, збільшує сукупну пропозицію і зміщує її криву вправо. Зростання продуктивності ресурсів є основним фактором збільшення сукупної пропозиції у довгостроко­вому періоді. Підвищення податків з підприємств збільшує середні витрати та зменшує сукупну пропозицію. Збіль­шення субсидій підприємствам зменшує середні виграти і збільшує сукупну пропозицію.