10. Зайнятість та безробіття. Види безробіття. Закон Оукена.

Зайнятість—сусп корисна діяльність громадян, яка повязана із задоволенням особистих та сусп потреб і приносить трудовий дохід.

Повна зайнятість визначається як максимально можливий рівень зайнятості працездатного населення у господарстві країни. Продкутивна зайнятість відбиває стан кількісної і якісної збалансованості між потребою населення у роботі і робочими місцями за якої створюються сприятливі умови для соц екон прогресу.

Безробіття — це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу.

Фрикційне безробіття - особи, які не працюють у зв'язку із добровільною зміною місця роботи(у зв'язку із незадово­ленням рівнем заробітної плати, умовами праці, місцем проживання). Безробіття, пов'язане із пошуками чи очікуванням роботи, є відносно короткочасним. Кожна з осіб, що шукають роботу, перебуває на ринку праці в середньому не більше одного місяця. Але ж частка їх у загальній кількості безробітних може бути досить знач­ною.

Структурне виникає тоді,коли в результаті науково-технічного прогресу відбувається зміни в техніці,технології та організації виробництва,а отже і у структурі попиту на робочу силу.В наслідок цих змін попит на деякі професії зменшується або взагалі зникає,а на інші професії,яких раніше не було,зростає Виникає категорія працівників,у яких навички і практичний досвід застаріли і нікому не потрібні,а отже їх не можливо і продати.

Циклічне безробіття. Воно виникає внаслідок цикліч­ного спаду виробництва і є результатом зниження сукуп­ного попиту на робочу силу. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість теж скоро­чується, а безробіття зростає. З цієї причини циклічне безробіття іноді називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту.

Рівень безробіття при повній зайнятості=сумі фрикційного і структурного безробіття. Рівень безробіття при повній зайнятості наз-ють природним рівнем безробіття.(6% зараз).

Закон ОУКЕНА:1% відхилення безробіття від природного рівня (5%-6%) означає відхилення реального ВВП від потенційногго на 2,5%.

11. Інфляція та її наслідки. Темп інфляції та його обчислення. Види інфляції залежно від темпів.

Інфляція-підвищення заг. рівня цін. По­казником інфляції є темп інфляції.

Темп інфляції для даного року= (І_зв–І_баз) / І_баз * 100,

«Правило величини 70»: приблизна к-ть років, необхідних для подвоєння темпів інфляції=70/темп щорічного збільшення рівня цін

В зал від темпу приросту цін інфляцію умовно можна поділити на 3 види:

-природна або повзуча, темпи зростання цін в межах 5-10%

-галопуюча з різними темпами зростання цін в межах 20-200%

-гіперінфляція, коли ціни щоденно зростають на 1-20%

Соціально-економічні наслідки проявляються у слідуючому:

1. Знижуються реальні доходи населення. Це стосу­ється насамперед осіб, які отримують фіксовані номіналь­ні доходи (працівники бюджетних організацій, пенсіонери та ін.)

2. Знецінюються фінансові активи із сталим доходом.

3. Порушується нормальний розподіл доходів між дебі­торами та кредиторами.

4. Знижується мотивація до інвестування довгостро­кових програм.

5. Прискорюється матеріалізація грошей. Гроші стають «гарячими», від них намаг якнайшвидше звільни­тися.

6. Інфляція як фактор зайнятості та безробіття.

7. Знижується мотивація до праці. Падіння життєвого рівня населення внаслідок інфляції, а також спотворення структури і диференціації доходів негативно впливають на мотивацію підприємницької та трудової діяльності.

8. Інфляція підриває управлінський механізм еконо­міки.