54. Кейнсіанська теорія ринку праці

Кейнс не заперечував, що зменшення зарплати може призвести до зростання зайнятості. Але на практиці дуже важко знизити зарплату, тому дана стратегія не збалансує попит і пропозицію на ринку праці. На думку Кейнса, існують такоє сумніви стосовно того, що зниження зарплати є ефективним засобом проти безробіття. При зниженні зарплати на споживчий попит впливають 2 суперечливі фактори. Частково попит зростає внаслідок того, що більша к-ть людей одержує роботу, і частково він зменшується він зменшується, оскільки купівельна спроможність кожного з них зменшується внаслідок зниження зарплати. Підсумковий рез-т може не забезпечити зростання сук попиту.

Гол внесок кейнсіанської теорії полягає у тому,що в ринковій економіці не існує механізму, який гарантував би повну зайнятість населення. Стверджується, що для досягнення повної зайнятості працездатного населення необхідне систематичне втручання держави в економ процеси. Таке втручання повинно реалізовуватися через стимулювання сук попиту. Збільшуючи держ видатки або зменшуючи податки, можна підвищити сук попит. Це призведе до зростання вир-ва та попиту на роб силу, що позитивно вплине на стан ринку праці і зниження рівня безробіття. Проте, кейнсіанська теорія досягнення рівноваги на ринку праці є характерною тільки для короткотермінового періоду.

56. Економічна нерівність і політика соц. Захисту населення. Крива Лоренца.

Криву Лоренца використовують для порівняння розподілу доходу в різні періоди часу, або в різних країнах, або між різними соц. групами, беручи до уваги доходи до та після відрахування податків і трансфертних виплат. Однією з осн. ф-цій держави є перерозподіл доходу.

Держ. податкова система і трансфертні програми суттєво зменшують ступінь нерівності в розподілі доходів.

Хар-р суч. ек-ки допускає високу ступінь нерівності доходів. Цій нерівності сприяють такі специфічні фактори:

-різні здібності людей;

-різні рівні освіти;

-володіння власністю;

-монополія на ринку

Гол. аргумент на користь нерівності у розподілі доходів полягає у тому, що необхідно забезпечити стимули для вир-ва продукції і доходу.

Проблема будь-якого сусп-ва полягає в тому, як розподілити дохід, щоб мінімізувати негативний вплив такого розподілу на ек. еф-ть.

За умов диференціації доходів та рівня життя виникає гостра соц. проблема бідності. Кількісно бідність виражається показником «прож. Min», який змінюється в залежності від розвитку соц-ек життя сусп-ва.

57. Фактори економ. Зростання. Виробнича ф-ція

Осн. показниками ек. зростання є абсолютні змінні величини продукту У або його зміни на душу населення.Базовою моделлю ек. зростання є неокласична вир.ф-ція Y=f(K,L). В неокласичній теорії трансформація факторів вир-ва пояснюється граничною продуктивністю капіталу a_k і праці a_L. Вплив обох факторів вир-ва на продукт можна записати так:

∆Y= a_k∆K+ a_L∆L

Вир. ф-ція дозволяє враховувати вплив на ек. зростання технічного прогресу, для вимірювання впливу якого застосовують показник сук. про-ті факторів вир-ва

Y=AF(K,L)→Y=AK^βL^1-β

A-коеф-т, який хар-зує еф-ть факторів вир-ва

β, (1-β)- коеф-ти еласт-ті вир-ва

З урахуванням цих факторів темп зростання продукту такий:

∆Y/Y-темп приросту продукту

∆К/К(L)-темп приросту капіталу(праці)

β-частка приросту капіталу в продукції

1-β- частка приросту праці в продукті

Вплив сук. прод-ті факторів вир-ва:

Внесок сук. прод-ті факторів у зростання продукту має назву «Залишок Солоу».