31. Граничний коефіцієнт податків і складний мультиплікатор видатків. Мультиплікатор податків. Мультиплікативний вплив державних закупівель і чистих податків на реальний ввп.

Мультиплікатор державних витрат дає можливість оцінити вплив витрат держави на величину ВНП (ЧНП). Для виведення його скористаємося формулою макрорівноваги:

Y=C+I+G

C=c’(1-t)Y , де с’- гранична схильність до споживання, t- частка податків у сукупних доходах.

Y=c’(1-t)Y+I+G, I-const

m _G =1/(1-c’(1-t))

Ефект мультиплікатора в даному разі пояснюється так: державні витрати збільшують обсяг продажу товарів та послуг. Це спричиняє додатковий попит на фактори виробництва; зростання реалізації факторів виробництва означає збільшення доходів і споживання, що, у свою чергу, зумовлює нове збільшення обсягів продажу і збільшення випуску.

Отже, ∆NNP= m _G *G.

Для того, щоб здійснити державні видатки, держава має знайти джерело відповідних коштів. Таким джерелом є податки. Якщо держава здійснює видатки G за рахунок коштів, отриманих внаслідок встановлення прямого (акордного) податку, вона може забезпечити зростання реального ЧНП в результаті маніпулювання державними видатками і податками.

Мультиплікатор податків оцінює вплив розміру податків на обсяг ЧНП. Для виведення його скористаємось формулою макрорівноваги:

Y=C+I+G

C=c’(Y-T), де T-загальна величина податків, які держава вилучає з доходів; (Y-T)-дохід після оподаткування.

Y=c’(Y-T)+I+G

Y(1-c’)=C-c’T+I+G

m _T =-c’/(1-c’)

Мультиплікатор податків відображає те явище, що зростання податків на певну величину зменшує випуск, а відповідно і ЧНП на більшу величину. Ефект мультиплікації спостерігається тому, що рівень споживання зменшується, а це, в свою чергу, зменшує дохід, який знову зменшує споживання, і т.д.

32. Автоматична фіскальна політика. Автоматичні чмсті податки як вмонтовані стабілізатори. Ефект гальмування автоматичної фіскальної політики та необхідність її доповнення дискреційною політикою

В умовах ринкової (змішаної) економіки держава може впливати на ВВП заходами як фіскальної, так і грошово-кредитної політики. Фіскальною (бюджетно-податковою) політика- це сукупність фінансових заходів держави щодо регулювання бюджетних доходів і витрат (видатків) з метою цілеспрямованого впливу на соціально-економіч­ний розвиток країни. Існують два види фіскальної політи­ки: дискреційна та автоматична (політика вмонтованої стабільності).Практика свідчить про те, що чисті податки можуть змінюватися і автоматично, тобто без спеціальних державних рішень. Це пояснюється тим, що переважна більшість податків залежить від доходу і тому змінюється пропорційно до змін ВВП навіть при стабільних податкових ставках і рівнях трансфертів. Отже, щоб розглянути наслідки авто­матичної фіскальної політики, податкові ставки і транс­ферти потрібно зафіксувати на незмінному рівні.

До податків, які залежать від доходу, відносяться прибутковий податок з громадян, податок на прибутки підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, відрахування в різні фонди тощо.Отже, автоматич ФП реалізується в умовах незмінних ставок оподаткування за рахунок того,що ЧП можуть змінюватися не тільки внаслідок зміни ставок але й внаслідок змін обсягів вир-ва та принципів оподаткування.

При прогрес. оподаткуванні ЧП збільш. швидше ніж збільш. доходи. При пропорц –пропорційно.За цих умов податки завдяки своїй здатності автоматично змінювати в-ну фінансових надходжень до бюджету залежно від потреб стабілізації ек-ки одержали назву: вмонтованих стабілізаторів.

Для аналізу впливу зробимо такі припущення:

1.Будемо спиратися на чистий податок (він дорівнює:абсол в-на податків–трансфертні платежі) тому що за своєю суттю трансферти є від’ємним податком вони мають обернену залежність від ЧНП.

2.Державні закупки залишаються постійними і не залежать від в-ни податкових надходжень до бюджету.

Коли в економіці намітився спад вироб­ництва, спостерігається дефіцит сукупних витрат. За цих умов економіку бажано «підбадьорити», тобто стимулю­вати до збільшення сукупних витрат. Стабілізаційний механізм автоматичної фіскальної політики виглядає таким чином:

1) ВВП реально зменшується, автоматично зменшу­ються чисті податки;

2) зменшення автоматичних чистих податків означає зменшення податкових вилучень з економіки;

3) внаслідок зменшення податкових вилучень скоро­чення сукупних витрат уповільнюється, що певною мірою гальмує падіння виробництва.

Отже, в міру інфляційного збільшення ВВП у періоди піднесення податкові вилучення автоматично збільшу­ються і завдяки цьому гальмують небажане економічне зростання. В міру скорочення реального ВВП у періоди падіння податкові вилучення автоматично скорочуються і завдяки цьому гальмують зменшення виробництва. Але слід зазначити, що автоматичні чисті податки як вмонто­вані стабілізатори не є достатнім гальмом для усунення економічних коливань. Вони неспроможні повністю ней­тралізувати інфляційний чи рецесійний розриви в еконо­міці, а лише частково його зменшують.