21. Сукупні видатки і рівноважний ввп. Модель «видатки-випуск».

Економіка має різні можливі рівні загального обсягу виробництва та різні можливі реальні обсяги ЧНП. Тому виробники готові запропонувати будь-який з можливих рівнів обсягів виробництва за умови отримання адекватної величини надходжень доходу від реалізації виробленої продукції.

Метод «сукупні видатки-обсяг виробництва» спирається на властивості кривих, які характеризують схильність до споживання та заощадження. Цей метод відбиває розміри сукупних видатків: усі видатки на споживчі товари плюс усі видатки на інвестування. Графічний аналіз можна здійснити, якщо додати по вертикалі на графіку сукупних видатків (рис 32) до кривих споживання С , тобто запланованих видатків домогосподарств, криву чистих інвестицій I_n_,, які планують здійснити фірми.

Рівновага матиме місце лише там, де сукупні видатки С+ I_nдорівнюють обсягу виробництва або ЧНП (NNP).

Рівень рівноваги національного доходу перебуває в точці перетину кривої сукупних витрат з лінією 45 градусів, яка відбиває вартість сукупного продукту. Цей перетин- єдина точка, в якій сукупні видатки дорівнюють ЧНП.

22. Модель „вилучення-ін’єкції”

В основі цієї моделі лежить та обставина, що в потоці «доходи—витрати» постійно виникають як вилучення, так і ін'єкції. Як відомо, будь-який обсяг виробництва породжує певну величину безподаткового доходу. Одну частку цього доходу домогосподарства і підприємства можуть заощаджувати, тобто не використовувати на споживання. Тому заощадження являють собою вилучення із потоку «доходи—витрати». Оскільки заощадження — це потенційні витрати, то внаслідок того, що частка доходу вилучається на заощадження, споживчі витрати будуть недостатніми, щоб викупити весь обсяг вироблених споживчих товарів. Це може викликати зменшення ВВП.

Але цьому є альтернатива. Виробництво може частково переключатися із споживчих товарів на інвестиційні. Така реструктуризація виробництва може відбутися за умови, якщо вилучення частки доходу у вигляді заощаджень через фінансові ринки обернеться адекватним збільшенням інвестиційних витрат. Інвестиції, на противагу заощадженням, можна розглядати як ін'єкції витрат у потік «доходи—витрати», тобто вони компенсують зменшення сукупних витрат, обумовлене вилученням частки доходу на заощадження. Питання полягає в тому, в якій мірі відбувається ця компенсація, або в якому співвідношенні знаходяться між собою вилучення у формі заощаджень та ін'єкції у формі інвестицій. Відповідь на це питання може мати декілька варіантів.

Заощ.,

інвест

К₀

ВІ

О₁ О₀ ВВП

Лінія інвестицій розташована паралел ВВП, тобто інвестиції в данаму разі розглядаються як в-на, яка не залежить від рівня ВВП
Лінія заощаджень відображає їх збільшення залежно від рівня ВВП
т. О₁ ілюструє ВВП при заощадженнях які = 0
При збільшенні ВВП до т.О₀ певна частка доходів спрямовується на заощадження.
В т.К₀ інвестиційні витрати підприємців і заощадження домогосподарств мають єдину величину яка = К₀О₀, тобто т.К₀ відповідає рівноважний рівень ВВП

Перший — якщо вилучення із доходу в формі заощаджень перевищує інвестиційні ін'єкції у витрати, то сукупні витрати (СуВ) будуть меншими, ніж фактичний ВВП. Оскільки сукупні витрати визначають рівноважний ВВП, то це означає, що фактичний ВВП буде перевищувати рівноважний ВВП.

Другий — якщо вилучення із доходу в формі заощаджень менші, ніж інвестиційні ін'єкції у витрати, то сукупні витрати (СуВ) будуть перевищувати фактичний ВВП. Це означає, що фактичний ВВП буде менший, ніж рівноважний ВВП.

Третій — якщо вилучення та ін'єкції збігаються за своєю величиною. В цьому випадку втрати сукупних витрат на потенційних витратах у формі заощаджень компенсуються 'їх збільшенням у формі інвестицій. Тому сукупні витрати (СуВ) дорівнюють фактичному ВВП, який одночасно е рівноважним.

На мал. 2 лінія запланованих інвестицій має горизонтальний вигляд, припускається що інвестиції не залежать від поточного доходу. Лінія заощаджень (З) має вигляд позитивно-похилої лінії і відображає пряму залежність заощаджень від поточного доходу. Згідно з моделлю “вилучення ін’єкцій” рівноважний ВВП=О₁. Лише в цьому випадку заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям. Перетин графіків в точці З₁. За цих умов підприємства інвестують стількіж, скільки заощаджує приватний сектор З=ВІз. Тому СВ+ВІз=ВВП. За більш високих рівнів ВВП заощадження будуть перевищувати заплановані інвестиції. Коли ВВП=О₂, тоді З₂ більше ВІз, але заощадження вріноважуються за рахунок незапланованого збільшення інвестицій в товарні запаси (З₂=ВІз+ВІн). За більш низького ВВП (точка Оз) заощадження будуть меншими ніж заплановані інвнстиції (Зз<ВІз), але вріноважуються із факт. інвестиц. За рахунок незапланованого зменшення інвестицій в товарні запаси.(Зз = ВІз-ВІн).Графічно величина незапланованих інвестицій в товарні запасидорівнює відстані між лініями заощадженнь і запланованих інвестицій.