- •1. Місце макроекономіки в системі економічних наук
- •2. Об’єкт та предмет мак-ки. Позитивна і нормативна ф-ції мак-ки.
- •3. Метод мак-ки. Моделювання як осн. Метод макроек. Аналізу. Екзогенні і ендогенні зміннні макроек. Моделей.
- •4. Система нац. Рахунків як нормативна база макроек-го рахівництва
- •5. Методологічні принципи побудови снр. Осн. Категорії снр.
- •6.Основні макроекономічні показники.
- •7. Вал випуск та ввп. Методи обч-ння ввп: вир, кінц викор-ння, розподільчий.
- •8. Номін та реальний ввп. Індекси цін. Інфлювання та дефлювання ввп
- •9. Циклічність як форма економ. Розвитку. Сутність, стр-ра та види ек. Циклів.
- •10. Зайнятість та безробіття. Види безробіття. Закон Оукена.
- •11. Інфляція та її наслідки. Темп інфляції та його обчислення. Види інфляції залежно від темпів.
- •12. Інфляція попиту та пропозиції. Стагфляція.
- •13. Екон. Кругообіг в умовах чистого ринку. Роль фін. Посередників в економ. Кругообігу.
- •14. Сук. Попит. Крива сук. Попиту. Цінові та нецінові чинники сук. Попиту
- •15. Сукупна пропозиція. Сукупна пропозиція на основі виробничої функції Класична модель сукупної пропозиції
- •16. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції. Короткострокова крива сукупної пропозиції. Цінові та нецінові чинники сукупної пропозиції.
- •17.Сукупний попит - сукупна пропозиція як базова модель ек. Рівноваги
- •18. Функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження.
- •19. Інвестиційна ф-ція. % ставка як чинник інвестиційного попиту. Номінальна та реальна % ставка.
- •20. Мультиплікатор інвеситцій.
- •21. Сукупні видатки і рівноважний ввп. Модель «видатки-випуск».
- •22. Модель „вилучення-ін’єкції”
- •23. Неокласична модель рівноваги інвестиції – заощадження.(і – s)
- •24. Заплановані та незаплановані інвестиції
- •25.Сукупні видатки і потенційний ввп. Рецесійний розрив та його графічна та математична інтерпритація.
- •26. Інфляційний розрив як наслідок надмірних сук. Видатків. Графічна і математична інтерпретація інфляційного розриву.
- •27. Кейнсіанська теорія як теоритична база державного регулювання економіки та її основні положення
- •28. Кейсіанська Модель макроекономічної рівноваги за методOм “витрати–випуск”
- •29. Модель “вилучення-ін’єкції”.
- •30. Дискреційна фіскальна політика.
- •31. Граничний коефіцієнт податків і складний мультиплікатор видатків. Мультиплікатор податків. Мультиплікативний вплив державних закупівель і чистих податків на реальний ввп.
- •32. Автоматична фіскальна політика. Автоматичні чмсті податки як вмонтовані стабілізатори. Ефект гальмування автоматичної фіскальної політики та необхідність її доповнення дискреційною політикою
- •33. Фіскальна політика, що спрямована на пропонування
- •36. Механізм функціонування грошового ринку. Грошова пропозиція та грошові агрегати. Попит на гроші.
- •37. Модель грошового ринку. Порушення та відновлення рівноваги на грошовому ринку
- •39.Грошова пропозиція, гр. База і гр. Мульт-р
- •40. Грошово-кредитне регулювання економіки.
- •42. Модель одночасної рівноваги товарного і грошового ринку (is - lm).
- •43. Платіжний баланс та його ргулювання.
- •44.Валютний курс та його котирування. Види валютного курсу. Паритет купівельної спроможності
- •45. Попит і пропозиція як чинники валютного курсу
- •46. Рівноважна модель відкритої економіки is-lm-bp
- •47. Чистий експорт як компонент сукупних видатків. Гранична схильність до імпорту та складний мультиплікатор.
- •48. Бюджетно-податкова політика держави у відкритій економіці за умов фіксованого валютного курсу.
- •49. Бюджетно-податкова політика держави у відкритій економіці за умов гнучкого валютного курсу.
- •50.Грошово-кредитна політика держави за умови фіксованого валютного курсу
- •51.Грошово-кредитна політика держави за умови гнучкого валютного курсу
- •52. Попит, пропозиція і ціна на ринку праці.
- •53. Класична теорія ринку праці
- •54. Кейнсіанська теорія ринку праці
- •56. Економічна нерівність і політика соц. Захисту населення. Крива Лоренца.
- •57. Фактори економ. Зростання. Виробнича ф-ція
- •59.Модель Домара-Харрода
- •60. Модель еконоМічного зростання Роберта Солоу
21. Сукупні видатки і рівноважний ввп. Модель «видатки-випуск».
Економіка має різні можливі рівні загального обсягу виробництва та різні можливі реальні обсяги ЧНП. Тому виробники готові запропонувати будь-який з можливих рівнів обсягів виробництва за умови отримання адекватної величини надходжень доходу від реалізації виробленої продукції.
Метод «сукупні видатки-обсяг виробництва» спирається на властивості кривих, які характеризують схильність до споживання та заощадження. Цей метод відбиває розміри сукупних видатків: усі видатки на споживчі товари плюс усі видатки на інвестування. Графічний аналіз можна здійснити, якщо додати по вертикалі на графіку сукупних видатків (рис 32) до кривих споживання С , тобто запланованих видатків домогосподарств, криву чистих інвестицій In, , які планують здійснити фірми.
Рівновага матиме місце лише там, де сукупні видатки С+ In дорівнюють обсягу виробництва або ЧНП (NNP).
Рівень рівноваги національного доходу перебуває в точці перетину кривої сукупних витрат з лінією 45 градусів, яка відбиває вартість сукупного продукту. Цей перетин- єдина точка, в якій сукупні видатки дорівнюють ЧНП.
22. Модель „вилучення-ін’єкції”
В основі цієї моделі лежить та обставина, що в потоці «доходи—витрати» постійно виникають як вилучення, так і ін'єкції. Як відомо, будь-який обсяг виробництва породжує певну величину безподаткового доходу. Одну частку цього доходу домогосподарства і підприємства можуть заощаджувати, тобто не використовувати на споживання. Тому заощадження являють собою вилучення із потоку «доходи—витрати». Оскільки заощадження — це потенційні витрати, то внаслідок того, що частка доходу вилучається на заощадження, споживчі витрати будуть недостатніми, щоб викупити весь обсяг вироблених споживчих товарів. Це може викликати зменшення ВВП.
Але цьому є альтернатива. Виробництво може частково переключатися із споживчих товарів на інвестиційні. Така реструктуризація виробництва може відбутися за умови, якщо вилучення частки доходу у вигляді заощаджень через фінансові ринки обернеться адекватним збільшенням інвестиційних витрат. Інвестиції, на противагу заощадженням, можна розглядати як ін'єкції витрат у потік «доходи—витрати», тобто вони компенсують зменшення сукупних витрат, обумовлене вилученням частки доходу на заощадження. Питання полягає в тому, в якій мірі відбувається ця компенсація, або в якому співвідношенні знаходяться між собою вилучення у формі заощаджень та ін'єкції у формі інвестицій. Відповідь на це питання може мати декілька варіантів.
Заощ.,
інвест
К0
ВІ
О1 О0 ВВП
Лінія інвестицій розташована паралел ВВП, тобто інвестиції в данаму разі розглядаються як в-на, яка не залежить від рівня ВВП
Лінія заощаджень відображає їх збільшення залежно від рівня ВВП
т. О1 ілюструє ВВП при заощадженнях які = 0
При збільшенні ВВП до т.О0 певна частка доходів спрямовується на заощадження.
В т.К0 інвестиційні витрати підприємців і заощадження домогосподарств мають єдину величину яка = К0О0, тобто т.К0 відповідає рівноважний рівень ВВП
Перший — якщо вилучення із доходу в формі заощаджень перевищує інвестиційні ін'єкції у витрати, то сукупні витрати (СуВ) будуть меншими, ніж фактичний ВВП. Оскільки сукупні витрати визначають рівноважний ВВП, то це означає, що фактичний ВВП буде перевищувати рівноважний ВВП.
Другий — якщо вилучення із доходу в формі заощаджень менші, ніж інвестиційні ін'єкції у витрати, то сукупні витрати (СуВ) будуть перевищувати фактичний ВВП. Це означає, що фактичний ВВП буде менший, ніж рівноважний ВВП.
Третій — якщо вилучення та ін'єкції збігаються за своєю величиною. В цьому випадку втрати сукупних витрат на потенційних витратах у формі заощаджень компенсуються 'їх збільшенням у формі інвестицій. Тому сукупні витрати (СуВ) дорівнюють фактичному ВВП, який одночасно е рівноважним.
На мал. 2 лінія запланованих інвестицій має горизонтальний вигляд, припускається що інвестиції не залежать від поточного доходу. Лінія заощаджень (З) має вигляд позитивно-похилої лінії і відображає пряму залежність заощаджень від поточного доходу. Згідно з моделлю “вилучення ін’єкцій” рівноважний ВВП=О1. Лише в цьому випадку заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям. Перетин графіків в точці З1. За цих умов підприємства інвестують стількіж, скільки заощаджує приватний сектор З=ВІз. Тому СВ+ВІз=ВВП. За більш високих рівнів ВВП заощадження будуть перевищувати заплановані інвестиції. Коли ВВП=О2 , тоді З2 більше ВІз, але заощадження вріноважуються за рахунок незапланованого збільшення інвестицій в товарні запаси (З2=ВІз+ВІн). За більш низького ВВП (точка Оз) заощадження будуть меншими ніж заплановані інвнстиції (Зз<ВІз), але вріноважуються із факт. інвестиц. За рахунок незапланованого зменшення інвестицій в товарні запаси.(Зз = ВІз-ВІн).Графічно величина незапланованих інвестицій в товарні запасидорівнює відстані між лініями заощадженнь і запланованих інвестицій.
ВІф і З
ВІз+ВІн
Оз
О1
О2
ВВП
ВІз
З
З2
З1
Зз
-ВІн
+ВІн
ВІз
ВІз-ВІн
Мал.2 Рівноважний ВВП в моделі “Вилучення – ін”єкції
