2 Назвіть і охарактеризуйте основні типи суспільного господарювання.

Протягом усієї своєї історії людство знало 2 форми суспільного виробництва: натуральну і товарну.

Історично-першим виникло натуральне виробництво.

Натуральне виробництво- це форма господарювання.юза якої продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для споживання в середині господарства де вони вироблені.

Натуральне виробництво було переважаючою формою господарювання аж до капіталістичної епохи (ХІХ ст), і сьогодні елементи натурального господарства присутні в різних країнах в тому числі і наші (наприклад: виробництво на садово-городніх ділянках) З удосконаленням знарядь виробництва окремі матеріальні блага починають виробляти з надлишком та обмінюють на блага, яких не вистачає. Тобто поступово окремі первісні общини, селянські господарства починають виробляти матеріальні цінності для обміну. Внаслідок цього у суспільному виробництві відбуваються суттєві зміни. Працівнику вже немає необхідності створювати всі матеріальні блага, які йому потрібні, оскільки він може обміняти продукти своєї праці на ті, яких у нього немає. Натуральне господарство перестало бути пануючим типом суспільного виробництва, відбувається перехід до загального товарного господарства. Виникає новий тип виробництва - товарне.

Товарне господарство – це форма виробництва за якої продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб’єктами не для власних, а для суспільних потреб,що визначаються ринком.

Товарне виробництво складалося протягом тривалого часу та існує вже біля 7 тис. років. Його початок припадає на період розпаду первісного ладу та появи рабства. Виникнувши між общинами, обмін товарів проник і всередину їх. Дальший розвиток товарного виробництва відбувався у межах рабовласницького та феодального суспільства, в яких товарне виробництво співіснувало з натуральним. Пізніше товарне виробництво як ефективніша форма господарювання починає переважати натуральне і, нарешті, стає домінуючим у капіталістичному суспільстві. Тут товарні відносини поширюються на всі фактори виробництва - засоби виробництва та робочу силу.

3. Що таке світове господарство? у чому полягає суть порівняльної переваги у зовнішній торгівлі

Світове господарство-це сукупність національних економік, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов’язані між собою системою міжнародних економічних відносин.

Істотним фактором розвитку світого господарства виступає міжнародний поділ праці,що передбачає випереджаючий розвиток у певних країнах окремих галузей. Саме в цих галузях вони мають відносні переваги, тобто забезпечують вищу продуктивність праці та нижчі витрати виробництва,ніж інші країни.

Існування світової торгівлі є настільки звичайним явищем,що мало хто замислюється: чому виник і розвивається світовий ринок? Свого часу це питання цікавило багатьох дослідників.

Логіка найдавніших міркувань на цю тему була дуже простою. Якщо в одній країні є родовище мармуру, а віншій – золота, то для того, щоб у двох країнах королі мали золоті корони і зали, оздоблені мармуром, порібна торгівля між цими країнами.

Давід Рікардо,видатний англ. Економіст, у з’ясуванні цього питання пішов ще далі і знайшов причину вигідності міжнародного обміну навіть тими товарами,виробництво яких не залежить від природних умов. Він винайшов принцип порівняльних переваг. Цей принцип полягає у тому,що в рамках міжнародного поділу праці та світової торгівлі кожній країні вигідніше виробляти й експортувати ті товари,при виготовленні яких продуктивність праці на її підприємствах найвища. Або, іншими словами, країни можуть виграти завдяки спеціалізації на товарах,які вони виробляють з найбільшою відносною ефективністю й обмінюють товари, які вони неспроможні ефективно виробляти самі.

4. У чому сенс діяльності фондової біржі? Хто торгує на біржі?

Фондова біржа є установою діяльність якої забезпечує купівлю- продаж цінних паперів (акцій та облігацій) . Найбільшими фондовими біржами світу є Нью-Йоркська і Токійська фондові біржі.

Фондова біржа відкриває різним фірмам джерело інвестицій,одержання коштів через випуск і продаж цінних паперів зобов’язань підприємств,що потребують інвестицій . Біржа забезпечує постійний рух капіталів і спрямування їх у ті сфери,які гарантують вищу продуктивність. Вразі,якщо на біржі продаються цінні папери, випущені державою, це дає змогу державі віднайти кошти для відшкодування державного боргу. Фондова біржа виконує функцію особливого реєстратора ділової активності. На підставі динаміки курсів акцій розраховуються показники,за якими визначають поточний стан національної економіки,складають економічні прогнози.

Фондова біржа є вбудованим у ринкову систему стабілізатором, який забезпечує її (системи) стійкість і динамізм.

Діяльність фондової біржі сторого регламентована. У будь-якій країні вона здійснюється відповідно до чинних законів про фондову біржу і цінні папери та згідно статутом біржі,що затверджується державною комісією.

На біржі працюють маклери, брокери, дилери

Маклер- штатний працівник біржі, діяльність якого полягає в обслугновуванні членів і гостей біржі, тобто в оформленні угод між продавцями і покупцями цінних паперів.

Брокер – особа, яка надає послуги членам і нечленам біржі та може діяти на біржі лише за дорученням клієнта. Часто брокери об’єднуються у брокерські контори.

Дилери - особи, які виконують ті самі функції, що і брокери, але здійснюють операції за свій рахунок і на свою користь.

Власник цінних паперів, який вирішив продати, звертається до біржових посередників : брокерів і лилерів. Останні шукають бажаючих придбати цінні папери.

5.Назвіть і охарактеризуйте відомі вам типи економічних систем.

Економічна система - це форма організації економіки, господарський механізм, завдання якого полягає в тому, щоб знаходити шляхи і методи ефективного використання обмежених (рідкісних) виробничих ресурсів. Функціонує економічна система з допомогою таких економічних інститутів, як власність, грошова система, урядові органи, податки, гроші, доход, планування, виробництво, прибуток тощо. Таким чином, економічна система трактується як комплекс економічних інститутів, набір яких приблизно однаковий у будь-якій системі.

Економічна система первісної общини базувалась на спільній власності. Засоби праці були спільною власністю, а вироблений продукт розподілявся в інтересах всієї общини в цілому. Найбільшу долю отримували вожді, мисливці, воїни. Між всіма іншими членами общини продукт розподілявся порівну. Рабство означало перехід до приватної власності в її абсолютній формі. Власністю рабовласника є не тільки земля, засоби виробництва, але і сама людина, яка на нього працює. Раб не має сім'ї, будинку, господарства.

Феодалізм розвинув приватну власність в абсолютній формі і в той же час послабив її абсолютний характер. Кріпак виступає і як суб'єкт, і як об'єкт власності. Як суб'єкт власності він має землю, сільськогосподарський реманент, худобу тощо. За звичаєвим правом в його рішення в межах його власності та сім'ї поміщик не втручався. Як об'єкт власності кріпак був змушений до відробіткового оброку (панщини), натурального (продукти виробництва) та (або) грошового оброку.

Капіталізм При капіталістичному господарюванні, щоб організувати виробництво матеріальних благ, власник засобів виробництва повинен купити робочу силу, а не людину. Без цього немає виробництва. Отже, здійснюється купівля-продаж робочої сили (наймання на роботу) і починається капіталістичне виробництво. При цьому стрімко розвиваються ринкові відносини.

Сучасні форми Чистий капіталізм Характерними рисами та особливостями "чистого" капіталізму епохи вільної конкуренції є:

1. Приватна власність на фактори виробництва.

2. Ринкова система координації і управління господарської діяльності людей.

3. Свобода підприємництва і вибору діяльності.

4. Мета господарюючих суб'єктів - отримання максимального прибутку і діючи на свій страх і ризик.

5. Банкрутство чи прихід окремих нових виробників суттєвого значення для ринку немає.

6. Діє чиста або досконала конкуренція і отримується максимум прибутку при мінімумі витрат.

7. Забезпечується панування споживачів над виробниками, тобто виробляється тільки те, що купується.

Командна економіка Командна економіка, або адміністративно-господарська система має такі характерні риси:

1. Суспільна власність на фактори виробництва.

2. Панування централізованого планування і розподілу економічних ресурсів.

3. Колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічної діяльності.

4. Відсутність будь-якої конкуренції і монополізм виробників.

5. Відсутність ринкової системи стимулювання і мотивації виробників.

6. Панування виробника над споживачем. На ринках при такій системі купується тільки те, що виробляється. Вибору у споживача немає.