12.Особл. Ек. Розвитку Франції в 17-18ст

До половини XVIII ст. Франція була однією з наймогутніших держав світу. За рівнем промислового розвитку Франція нічим не посту­палася Англії, проте пут переважало ремісниче виробництво, а цеховий устрій активно підтримувався державою. Кількість мануфактур була незначною і займалися вони в основному виробленням предметів розкоші: шовку, атласу, меб­лів, килимів, військових обладунків тощо. Франція займала провідне місце в Європі з виробництва полотна, яке виготов­ляли сільські жителі. Політика протекціонізму та меркантилізму захищала вітчизняних това­ровиробників від іноземних конкурентів.Повільними темпами розвивалися аграрні відносини. Людина будь-якого статусу могла володіти і вільно розпоряджатися землею. Збе­рігалися рентні відносини, утверджувалися такі форми вза­ємовідносин як оренда та найм. Відносно невисокий еконо­мічний потенціал Франції, пасивність буржуазії зумовили відставання країни у колоніальній експансії та зовнішній торгівлі.3 половини XVIII ст. занепадає військова могутність Фран­ції. Проте важливішими були ознаки внутрішнього занепаду держави. У середині XVIII ст. Франція опинилася на межі економі­чного банкрутства. У цей же час загострюються соціальні суперечності. Велике невдоволення існуючими порядками став проявляти третій стан, домагаючись зрів­няння у правах з привілейованими станами. Поступово це невдоволення вилилося у революцію,яка вплинула на економічне життя в країні. Було ліквідовано середньовічні порядки — феодальні привілеї, селянські повинності, інші особисті примуси селян, а також їхні борги феодалам. Було скасовано цеховий устрій та державну регламентацію промислового виробницт­ва. Проголошувалася свобода торгівлі.

13.Зарод. Клас. Школи політек-ї Фр

Засновником класичної політекономії є Буагільбер, який виступив із різкою критикою меркантилізму. Він виступив на захист селян, вимагав особливого захисту сільського господарства шляхом підвищення цін на хліб, вважаючи, що багатство нації полягає не у грошах, а в матеріальних благах, які створюються у виробництві, головним чином сільськогосподарському. Проголошував необхідність реформування податкової системи Був прихильником вільної конкуренції. Проводячи відмінність між ціною товару і його «природною вартістю», Буагільбер став одним із фундаторів трудової теорії вартості. Суспільний поділ праці зумовлює обмін продуктами праці, а обмін здійснюється у відповідності із затратами праці нa виробництво благ. Водночас гроші, порушують природну рівновагу товарного обміну, спотворюють пропорції обміну, тому товари не обмінюються за «природною вартістю». Намагався зберегти дрібне товарне виробництво без грошей.

14.Фізіократи. Кене. Тюрго.

Фізіократи виступали проти меркантилізму. Джерелом багатства вони вважали сферу виробництва матеріальних благ. Нагромадження грошей вважало шкідливим, оскільки воно вилучає гроші з обороту і вони не беруть участь в обміні товарів. Заслуга фізіократів у тому, що вони перенесли дослідження про походження додаткового продукту у сферу безпосереднього вир-ва і тим самим заклали основу для аналізу капіталістичного вир-ва. Одним із представників фізіократів був Кене. В своїй "Економічній таблиці" Показав як сукупний річний продукт, що створюється в сільському господарстві, розподіляється між класами.

Основу економічної системи Кене становить його вчення про «чистий продукт» - надлишок продукції, одержаних в сільському господарстві над витратами виробництв. Гроші - засіб обігу, а тому вистутає проти їх нагромадження. Другим представником фізіократів був Тюрго. Єдиним джерелом багатства визнавав працю землероба, бо вона дає більше того, що становить оплату праці. В середині промислового класу і класу фермерів виділяє підприємців і найманих робітників. «Чистий продукт» вважає результатом продуктивної праці робітників у сільському господарстві. Гроші Тюрго розглядає як звичайний товар. У кожному товарі закладені потенційні гроші. Капітал – нагромаджена вартість. Прибуток – самостійний вид доходу. Відсоток розглядає як «ціну втрат», його величину ставить в залежність від наявності капіталу, попиту і пропозиції.