10. Зародження феодального господарства в 14-15 ст. Становище провідних країн Європи.

Феодальне госп-во формувалось і розвивалось в межах маєтку феодала – сеньйорії, куди входили: домен (власність феодала), де господарював сам феодал, та селянські наділи.

Були поширеними прекарні угоди, згідно з якими алод вільного дрібного землевласника відчуджувався на користь сеньора чи церкви, а потім повертався селянинові в пожиттєве користування як прекарій (земля, надана на прохання). Поступово прекарії перетворилися у спадкові, а взаємовідносини між селянами і землевласниками обумовлювалися сплатою селянами феодалам натуральної чи грошової ренти та виконання селянами інших повинностей на користь феодалів.

Феодальні відносини в більшості країн Західної Європи досягли зрілості в 11-15ст. В 11-13ст. переважала феодальна земельна власність трьох типів: -королівська, -світська, -церковна. До 13ст. в Західній Європі переважала відробітня рента (панщина), але з 13ст. у Франції, а потім і в інших країнах Зах.Європи феодали переводять закріпачених селян із панщини на натуральний, а згодом і грошовий оброк. Причиною цього була дуже неефективна праця кріпаків в час відбування ними панщини.

Процес переведення селян з панщини на оброк отримав назву "комутації ренти".

У 14-15ст. феодальні господарства все більше втягуються у товарно грошові відносини. З'являються нові економічно-правові форми взаємовідносин між феодалами і селянами (оренда, найм), орієнтовані на ринок.

При переході до ренти грішми поступово відпадає необхідність в особистій (кріпосній) залежності селянина від поміщика.

Селянам Західної Європи. завдяки масовим селянським повстанням проти кріпосницьких утисків в 14ст. вдалось закріпити свою господарську незалежність, добитися особистої свободи та встановити договірні відносини з феодалами. В 14-15ст. в Зах.Європі відбулася відміна особистої залежності селян, а поземельної залежності в 16-18ст. в ході початкового нагромадження капіталу.

У Схід.Європі (в тому числі і в Росії) ці процеси були тісно переплетені і відбувалися в 19ст.

11.Заг. х-ка меркантилізму

Головною умовою виникнення меркантилізму був розпад феодалізму і зародження капіталізму. Зародження капіталістичного виробництва призвело до виникнення світового ринку. Основні принципи меркантилістів:1. Золото і срібло є суть багатства;2. Необхідність регулювати зовнішню торгівлю з метою забезпечення притоку в країну золота і срібла; 3. Підтримка виробництва шляхом імпорту дешевої сировини; 4.протекціоністські тарифи на імпортні товари; 5. Заохочення до експорту власної продукції. Т.ч. багатство країни меркантилісти бачили в золотих і срібних грошах, а його джерела зовн. торгівля, яка забезпечує через нееквівалентний обмін активний грошовий баланс. У розвитку меркантилізму виділяють 2 періоди: ранній і пізній. Представниками раннього меркантилізму є Стаффорд і Скаруфі. Для цього періоду характерна теорія грошового балансу. Заборонялось вивезення грошей, обмеження імпорту, встановлення високих вимог на ввезення товарів, що стримувало розвиток зовнішньоторгових оборотів і зростання капіталістичних форм господарювання. Представниками пізнього меркантилізму були Мен і Монкретьєн. Зв’язки між країнами стають розвиненими, що зумовлено розвитком нац.пром-ті. Характерною є теорія торгового балансу. Щоб досягти активного торг.балансу потрібно: завоювати зовн.ринок, пропонуючи дешеві товари та перепродаючи товар одних країн в інші; дозволяти імпорт товарів; вивозити золото і срібло для здійснення вигідних торг.угод. Концепція меркантилістів спиралася на політику протекціонізму, участь держави в управлінні економічної системи.