8. Феодальна система господарства та її особливості.

Феодалізм – це система примусової експлуатації економічного напівсамостійного але й юридично залежного селянства. Економічною основою феодальних відносин було монопольне володіння феодалами землею, як основною матеріальною основою виробництва, а також феодал володів неповною власністю на особу безпосереднього виробництва.

Поєднання робочої сили і засоби виробництва поєднувалося при феодалізмі поза економічного примусу. Можна виділити три періоди в розвитку господарства в епоху середньовіччя:

1. Раннє середньовіччя ( 5-10ст.) яке вважають періоду генезу феодального суспільства коли сформувалися основні риси цього суспільства.

2.Зрілості (11-15 ст.) цей період характеризується внутрішньою колонізацією, розвитком міст, ремесла і торгівлі.

3.Пізнє середньовіччя (16- 1 пол. 18ст.) характеризується зародженням ринкового господарства і формуванням перших ознак індустріальних цивілізацій.

Основні ознаки феодального суспільства:

- панування натурального господарства.

- наділення землевласниками які монопольно володіють землею, безпосередніх виробників, селян землею.

- Особиста залежність селянина від феодала на основі позаекономічного примусу до праці.

- Низький рутинний стан засобу виробництва оснований на ручній праці селянина. Система позаекономічного примусу до праці виступала у вигляді феодальної ренти, яку привласнювали феодали. Історично сформувались такі види феодальної ренти : 1)рента продуктами; 2)відробітна ранта, панщина, 3)грошовий оброк.

9. Економічні погляди каноністів. Хома Аквінський.

Після падіння Римської імперії (V ст.) починається доба середньовіччя. Економіка цього періоду була переважно аграрною, панувало натуральне господарство. Економічна думка ще не відокремилася в самостійну галузь знання. Основними джерелами економічної думки середньовічного суспільства є юридичні і церковні пам'ятки.

Виділяють: ранніх і пізніх каноністів. Ранні засуджували торгівельний прибуток і лихварський процент, як нечесну дію, гріх. Велика торгівля, позикові операції, як грішні явища, взагалі заборонялися. Методологічна основа ранніх канонистів - авторитарність доказів (святе писання і церковні теоретики) і морально-етична х-ка ек.категорій. До цих принципів пізніше каноністи додали ще принцип двоїстості оцінок, який давав змогу посередництвом коментарів, уточнень і застережень подати трактовку ек.категорій в іншому, протилежному світі.

Особливість економічної думки Сходу в середні віки полягала в тому, що приділяється увага питанням управління країною, сільському господарству як головної галузі економіки, ремеслу і торгівлі як допоміжним. Великий вплив на розвиток економічної думки Близького Сходу справив іслам.

Розвиток економічної думки класичного середньовіччя відбувався зазнаючи впливу християнської церкви. Найбільшим авторитетом був Фома Аквінський. Основними творами Фоми Аквінського є «Сума проти поган» та «Сума теології». В своїх поглядах він виступав за централізацію влади і визнавав соціальну ієрархію. Природну підставу для станової ієрархії Аквінат бачив у поділі праці. На його думку, приватна власність була необхідним інститутом людського життя.

Аквінат, проте, визнавав, що лише інколи можливо повністю обійтися без обміну. Обмін, на думку Фоми Аквінського, повинен здійснюватися без обману і заради спільної користі. Між продавцем та покупцем має бути «встановлений договір щодо рівності речей». Ціна товару є справедливою тоді, коли враховується кількість праці, затраченої на його виробництво.

У своїх поглядах на торгівлю та торговий прибуток Фома Аквінський виправдовував торгівлю з метою одержання продавцем торгового прибутку для забезпечення себе та своєї сім'ї засобами існування.

У питанні про походження грошей Фома Аквінський дотримувався думки, що вони є результатом домовленості між людьми, їх призначення — полегшити справедливий обмін.

Фома Аквінський засуджував лихварство. На його думку, стягувати проценти при наданні грошей у позику - це продавати те, чого не існує.