3. Особливості господарства первісної доби та його періодизація.

Первісний спосіб господарювання хар-ся примітивною колектив. працею та споживанням, низьким рівнем розв-ку прод.сил, надзвичайною залежністю від навкол.середовища.

Матеріальна культура первісного с-ва поділ. на:

1.кам'ян.вік: 1)палеоліт (давній кам'ян.вік) – головний вид д-ті – полювання та збиральництво, найвище техніч.досягнення – добування і підтримка вогню, к-ть знарядь праці близько 100 З'явл. рід і сім'я, міфологія, постійне житло.

2)мезоліт (сер.кам'ян.вік) – утвердились сучасні післяльодникові природ.-клімат. умови. Гол.види д-ті: полювання, збиральництво, рибальство з вудкою. Перші спроби приручити диких тварин. Виник найдавн.вид транспорту –водний. Зародж. землеробство і виник. перші постійні поселення. Госп-во набуває рис створюючо-землеробсько-скотарського.

3)неоліт (нов.кам'ян.вік) – хар-но утвердження різних галузей створюючого госп-ва. Осн. заняттямстає землеробство, з'явл. розподіл праці, розвив. ремесло, виникає наземний транспорт.

2.бронзов.вік – існування створюючого госп-ва, розв. тваринництва та орного землеробства, виділення скотарських племен, високий рівень ремесла, обмін набуває постійного регіонального хар-ру.

3.ранній залізний вік – у Зах.Європі поділ. на:

1)Гальштадський – співіснування бронзових та залізних знарядь праці, перехід від мотики до сохи і плуга.

2)Латенський – початок н.е.; з'явл. залізні серпи, плужні лемехи; розвив. ремесло, ковальське, гончарство.

Його хар-ні риси:

1.удосконал. знарядь праці

2.розширення вир-ва із металу

3.поділ виробничої сфери на с/г і ремесло

4.вир-во додатк.продукту створило умови для виникнення держави

4. Особливості розвитку економіки рабовласницького суспільства та причини його занепаду та загибелі.

Рабовласницький лад це перша в історії людського суспільства - класова суспільно економічна формація основана на приватній формі власності не тільки на матеріальні знаряддя праці але й на самого виробника, раба. Свого найвищого розвитку рабство досягло в стародавній Греції та Римі. Поява рабства пов’язана з розвитком продуктивних сил і появою надлишкового додаткового продукту.

Тепер робоча сила людей могла виробляти значно більше ніж вимагалося для її утримання. Розрізняють два типи рабства: патріархальне (раннє), класичне (античне, розвинуте). Виробництво в цих умовах носили продуктивний характер застосування продуктивної праці рабів. Склалося два типи господарської організації рабовласницьких суспільств: східне і античне рабовласництво. Спільні риси застосування ручної праці на основі індивідуальних та колективних знарядь праці. Землеробство та натуральне господарство і застосування примусової праці рабів.

Східне рабство виникло у 4-му тис. до н.е.До району східного рабства відносилися Месопотамія, стародавня Індія та Китай. Особливості східного рабства полягали в тому, що воно в цих країнах не набувало всебічного поширення в суспільному виробництві. Раби здебільшого знаходились в державній власності, їх використовували для обслуговування рабовласників, будування пірамід, риття каналів.

Джерелом рабства було війни, піратство, боргове рабство. Давньосхідна економіка є прикладом найсуворішої держ.централізації. Суттєвим елементом екон.ладу була сільська громада.

Антична епоха тривала до 5тис. н.е. В цей період рабство досягло повного розквіту, а використання праці рабів стало більш різноманітним та продуктивнішим. Рабство перетворюється в класичне і відіграє дуже важливу роль в економічному піднесенні Греції та Риму. Особливістю античного рабства було те, що тут праця рабів широко застосовувалася в матеріальному виробництві в усіх сферах господарства: в с/г, в ремеслі, в будівельній справі. Основне джерело античного рабства за борги, але господарство було застосоване на жорстокій експлуатації рабів, згодом вичерпало свої можливості.

Примусова праця рабів була позбавлена економічного інтересу, була малопродуктивною. Рабу не можна було доручити знаряддя праці. Все це привело до необхідності заміни рабоволодіння якимись іншими методами праці. Тому з’являється метод колонад – це раби яких наділяють землею і які сплачують рабовласникам певну ренту.