Тромбоз верхнього поздовжнього синуса.

Розповсюджена думка про обов'язковий летальний кiнець при тромбозi верхнього поздовжного сигнуса неточна, поскiльки в рядi випадкiв, якi дiагностувалися як менiнгоенцефалiти, було встановлено наявнiсть тромбозу синуса з наступним регресам симптомiв.

В лiтературi згадуються апоплектиформна або блискавична, iнтермiтуюча або скачкоподiбна, латентна або малосимптомна, повiльна форми розвитку i перебiгу хвороби.

При тромбозi поперечного i сагiтального синусiв, окрiм загальних симптомiв, що характеризують септичний стан хворого, провiдним в клiнiчнiй картинi є гіпертензiйний синдром. Пiдвищення внутрiшньочерепного тиску сягає високих цифр - 600-800мм водяного стовпа.

Деякі додаткові методи дослідження.

Hа рентгенограмах скроневих кiсток спостерiгаються деструктивнi змiни соскоподiбного вiдростка, руйнування комiрок, холестеатома, порушення пневматизацiї i деструкцiя стiнок приносових пазух. Hайбiльш точнi докази можуть бути одержані при синусографiї.

При дослiдженнi кровi часто виявляють нейтрофiльний лейкоцитоз, зсув формули влiво, обов'язкове збiльшення ШОЕ.

При спиномозковiй пункцiї визначається високий лiкворний тиск, але склад лiквора, як правило, не змiнений. Iнодi одержують ксантохромний лiквор за рахунок домiшку еритроцитiв. Подiбне спостерiгається при ретроградному розповсюдженнi тромбоза на вени мозку. При неускладненому синус-тромбозi (тромбоз сигмовидлного i поперечного синусiв) бiльшiсть авторiв вважають склад лiквору i лiкворний тиск нормальним.

Лікування тромбозів мозкових вен і синусів.

В першу чергу проводиться санацiя первинних вогнищ iнфекцiї. Пiсля сануючої операцiї на скроневiй кiстцi (загальнопорожнина операцiя, антромастоїдотомiя) ряд авторiв вiддають перевагу тотальному видаленню тромба до появи кровотечi з обох колiн сигмовидного синуса; iншi рекомендують видалення центральної, найбiльш iнфiкованої частини тромба; третi вважають, що для попередження розвитку сепсису або купiрування його цiлком достатньо розтину стiнки синуса в межах ураженої його частини, без перев'язки яремної вени. При розповсюдженні тромбу по внутрiшнiй яремнiй венi виконується її перев'язка.

Щоб уникнути пошкодження сигмовидного синуса долото слiд вставити пiд гостри кутом до кiстки, зрубуючи її тонкими стружками паралельно зовнiшнiй поверхнi соскоподiбного вiдростка. В подальшому, коли "показався" синус його кiстку скусують кiстковими щипцями. Оголення слiд робити на всьому протязi змiненої зовнiшньої стiнки пазухи, навiть якщо при цьому прийдеться досягти confluens sinuum. Кiстка над поперечною частиною пазухи дуже товста, тому перед скусуванням щипцями її слiд потоншити долотом. Велику обережнiсть треба проявляти при оголеннях дiлянок синуса в областi нижнього колiна в напрямку до цибулини, поскiльки тут легше всього виникає розрив стiнки. Доцiльно, не обмежуючись оголенням синуса, вiдкрити прилягаючi до нього ззаду i спереду дiлянки твердої мозкової оболонки.

Досить складне видалення тромбу з цибулини яремної вени по Грунеру (перев'язка внутрiшньої яремної вени, резекцiя верхiвки соскоподiбного вiдростка, вiдшарування м'яких тканин на основi черепа в напрямку до яремного отвору, при зустрiчi з поперечним вiдростком атланту його резекують). Складнiсть операцiї зв'язана з можливiстю пошкодження XI i XII пари черепномозкових нервiв, потоличної i задньовушної артерiї лицевого нерву.

Hайбiльш розповсюдженою серед вiтчизняних отологiв є операцiя, запропонована в 1903 роцi О.Ф.Iвановим. Вона дозволяє, на думку автора, пiдiйти "до задньої стiнки цибулини прямим анатомiчним шляхом" слiдуючи вздовж центрального вiдрiзку синуса.

Видалення верхiвки соскоподiбного вiдростка значно покращує умови пiдходу.

Зручний пiдхiд до цибулини досягає i при накладенi так званої "шкiрно-югулярної норицi" по Александеру, яка поєднується з широким висiканням (вирiзанням) стiнки синуса i видаленням гострою кюреткою вмiсту bulbi разом з задньою кiстковою стiнкою яремного отвору.

При тромбофлебiтах риногенного походження необхiдна санацiя шляхом трепанопункцiї лобної, пункцiї верхньощелепної пазух i решiтчастого лабiринту з наступним промиванням розчинами антибiотикiв i антисептикiв.

Хiрургiчне втручання бiльшiсть отiатрiв вважає абсолютно показаним при тромбозi сигмовидного синуса. При тромбозi кавернозного, поздовжнього (верхнього) синусiв i мозкових вен важають операцiї протипоказними, поскiльки вони ведуть до швидкого погiршання. Вiдомi випадки порушення церебрального кровообiгу пiсля операцiї.

Сама по собi мала ефективнiсть консервативної терапiї не може бути показанням до операцiй якi можуть приводити до небажаних наслідків, провокувати тромбози мозкових вен i синусiв.