50,Документальне оформлення відпуску зі складу виробничих запасів та їх облік
Виробничі запаси зі складів підприємства відпускають в цехи для виготовлення продукції, на господарські потреби, а також на сторону для переробки або реалізації як надлишкові чи непотрібні.
Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасів зі складу підприємства залежить від того, для яких потреб вони відпускаються: систематично на виробничі потреби або епізодично в цехи та відділи на адміністративні або інші потреби.
Для систематичного випуску ТМЦ виписується лімітно-забірна картка (ЛЗК) (ф. М-8), що виписуються відділом постачання на один або декілька матеріалів. ЛЗК виписується в двох примірниках, один – для цеха-отримувача, другий – для складу.
Ліміт розраховується виходячи із потреб в матеріалах по нормам для виконання виробничої програми. Комірник відпускає ТМЦ тільки в межах встановленого ліміту.
У випадках збільшення або зменшення програми з випуску продукції вносяться зміни у раніше встановлений ліміт: закреслюється попередній і проставляється зверху новий.
При відпуску матеріалів комірник проставляє в двох екземплярах ЛЗК дату і кількість, після чого виводять залишок ліміту по кожному номеру і представник цеху розписується в ЛЗК. По закінченню місяця або при використанні ліміту ЛЗК здається в бухгалтерію для подальшої обробки.
Впровадження ЛЗК має переваги:
дозволяє накопичити дані про відпуск матеріалів, що скорочує потік документації;
дозволяє своєчасно виявити відхилення від встановлених норм, їх причини і винуватців.
Недоліки впровадження ЛЗК:
здається 1 раз у місяць в бухгалтерію, що ускладнює їх обробку і призводить до нерівномірного навантаження бухгалтерів;
витрачають своє контрольне значення при невиконанні робочої програми.
Відпуск матеріалів, потреба в яких виникає періодично або понад встановленого ліміту, оформлюється вимогою, яка виписується в двох екземплярах: 1 – з розпискою отримувача залишається у завідуючого складом, 2 - з розпискою завідуючого складом у отримувача. Надлімітний відпуск може бути проведений тільки з дозволу керівника підприємства. Вимога виписується по ф. М-10.
Відпуск матеріалів на сторону (продаж) виконується на підставі договорів і письмового розпорядження керівника підприємства. Відпуск оформлюється накладною ( ф. М-11).
Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу, по складу оформлюють також накладною (ф. М-11) як і здача відходів виробництва на склад і повернення невикористаних у виробництві матеріалів.
51,Методи оцінки вибуття запасів та на дату складання балансу
У відповідності до П(С)БО списання виробничих запасів може відбуватися з наступних причин:
відпуск у виробництво та на інші потреби підприємства
реалізація на сторону
передача до статутного капіталу іншого підприємства
списання у зв’язку з невідповідністю запасів критеріям визнання активу
списання у зв’язку із псуванням, розкраданням
безоплатна передача
При витрачанні запасів вони оцінюються за одним із таких методів:
ідентифікована собівартість,
середньозважена собівартість,
метод FIFO,
нормативні витрати,
ціни продажу.
Ідентифікована собівартість – власна собівартість одиниці виробничих запасів.
Середньозважена собівартість визначається відношенням сумарної вартості таких виробничих запасів на їх сумарну кількість, враховуючи залишки на початок місяця:
Метод ФІФО передбачає списання запасів першими ті, що надійшли на підприємство першими.
Метод нормативних витрат передбачає застосування нормативних витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством.
Оцінка за ціною продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Собівартість визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і суми торговельної націнки на ці товари.
Облік вибуття ВЗ ведеться за кредитом субрахунків до рах. 20 «Виробничі запаси».