2.6. Характерні риси особистості

До особливостей людини належать її ціннісні орієнтації, моральні критерії та інші, соціально обумовлені феномени. Із тих, які впливають на формування суб’єктивного ставлення до хвороби, на першому місці є світогляд і філософська позиція що до сенсу життя та життя після смерті. Наприклад, психологічні реакції на захворювання відрізняються в дуже віруючих людей і атеїстів. Перші більш адекватно ставляться до хвороб, які призводять до смерті. Другі часто реагують із досадою на хворобу, оскільки вона може спричинити до втрати працездатності й навіть смерті. Такі люди починають шукати винуватців захворювання, створюють навколо себе ворожу обстановку, а самі на все це реагують неадекватно.

Психологи виділяють декілька груп світоглядних установок щодо походження захворювань. Перша група:

– хвороба як кара;

– як випробування;

– як повчання іншим;

– як розплата за гріхи предків.

Усі ці трактування походження хвороб засновані на вірі у зв’язок між поведінкою людини, її моральністю та виникненням недуги. Спостерігається пасивність особи. Вона вважає, що не може протистояти хворобі за винятком можливості кардинально змінити свою поведінку, і спокутувати вину та замолити гріхи.

Друга група світоглядних установок - це уявлення про хворобу, як порушення життєдіяльності, викликане спадковістю або навколишнім середовищем:

– хвороба як неминучість;

– хвороба як збіг обставин;

– хвороба як особиста помилка.

У рамках цієї позиції усі процеси у тому числі і їх походження, розглядаються через призму зовнішньої і внутрішньої заданості. Дуже багато людей упевнені, що погана спадковість є фатальним фактором у генезисі захворювань. Усе, що відбувається з людиною, прихильниками цієї позиції трактується на основі спадково-конституціонального принципу причинності («І твій батько так шкутильгав», «Уся в матір – далекозора»).

У цій групі установок є протилежна тенденція: повністю відкидати значення спадковості й розглядати виникнення хвороби, ґрунтуючись на зовнішніх факторах і поведінці людини. Слід зазначити, що обидві описані позиції відображають обивательські погляди і є дуже консервативними та стійкими. Позиція «Сам винен», як правило, пов’язана з «локусом контролю» людини.

Третя група світоглядних установок оцінки механізмів захворювання базується на містичному підході до процесів етіопатогенезу:

– хвороба внаслідок заздрощів;

– хвороба внаслідок ревнощів.

Причинами хвороби вважають упереджене ставлення близьких людей (сусідів, знайомих, родичів, товаришів по службі) до хворого, екстраполяцію «негативної енергії» людей, які заздрять або ревнують.

Дуже поширеним є містичне тлумачення походження хвороб, коли в багатьох пацієнтів відсутній науковий підхід до аналізу причин його захворювання, і вони вважають, що їм наврочили, на них подіяв енергетичний валепіріт і т. д.

До характерних рис особистості належить також антиципаційна адаптивність – уміння передбачати хід подій, поведінки у оточуючих людей і власні реакції у випадках різних змін. Антиципаційною здатністю називають уміння будувати програму своїх дій, наприклад, у випадках появи тяжкої хвороби, яка може суттєво змінити звичайний життєвий стереотип – призвести до інвалідності або смерті. До антиципаційної програми включається готовність до будь-якого результату хвороби: гіршого, небажаного або кращого, бажаного. Слід зазначити, що хворі, для яких характерна антиципаційна здатність, складають декілька програм власних дій, передбачаючи різні варіанти наслідків хвороби й готуючи себе до будь-якого з них.. Їх роздуми приблизно такі: «Що я буду робити, якщо у мене виявлять рак?»; «Чим я буду займатись, якщо в мене виявлять захворювання, яке не дасть можливості займатись моєю улюбленою роботою?» і т. д. У тих самих випадках, коли пацієнт не розробляє антиципаційної програми щодо негативних результатів хвороби, реальний факт недуги може стати для нього серйозною психічною травмою і викликати неадекватну психологічну реакцію.

Такі особливості людини, як рівень освіти і рівень її культури, також впливають на оцінку суб’єктивної тяжкості хвороби. Особливості стосується рівня медичної освіти й культури. Негативними в психологічному плані - є крайнощі: висока або низька медична освіта й культура.

Наприклад, починаючи вивчати клінічні дисципліни, багато студентів – медиків “знаходять” у себе симптоми хвороб, які вивчають. Думка, що вони тяжко хворіють, не покидає їх. Вони проходять обстеження в спеціалістів, поки не впевняться у відсутності тяжкої недуги. Цей приклад, на наш погляд, дуже яскравий тому, що показує, як високий рівень медичних знань може викликати неадекватну реакцію на окремі симптоми хвороби (наприклад, кашель).

Слід зазначити, що як низька, так і висока медична культура з однаковою вірогідністю можуть зумовити важку психологічну реакцію на хворобу. Проте механізми психологічних реакцій будуть різні: в одному випадку це пов’язано з браком, а в іншому – з надлишком інформації про хвороби, їх тяжкість, перебіг і наслідки.