17.Особливості розвитку західної та східної патристики (на основі західного та східного способів філософування).

Особливості розвитку західної патристики:

1.Бог є сукупність усіх можливих досконалостей.

2.Бог є вічним та завершеним буттям.

3.Бог творить світ із нічого, бо його могутність необмежена. Можливості Бога у творенні невичерпні.

4.Світ перебуває у повній залежності від Бога, але Бог від світу не залежить.

5.Бог є гарантом безсмертя та спасіння людства.

6.У людини на перший план виступає людська свідомість. Основне – наявність «внутрішньої людини»(або душі) до якої входять пам'ять, воля, розуміння.

Особливості розвитку східної патристики:

1.Оскільки Бог єдиний, не треба шукати все нові й нові початки буття.

2.Відкидання античної мудрості як такої, що порівняно з божественним об’явленням, постає як безумство.

3.Філософські міркування – безпідставні, бо філософи можуть довести все, що завгодно і ведуть до розбещеності, гріха. Філософські міркування – складні та заплутані.

4. Божественна мудрість та віра живуть у простих душах тому що вони не підлягають розумному осмисленню та обґрунтуванню, а потребують відданості, любові, і щирого почуття до Бога.

18.Передумови виникнення та особливості розвитку філософії епохи Відродження та Реформації.

Криза середньовічного світобачення, а також хід самокультурних процесів пізнього Середньовіччя привели до якісних зрушень у європейській культурі, ці зрушення пов’язані були зі зростанням значення та авторитету міст, збільшенням питомої ваги та значення як в економіці, так в духовному житті суспільства. Посилювалися критика ортодоксальної релігійної догматики, особливо в аспекті розходження з реальною практикою суспільства, життям і діяльністю представників кліру. Усі ці процеси проявлялися в Італії XIV-XV ст., де і виникло явище Відродження.

Особливостями розвитку є те, що природа і земля життя людини почали мати реальну цінність, світ і природа являють собою єдине, до того ж розуміння творіння Бога; найвищим творінням Бога стала людина, яка здатна осягати процес творіння, наслідуючи Творця, навіть змагатися з Богом у творчому сенсі. Від людини тепер почався відлік будь-яких вимірів сущого. Реальність почали розглядати як самоконцентровану. На деякий час – фаустивський дух – дух бажання знати будь-що; будь-якою ціною, знати безмежне – стає символом Європейського духу.

19. Особливості духовних процесів в європейській культурі Нового часу та

їх вплих на формування філософії

В історії культури Нового часу особливе місце посідає ХІХ ст. — доба класики,

коли європейська цивілізація, яка очолила світовий економічний, соціальний і

культурний процес, досягла зрілості та завершеності.

В світоглядних засадах культура XIX ст. найповніше виявляє принципи,

притаманні культурі Нового часу загалом: раціоналізм, антропоцентризм,

сцієнтизм, европоцентризм тощо. Стрімке підпорядкування різноманітних ланок

культурного життя цим принципам визначалось новою історичною ситуацією.

Вона сформувалась під впливом трьох епохальних подій, які відбулися ще у XVIII

ст. Йдеться про промисловий переворот, що розпочався з Англії, війну за

незалежність північноамериканських колоній, Велику французьку революцію.

Саме ці події становлять вихідну логічну межу XIX ст., саме вони зумовлюють

культурний поворот на межі XVIII та XIX ст. Серпень 1914 p., початок

Першої світової війни — ось кінцевий пункт прибуття культури Нового часу з її

раціоналізмом і оптимізмом, вірою у необмежений прогрес і щирість людської

натури.

Всебічна модернізація життя, висхідний технічний, економічний та соціально-

політичний розвиток європейських країн сприяв поширенню ідеї суспільного

прогресу, утвердженню оптимістичного світогляду.

У культурному житті XIX ст. можна простежити два взаємопов'язаних процеси — розвиток національних культур і виникнення культурних феноменів, які мали інтегруюче регіональне, а іноді — світове значення, як, скажімо, філософія Гегеля. Розвиток національних культур був зумовлений зміцненням національних держав. У свою чергу створення регіональних літератур і мистецтв було покликане до життя подібністю соціально-економічних умов, світогляду, ідеології, поглибленням зв'язків між народами. Зростання міжнародного культурного обміну відбувалось завдяки стрімкому розвиткові світових економічних контактів, удосконаленню засобів комунікації. Саме в XIX ст. скликалися перші міжнародні конгреси, відкривалися перші міжнародні виставки, розширювалася кількість перекладних видань, зростала кількість людей, які вивчали іноземні мови. Література та мистецтво Європи проникають в країни Азії й Африки, поширюється й зворотний культурний вплив.

XVII—XVIII століття були вирішальними у формуванні культури Нового часу, що тісно пов'язано з виходом на історичну арену нового класу — буржуазії. Її економічне утвердження, політична боротьба супроводжувалися складанням нового світогляду. Завдяки численним відкриттям видатних вчених стався переворот у поглядах на природу, утвердилася матеріалістична картина світу. Було поставлене питання про справедливий устрій людського суспільства