- •1.Предмет та завдання філософії
- •2. Філософія та світогляд. Загальне й відмінне у філософії та інших типах світогляду.
- •3. Духовні, економічні, соціальні та політичні передумови виникнення філософії (Філософія та інші види духовної діяльності людини. Філософія в системі культури.)
- •4. Структура та функції філософії.
- •5.Загальна характеристика античної філософської думки, її всесвітньо-історичне значення.
- •8. Філософія епохи еллінізму:епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.
- •Співвідношення зах. Та Сх. Способів філософування
- •10. Неоплатонізм – остання філософська течія античності.
- •11. Етичні вчення давньогрецьких мислителів.
- •14. Вихідні ідеї середньовічної схоластики. Філософія Фоми (Томи) Аквінського.
- •16. Зміст та значення принципу «бритви Оккама»
- •17.Особливості розвитку західної та східної патристики (на основі західного та східного способів філософування).
- •18.Передумови виникнення та особливості розвитку філософії епохи Відродження та Реформації.
- •19. Особливості духовних процесів в європейській культурі Нового часу та
- •20.Французький матеріалізм і Просвітництво 18 ст
- •21. Емпіризм ф. Бекона та раціоналізм р. Декарта як провідні тенденції розвитку філософії Нового часу.Вчення Бекона про методи шляхи пізнання
- •23.Паскаль про місце та роль людини у світі.
- •24. Критицизм Канта- засновника німецької класичної філософії
- •26. Еволюція філософських поглядів ф. Шеллінга . Натурфілософія ф.Шеллінга.
- •28.Оцінка німецької класичної філософії сучасністю
- •29.Становлення філософської думки в Київській Русі
- •32. Університетська філ.-я України 19 ст
- •33.Особливості розвитку української філософії 20ст
- •34.Загальна характеристика та особливості сучасної філософії, її напрямки
- •35. «Філософія життя» ф.Ніцше
- •42. Еволюція проблеми буття в філософії
- •36. Фрейдизм та неофрейдизм (з. Фрейд, к.Юнг, е.Фромм)
- •41.Сутність метафізичних проблем.
- •37.Екзистенціалізм
- •43Соціальний простір та соціальний час, їх специфіка.
- •44. Уявлення філософів про буття як субстанцію та як становлення в історичній ретроспективі.
- •45. Проблема буття в ххі ст. Та її зв'язок з новітніми теоріями фізики.
- •47. Філософи про можливості пізнання світу: скептицизм, агностицизм та гносеологічний оптимізм.
- •48. Форми, методи та рівні пізнання.
- •49. Специфіка наукового пізнання.
- •51. Проблема істини. Істина та правда.
- •52. Цінність науки та її значення для сучасної людини та суспільства.
- •53.Філософська антропологія як інтеграція знань про людину.
- •54.Зміст та співвідношення понять «людина», «особистість», «індивід», «індивідуальність».
- •55.Природне, соціальне та духовне в людині.
- •56.Людина як соціальний суб’єкт та суб’єкт економічних відносин.
- •57. Визначте «цінності». Покажіть роль цінності в житті людини.
- •58.Переосмислення концепту людини в контексті сучасних цивілізаційних зрушень.
- •59.Поняття суспільства та його особливості
- •60. Основні сфери суспільного життя,їх зв'язок та взаємодія.
- •61. Проблема спрямованості розвитку суспільства.
- •62. Науково-технічна революція та її роль в розвитку людства.
- •63.Глобалізація та інформаційна революція як чинники трансформації сучасного суспільства.
- •64. Розкрийте сутність глобальних проблем сучасної цивілізації. Покажіть їхній вплив та шляхи їх вирішення
14. Вихідні ідеї середньовічної схоластики. Філософія Фоми (Томи) Аквінського.
Фома Аквінський систематизатор схоластики
Тома Аквінський став засновником томізму — одного з най-впливовіших напрямів християнської філософії. Докладно вивчивши філософію Арістотеля, Тома Аквінський прийшов до висновку про спорідненість стилю мислення Арістотеля з теологічними підходами до розв'язання тогочасних проблем у межах схоластики. Вчення Томи Аквінського досить часто характеризують як концепцію «симфонії розуму та віри».Тому істини теології та істини розуму не повинні входити в конфлікт між собою, але якщо таке відбудеться, слід надати перевагу істинам теології.Вчення Томи Аквінського про умови симфонії розуму та віри
- існують істини, які можна осягнути природним розумом (царина науки та філософії)
_ існують істини, які перевищують людські можливості (вони даються лише в божественному об'явленні і торкаються питань створення світу, спасіння та безсмертя душі)
-існують істини, що їх можна розуміти як і з допомогою розуму, так і з допомогою віри (тут філософія і теологія повинні співпрацювати, але філософія повинна узгоджуватись із теологією). Релігійно- філос. ідеї пізднього середньов. Тома Аквінський Тома Аквінський культивував синтетичний стиль мислення, тобто він, як правило, не відкидав уже існуючі позиції, а намагався чітко визначити їх місце в загальній панорамі розуміння певного питання. Прикладом може служити його вирішення питання про співвідношення ідей та речей. Ідеї можуть існувати «доречей», «у речах», «після речей». Отже, і в цьому питанні Тома проводив позицію своєрідної «симфонії». Те ж саме -і в питанні про попередню божественну визначеність долі та свободу людської волі. У людські душі при створенні закладено потяг до добра, але не кожна людина здатна в реальних умовах життя витримати цей орієнтир. У такому разі Бог допомагає людині об'явленням, словом Святого Письма, прозріннями святих. Якщо й це не допомагає, Бог ускладнює шлях гріха і полегшує просування шляхом істини. За такого поєднання дій Бога з діями людини остання здатна активно впливати на свою долю, на результати свого життєвого шляху.
16. Зміст та значення принципу «бритви Оккама»
Принцип «бритви Оккама»: не слід збільшувати сутностей (під час обгрунтування) без потреби. Цей принцип, урешті-решт, було спрямовано проти схоластики дій прагненнями до нескінченних логічних побудов. Вважається що саме він сприяв відходові від схоластичного теоремизування.
Те що називають «Бритвою Оккама» не було відкрите самим Оккамою, він лише сформулював відомий ще з часів Аристотеля «принцип достатньої грунтовності». «Бритва Оккама» - лише назва принципу і не означає авторства.
Згаданий принцип лежить в основі всього наукового моделювання і побудові теорій. Він переконує нас з набору інших еквівалентних моделей будь-якого явища вибрати найпростішу. У будь-якій данній моделі, принцип простоти допомагає нам відкинути ті поняття, змінні або конструкції, які справді непотрібні, щоб пояснити явище. Дотримуючись цих правил, розвиток моделі стане набагато легшим, а виникнення неузгодженностей, двозначностей і надмірностей зменшується.