21. Укр. Козацтво у боротьбі проти турецько-татарської експансії у 2 половині 16 на початку 17 ст. Петро Сагайдачний.

З кінця XVI ст. починаються морські походи козаків проти Туреччини і Кримського ханства. Особливо успішними вони були в першій чверті XVII ст. під керівництвом П.Сагайдачного.

Петро Сагайдачний (Конашевич-Сагайдачний) народився близько 1570 р. в с.Кульчицях (тепер Самбірського району на Львівщині) в сім'ї дрібного українського шляхтича. Навчався в Острозькій школі, сучасники відмічали його високу освіченість. Потім пішов на Запорізьку Січ, де завдяки своїй хоробрості незабаром висунувся та зайняв почесне місце серед козацької старшини. Кілька разів він обирався козаками гетьманом. Коли в 1615 р. утворилося Київське братство, щоб підтримати братчиків у їхній діяльності, до братства з усім Військом Запорізьким записався гетьман Петро Сагайдачний. Особливо успішним був морський похід у 1616 р., під час якого козаки захопили турецькі фортеці Варну, Синоп і Кафу та звільнили багато невільників. В 1618 р., як гетьман реєстрового козацтва, П.Сагайдачний взяв участь у поході претендента на російський престол польського королевича Владислава. врятував його у скрутну хвилину, але не став штурмувати Москву. В 1620 р. Сагайдачний надіслав у Москву до царя посольство з проханням прийняти його з військом на службу, проте царський уряд на союз не погодився. В 1620 р. козаки на чолі з П.Сагайдачним, який був тоді вже полков­ником, супроводили та охороняли єрусалимського патріарха Феофана. Під час зупинки у Києві патріарх висвятив митрополитом київським і галицьким Іова Борецького. В кінці квітня 1621 р. турецький султан виступив у похід з метою розфому Речі Посполитої. Не отримавши обіцяної допомоги збоку Австрії, Венеції та Ватікану польський уряд звернувся по допомогу до українських козаків. Козацька рада направила до Варшави посольство на чолі з полковником П.Сагайдачним, а гетьман Я.Бородавка з 45-тисячного війська вирушив у похід. 1 вересня українське військо з'єдналося з польським та стало біля Хотинської фортеці, поруч з лівим флангом польської армії. Наступного дня розпочалася битва. Під Хотином козаки обирають Сагайдачного гетьманом. 4 вересня 100 тисяч турок здійснили три штурми польсько-українського табору, проте вони закінчилися невдачею.П.Сагайдачний помер в квітні 1622 р. від тяжкої рани, яку отримав під Хотином. Перед смертю він заповів усе своє майно на освітні, благодійні й релігійні цілі. Похований гетьман у Києво-Братському монастирі.

22. Селянсько-козацькі повстання проти польського панування в кінці 16 – у першій третині 17 ст.

Колоніальна політика Польщі, посилення кріпацтва, покатоличення викликали активний протест українського населення і зумовили хвилю потужних повстань, які мали антифеодальний та національно-визвольний характер.

Поступово їхні виступи проти польських панів набували дедалі більш організованих форм. У 1591 р. починається повстання реєстрових козаків під керівництвом К. Косинського. У лютому 1593 р. князь Острозький розбив військо Косинського на р. П’ятці. У 1594–1596 рр. розгорнулося нове  повстання під проводом С. Наливайка, брав участь у придушенні повстання Косинського. У березні 1596 р. повстанці С. Наливайка об’єдналися з загонами Г. Лободи та полковника М. Шаули і в урочищі Гострий Камінь біля Трипілля дали бій полякам, після якого, забравши свої сім’ї, змушені були відступити за Дніпро і рухатись на схід Складне становище козаків погіршувалося загостренням суперечностей серед старшини. Лободу вбили за підозрою в зраді, а Наливайка і Шаулу видали полякам. Опір було зламано. Наливайка і його соратників повезли до Варшави і у квітні 1597 р. стратили.

Селянсько-козацькі повстання кінця XVI ст. зазнали поразки через внутрішню неорганізованість і відсутність єдності. Але вони ж наочно продемонстрували вплив нового соціального явища – козацтва, особливо у спілці з селянством, дрібною шляхтою та міщанами.

Після поразки постань кінця XVI ст. протягом тридцяти років не було великих народних виступів. Значною мірою це пояснюється тим, що Польща, вступивши на початку XVII ст. у період активної зовнішньополітичної діяльності, постійно відчувала потребу у військовій силі козаків і тому змушена була „загравати“ з ними, змінити репресії на привілеї.

З другого боку на початку XVII ст. і серед козаків домінувала поміркована течія щодо Речі Посполитої, найяскравішим виразником якої був гетьман Петро Сагайдачний

23. Укр культура 2-га пол. ХVI 1-ша пол. ХVІІ ст.. Церковні братства. Перто Могила - шляхтич молдавськй, політичний, церковний і освітній діяч Речі Посполитої на українських землях, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1627 року, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі з 1633 року, екзарх Константинопольського патріарха. Канонізований Церквою 1996 року. Братства — національно-релігійні громадські організації українських і білоруських православних міщан у 16-18 ст. Б. відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті, в боротьбі проти політики національного і релігійного утисків, яку проводили шляхетська Польща та католицька церква в Україні і в Білорусі. У 80-х роках 16 ст. широку діяльність розгорнуло Львівське Успенське Ставропігійне братство. Воно придбало друкарню, відкрило школу. Наприкінці 16 – на початку 17 ст. Б. виникли в Рогатині, Красноставі, Городку, Галичі, Перемишлі, Любачеві, Дрогобичі та інших містах. Близько 1615 р. було засновано Київське братство, до якого вступило багато міщан, православних шляхтичів, а також запорізьке військо на чолі з гетьманом П.Сагайдачним. У 1617 р. було створено Луцьке братство. В 2-й пол. 17 – 18 ст. Б. діяли в більшості міст і в деяких селах Галичини, Волині, в багатьох містах Наддніпрянщини. Б. створювалися навколо парафіяльних церков, використовуючи організаційні форми, властиві цехам та іншим міським корпораціям, як світським, так і релігійним. Вони мали свої статути. Витрати Б. покривалися за рахунок внесків його членів, прибутків від нерухомого майна, відсотків від позик. Для Львівського Б. важливим джерелом прибутків була друкарня. Б. дбали про свої патрональні церкви, справляли спільні культові відправи, подавали матеріальну допомогу своїм членам, брали участь у похоронах братчиків, утримували шпиталі. Б. захищали соціальні інтереси ремісничо-торгового населення, боролися проти національного гноблення. Діяльність Б. мала переважно світський характер. З кінця 16 – початку 17 ст. Б. брали активну участь у боротьбі проти посилення польсько-шляхетського гніту, національного та релігійного утисків і набували великого громадсько-політичного і національно-культурного значення. В числі провідних діячів Б. були видатні вчені, письменники, політичні діячі того часу

24. Причини, характер, рушійні сили та періодизація Укр. нац.. революції другої половини 17 ст.

У середині ХУІІ ст. визріли такі причини Національно –визвольної війни:

1.Соціально–економічне гноблення:зростання в Україні землеволодіння польських магнатів і шляхти;

покріпачення селян і зростання панщини;визиск з боку єврейських орендарів;утиски козацтва та міщанства;нерівноправність у правовому та політичному положенні української православної шляхти, її утиски з боку польських магнатів та шляхти.

2Національний гніт:обмеження українців у правах при зайнятті урядових посад та в органах самоврядування міст;оголошення другосортності та неповноцінності українців.

3.Релігійний гніт:наступ католицизму та уніатства на права та свободи УПЦ;насильницьке окатоличення населення;впровадження обов’язкового податку для населення на утримання католицької та уніатської церкви;діяльність єзуїтів в Україні.

Події середини ХУІІ ст. мали характер як національно–визвольної, так і соціальної боротьби. Це була антифеодальна визвольна війна, головною рушійною силою якої виступало селянство, а політичною силою і лідером–козацтво. Заручаючись підтримкою Криму, Б.Хмельницький добре розумів, що татари будуть не тільки воювати з поляками, а й грабуватимуть Україну.Та хоч умови союзу з татарами були дуже тяжкими, це була перша дипломатична перемога повстанців.Повстання на Запоріжжі та універсали Б.Хмельницького підняли на боротьбу широкі верстви українського народу, скрізь по країні утворювалися загони із селян і городян. Повсталі проголошували себе вільними людьми, нападали на панські маєтки й палили їх , убивали магнатів і шляхту.

I період (лютий 1648 – серпень 1657р.) – початок і найбільше піднесення національно-визвольної та соціальної боротьби, яка привела  до утворення Української національної держави – Гетьманщини.

 II період (вересень 1657 – червень 1663 р.) – громадянська війна, що привела до поділу козацької України  на Лівобережну і Правобережну.

III період (червень 1663 – вересень 1676 р.) – боротьба за  возз’єднання української держави, за її суверенітет. Тобто закінчується українська національна революція після падіння гетьмана П. Дорошенка у 1676 р.

25. Підготовка та початок визвольної війни під проводом Хмельницького. Воєнні події 1648р.

На початку визвольної боротьби діяль­ність Б.Хмельницького і його сподвижників була спрямована на вирішення трьох основ­них завдань:-формування власних збройних сил і залучення на свій бік реєстрових козаків;-. Б.Хмельницький звертається з універсалами до населення, за­кликаючи до спільної боротьби проти Польщі;-укладення військово-політичного союзу з Кримським ханством

ВИЗВОЛЬНИЙ ПОХІД 1648 РОКУ.Позитивне розв'язання трьох вищеназва­них завдань стало запорукою успішного визвольного походу війська Б.Хмельниць­кого і у листопаді 1648 р. - козацькі полки звільнили увесь західноукраїнський регіон.

Річ Посполита стояла на межі воєнної катастрофи. Виникла можливість об'єд­нання українських земель у межах націо­нальної держави збройною силою, однак Хмельницький хотів вирішити все політично уклавши перемир'я.