16.Соціально-класова структура українського суспільства у складі Речі Посполитої. Процес закріпачення селян. Литовські статути.

У ХІV-ХVI ст. соціальна структура населення українських земель зазнала певних змін, перебував військово-службовий стан (шляхта). Трохи нижче стояли пани, Ще нижче перебувала знать. Іншим привілейованим класом було духовенство, воно обкладалось податком та не брало участі в управління державою. Сформувалась нова верства населення – міщани.

Нелегко жилося в Польській державі й українському міщанству,але українці добивалися рівноправної участі в ремісничих цехах. Найтяжче жилося селянству.

У процесі зростання феодального землеволодіння, утвердження фільваркової системи господарювання, відбувалося зближення між різними категоріями селянства. Суть кріпацтва полягала в прикріпленні селян до землі,, панщини та остаточному обмеженні громадянських прав.

Литовські статути (1529, 1566) обмежили право власності селян на землю. «Устава на волоки» (1557) встановила дводенну панщину в Литві, значно обмежила права селян щодо зміни місця проживання. На третьому Литовському статуті було поставлено останню крапку в законодавчому оформленні кріпосного права, після чого тривалість панщини визначалася волею пана; селяни позбавлялися прав розпоряджатися своїм майном,

17. Люблінська унія, зміни в економічній та соц. Структурі укр. Сусп.-ва.

Об’єднання Польського королівства і ВКЛ в одну державу відбулося у 1569 році на спільному сеймі представників привілейованих станів обох країн, що зібрався в польському місті Любліні. 1 липня унію було підписано. За нею проголошувалося об’єднання Польщі та Литву у федеративну державу – Річ Посполиту (республіку). На чолі її мав бути спільно обраний шляхтою король, який ставав і великим князем литовським. Водночас Польща зберігала окремий державний і політичний статус. В Литві також зберігалися своє законодавство, уряди, військо, фінансова система.Проте у ній ліквідовувалися власні сейми, вона позбавлялася права на зовнішні зносини і втрачала політичну самостійність у Речі Посполитій.

А ось для укр.земель наслідки Люблінської унії були такими: негативні:Проникнення на Україну польських феодалів, захоплення українських земель;Зростання повинностей і податків селян і міщан;Закріпачення селян (остаточно затверджено Литовським статутом 1588 року);Зростання національно–релігійних утисків;Полонізація українських князів і шляхти; позитивні:В масах однієї держави об’єдналася більшість українських земель:а) пожвавилися зв’язки між окремими українськими землями; б) прискорилася колонізація (освоєння) Подніпров’я; в) посилився європейський вплив.

18. Берестейська церковна унія. Загострення міжконфесійних відносин в Україні.

У 1590 р. львівський єпископ Г. Балабан виступив за підписання унії. Його підтримали єпископи холмський, пінський та луцький. Вони подали заяву королеві Сигізмунду III, і той у 1592 р. відповів згодою. У 1595 р. у Кракові папський нунцій схвалив умови унії, і 25 грудня того ж року в присутності папи римського Климента VIII вона була проголошена. Юридичне оформлення унії мало відбутися у 1596 р. в Бересті. Але собор одразу ж розколовся на дві частини – уніатську та православну.

Уніатська частина затвердила греко-католицьку церкву, підпорядковану папі римському. Визнавалися основні догмати католицької церкви, але мова богослужіння залишалася церковнослов’янською, а обряди – православними. Уніатське духовенство урівнювалося з католицьким: не сплачувало податків, отримувало місця у сеймі. Уніатська шляхта могла претендувати на державні посади.

Таким чином, ватиканська ідея унії, яку й було реалізовано, означала приєднання української національної церкви до католицької.

Але православний собор, що проходив водночас, не визнав правомірність рішення уніатів. Замість консолідації українське суспільство ще більше розкололося.

Після Берестейського собору почався наступ на інтереси православ’я. Церковні землі передавались уніатам, православні фактично втратили вищу церковну ієрархію. Не набагато кращим було становище й греко-католицької церкви. Католицька верхівка розглядала її радше не як самостійну церковну організацію, а як засіб посилення власного впливу. Опинившись зрадниками для православних, уніати не стали й повноцінними, з погляду Риму, католиками.

Отож Берестейська унія не сприяла об’єднанню православних і католиків, але в історії України ці дві церкви міцно пов’язані між собою.

Колоніальна політика Польщі, посилення кріпацтва, покатоличення викликали активний протест українського населення. Після невдалих спроб порозумітися обидві сторони прокляли одна одну. Так унія глибоко розколола тогочасне суспільство замість того, щоб укріпити єдність Речі Посполитої.