9. Культура кр

Культуру Київської Русі слід розглядати в контексті матеріальних та духовних досягнень того часу. До матеріальної культури цієї доби можна віднести досягнення в галузі ремесел, архітектури, живопису тощо. До духовної — досягнення в галузях науки, літератури, усної народної творчості, музики, театру.

Становлення давньоруської державності, виникнення міст, відокремлення ремесла від сільського господарства, пожвавлення торгівлі та зміцнення міжнародних зв’язків і особливо запровадження християнства та ін. зумовили високий розвиток культури Київської Русі, збагачення їх духовного життя. Давньоруська культура  й сьогодні вражає тисячами фольклорних, писемних та речових  пам’яток, які збереглися до наших днів.

Знаменитий Софіївський собор, зведений 1037 р., Кирилівська (1146) та Василівська (1183) церкви у Києві, Борисоглібський собор (1128) у Чернігові, церква св. Пантелеймона (1200) у Галичі.

високохудожні історичні твори-літописи: „Повість минулих літ”, створена ченцем Кеєво-Печерського монастиря Нестором; „Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона; „Повчання дітям” Володимира Мономаха; поетична пам’ятка „Слово о полку Ігоревім”…

й перше писане зведення законів Київської Русі – „Руська правда”.

пам’ятки усної народної творчості: пісні, казки, билини.

творіння давньоруських ювелірів і т. ін. Все це – не лише духовне багатство Кивської Русі, але й значний внесок у розвиток культури середньовічного світу.

 Із другої половини XII ст. починається новий період в історії українських земель – період феодальної роздробленості, а це призводить до занепаду економіки і культури руських земель.

10. Причини та наслідки роздробленості давньоруської держави.

У 1054 р. на 76-му році життя помер Ярослав Муд­рий. З цього моменту починається зміна форми правлін­ня в Давньоруській державі: одноосібна монархія посту­пово переростає в монархію федеративну. Після смерті батька три брати — Ізяслав, Святослав та Всеволод — уклали між собою політичний союз, утворили тріумвірат і, спільно управляючи державою, забезпечували єдність та безпеку руських земель. Цей унікальний союз проіс­нував майже двадцять років, але бурхливий розвиток фе­одалізму, зростання та економічне зміцнення місцевої зе­мельної знаті, породжуючи відцентрові тенденції, підри­вали його основи.

Серед причин, які привели до роздрібленості та занепаду Київської Русі були:

1. Прагнення окремих князівств до самостійності.

2.  Неможливість контролювати з єдиного центру таку велику територію як Київська Русь.

3.  Відсутність чіткого принципу спадковості князівської влади – що вело до міжусобиць.

4. Постійні напади степовиків.

5. Перенесення світових торгових шляхів з України-Русі.

11. Історичні та політичні обставини утворення Г-В держави. Князь Роман Мстиславович.

Виникненню Галицько-Волинської дер­жави(1199)сприяла низка чинників: 1)вдале географічне положення (природні умо­ви робили ці землі важкодоступними для степових кочів­ників); 2)необхідність спільної боротьби двох князівств про­ти Польщі та Угорщини; 3)існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню.

Спи­раючись на міщан князь Роман придушує опір бояр і об'єднує Галичину й Волинь. Успішно боровся з половцями, після чого Роман оволодів Києвом і став вели­ким князем. Підтримував дружні відносини з Візантією та Угорщиною.

Відновив авторитет і вплив Київської держави. Саме Роман Мстиславич був самодержавцем усієї Русі.