Класифікація хг, адаптована до мкх – 10 (1989 р.) Етіологічна

1. Вірусний (В 18):

0. В з дельта – агентом (В 18.0);

1. В без дельта – агента (В 18.1);

2. С (В 18.2);

3. неуточнений (В 18.9).

2. Алкогольний (К 70.1).

3. Токсичний, у тому числі медикаментозний (К 71.3-5).

4. Криптогенний, у тому числі автоімунний (К 73.9).

5. Неспецифічний реактивний (К 75.2).

Морфологічна

1. Хронічний персистувальний гепатит (К 73.0).

2. Хронічний лобулярний гепатит (К 73.1).

3. Хронічний активний гепатит (К 73.2).

Клінічна

1. За формою:

1. Хронічний персистувальний гепатит (К 73.0).

2. Хронічний активний гепатит (К 73.2).

2. За ступенем активності:

1. Мала активність – АлАТ менше 3 норм.

2. Помірна активність – АлАТ від 3 до 10 норм.

3. Значна активність – АлАТ більше 10 норм.

3. За ступенем тяжкості перебігу:

3.1 Легкий – астеновегетативний, суглобовий, диспептичний синдроми, гепатомегалія.

3.2 Середній – приєднання больового, гарячкового та жовтяничного синдромів.

3.3 Тяжкий – приєднуються геморагічний синдром і печінкова недостатність (прогресують жовтяниця, енцефалопатія, асцит, порушення кислотно-лужної рівноваги, гіпоглікемія, порушення функції нирок тощо).

4. Фази перебігу:

1. Загострення.

2. Ремісія.

3. Безперервно рецидивний перебіг.

5. Стадії (за даними гістологічного дослідження) – наявність і поширеність фіброзу.

6. Діагноз може бути доповнений вказівками на наявність порушення функції печінки, хронічної печінкової недостатності, провідного клінічного та біохімічного синдромів.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1. Вірусний гепатит А (анти-НАV IgM), жовтянична форма, легкий ступінь.

2. Вірусний гепатит В (НВsАg+, анти-НВs IgМ), жовтянична форма, тяжкий перебіг. Гостра печінкова енцефалопатія, ІІ стадія.

3. Гострий гепатит С (анти-НСV IgM, НСV-РНК), безжовтянична форма, легкий перебіг.

4. Хронічний гепатит С (анти-НСV IgG, HCV-PHK), фаза реплікації, помірна активність, слабо виражений фіброз, незначне порушення функції печінки.

Алгоритм діагностики хг

При діагностуванні ХГ треба виходити з того, що найімовірніша їх етіологія вірусна. За світовими даними, вона досягає 60-70 %, і лише 30-40 % припадає на токсичні, обмінні, автоімунні та інші фактори.

Оцінка клініки

Перший етап діагностики – оцінка клінічних даних. Треба зауважити, що клініка хронічного гепатиту, якщо це не активний процес, неспецифічна. Біль не характерний, превалюють тяжкість у правому підребер’ї, відчуття розпирання. Переважають загальноастенічні і диспептичні симптоми, притаманні іншим захворюванням шлунково-кишкового тракту (хронічний гастрит, ентероколіт, панкреатит). Таким чином, обстеженню на маркери вірусних гепатитів В і С підлягають усі хворі з патологією шлунково-кишкового тракту. Треба відмітити, що у 20-30 % хворі не скаржаться, тобто має місце субклінічний перебіг захворювання.