Продовження додатка м

Схема діагностики та лікування гострого вірусного гепатиту Е (Hepatitis virosae Е)

Епідеміологічний анамнез:

- спілкування з особами, що мають вірусний гепатит або жовтяницю; перебування в епідемічно несприятливому районі (Азія, Африка, Індія, Центральна Америка) за 10-40 днів до захворювання; висока захворюваність у сезон дощів; вибухоподібний характер водних спалахів; частіше хворіють люди віком 15-30 років

ні

так. Клінічні ознаки:

- початок захворювання поступовий; переджовтяничний період короткий (5-6 діб), переважають диспепсичні прояви і больовий синдром у правому підребер’ї та епігастрії; з появою жовтяниці стан не поліпшується; у період жовтяниці – помірна інтоксикація, значна гепатомегалія до 5 см і більше; перебіг хвороби переважно середньотяжкий; загострення і перехід у хронічну форму не відбувається; у вагітних – тяжкі та фульмінантні форми хвороби, які супроводжуються геморагічним синдромом, недостатністю нирок, больовим синдромом; частіше спостерігаються передчасні пологи, викидні, після яких (через 1-3 - доби) розвивається печінкова енцефалопатія; висока летальність, особливо небезпечна хвороба на 38-40 тижні вагітності

так.

так, вірусний гепатит Е. Верифікація діагнозу: ні

- серологічні дослідження: ІФА, полімеразна ланцюгова реакція (виявлення антигену та антитіл – анти-НЕV IgM); виключення вірусного гепатиту А і В (у хворих немає в крові HBsAg, анти-HBs, анти-HBc ІgM, анти-HAV ІgM); гемограма: лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфо- і моноцитоз, ШОЕ в нормі або знижена; в крові збільшений вміст білірубіну за рахунок прямої фракції, підвищення активності АлАТ, АсАТ, ЛДГ, тимолової проби, зменшення показників сулемової проби, диспротеїнемія, підвищення рівня лужної фосфатази; сеча – на початку уробілінурія, далі – білірубінурія; кал – відсутність стеркобіліну

так

так. Діагноз підтверджено:

- визначення клінічної форми, тяжкості, наявності ускладнень, супутньої патології

ні

Диференціальний діагноз із іншими гепатитами, лептоспірозом, малярією, інфекційним мононуклеозом, цитоме-галовірусною хворобою, гемолітичною та механічною жовтяницею, псевдотуберкульозом, токсичними та алкогольними гепатитами, жировими та пігментними гепатозами, цирозом печінки, хронічними ураженнями печінки. У початковий період при диспепсичному синдромі: з харчовою токсикоінфекцією, при больовому синдромі: з гострим гастритом, холециститом

Лікування:

- обов’язкова госпіталізація; базисна терапія (постільний режим до просвітлення та збільшення кількості сечі); дієта – стіл № 5, 5-а, рідини до 3 л/добу; дезінтоксикаційна терапія (5-10 % розчин глюкози, ізотонічний розчин хлориду натрію, ентеросорбенти); препарати, що поліпшують обмін речовин у печінкових клітинах (пангамат кальцію, аскорбінова кислота, тіамін, піридоксин, рибофлавін); ферментні препарати (фестал, панзинорм); гепатопротектори; глюкокортикоїди (при загрозі гострого гепатонекрозу); екстракорпоральна сорбційна детоксикація; гіпербарична оксигенація

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики: нормалізація лабораторних показників (рівень АлАТ не повинен перевищувати норму в 2 рази, вміст білірубіну 20-30 мкмоль/л)

:

- протягом 3 місяців (раз на місяць огляд інфекціоніста з біохімічним дослідженням крові)

Диспансеризація:

55