![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Типи норм
- •5. 2. Стилі та жанри української літературної мови
- •Стилі і жанри мовлення
- •3. Основні риси офіційно-ділового стилю
- •Акт проголошення незалежності України
- •Порушення правил української літературної вимови
- •[Ред.]Вимова голосних
- •[Ред.]Вимова приголосних
- •4.1. Правила оформлення заголовків та підзаголовків
- •4.2. Оформлення приміток, додатків і підстав до тексту
- •4.3. Виноски до тексту та правила їх оформлення
- •4.4. Правила оформлення бібліографії
- •[Ред.]Орфографічний перенос
- •[Ред.]Технічний перенос
- •[Ред.]Комп'ютерна реалізація
- •Лексичні (абревіатури) та графічні скорочення
- •[Ред.]1850 — 1914 роки
- •[Ред.]1917 — 1932 роки
- •[Ред.]з 1933 року
- •21. Характерні риси
- •Категорія роду іменників
- •Рід невідмінюваних іменників
- •Категорія числа іменників
- •Особливості використання займенників у професійних текстах
- •Вживання особових займенників у документах
- •Присвійні займенники в документах
- •§ 103. Відмінювання імен
- •Множина
- •Множина
- •Зразок відмінювання жіночого імені та по батькові
- •26. Числівник
- •Порядкові числівники
- •Прості, складні і складені числівники
- •Морфологічні ознаки числівників
- •Відмінювання числівників
- •1. Числівник один (одна, одне (-о), одні) змінюється як займенник той:
- •2. Відмінювання числівників два, три, чотири.
- •3. Відмінювання числівників від п‘яти до десяти та числівників на -дцять і -десят:
- •4. Відмінювання числівників сорок, дев’яносто, сто.
- •5. Відмінювання числівників двісті-, чотириста та числівників на -сот.
- •10. У складених порядкових числівників відмінюється лише останній компонент:
Присвійні займенники в документах
1. Присвійні прикметники в родовому і давальному відмінках мають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому, твойому властиві розмовному стилю.
2. Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні форми: на моїм – на моєму, на твоїм – на твоєму, на їхнім – на їхньому, на вашім – на вашому.
3. Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні вживається присвійний займенник їхній, а не (їх)(він – вони): їх обладнання – їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції – надійшли їхні пропозиції.
4. Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило, дублює вже наявне в тексті слово: Петренко І. П. Не справився зі своїми обов'язками диспетчера. Він своїми руками відремонтуав свою машину – він власноруч відремонтував особисту машину.
5. Уникати двозначності при використанні присвійного займенника свій: Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозиції - Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції.
Вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у ділових паперах
1. У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, був відсутній якийсь час – був відсутній деякий час, сі продукти – ці продукти, цеї домовленості – цієї домовленості, казна-який звіт – неводомо який звіт, котрогось із присутніх – декого із присутніх.
2. Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням займенники: кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будб-який квиток.
3. На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає...контракт, що був підписаний.
4. Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання...
5. Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.
Отже, використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.
25.
1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища з закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників ІІ відміни:
Майборода — Майбороди, Майбороді, Майбороду й т. д.; Гмиря — Гмирі, Гмирі, Гмирю, Гмирею й т. д.; Гнатюк — Гнатюка, Гнатюкові (Гнатюку) й т. д.; Заєць — Зайця, Зайцеві (Зайцю) й т. д.; Іваньо — Іваня, Іваньові (Іваню) й т. д.; Кривоніс — Кривоноса, Кривоносові (Кривоносу) й т. д.; Лебідь — Лебедя, Лебедеві (Лебедю) й т. д.; Панібудьласка — Панібудьласки, Панібудьласці й т. д.; Симоненко — Симоненка, Симоненкові (Симоненку) й т. д. Але: Швець — Швеця, Швецеві (Швецю) й т. д.
2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чол. та жін. роду (твердої чи м’якої групи):
Авдієвський — Авдієвського, Авдієвському й т. д.; Кобилянська — Кобилянської, Кобилянській й т. д.
3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюємо за такими зразками:
Н. |
Павлов |
Ковалів |
Прокопів |
Р. |
Павлов-а |
Ковалев-а (-лів-а) |
Прокопов-а (-пів-а) |
Д. |
Павлов-у |
Ковалев-у (-лів-у) |
Прокопов-у (-пів-у) |
Зн. |
Павлов-а |
Ковалев-а (-лів-а) |
Прокопов-а (-пів-а) |
Ор. |
Павлов-им |
Ковалев-им (-лів-им) |
Прокопов-им (-пів-им) |
М. |
…Павлов-і, -у |
...Ковалев-і, -у (-лів-і, -у) |
...Прокопов-і, -у (-пів-і, -у) |
Кл. |
Павлов-е й Павлов |
Ковалев-е (-лів-е) й Ковалів |
Прокопов-е (-пів-е) й Прокопів |
Однина |
Н. |
Павлов-и |
Ковалев-и (-лів-и) |
Прокопов-и (-пів-и) |
Р. |
Павлов-их |
Ковалев-их (-лів-их) |
Прокопов-их (-пів-их) |
Д. |
Павлов-им |
Ковалев-им (-лів-им) |
Прокопов-им (-пів-им) |
Зн. |
Павлов-их |
Ковалев-их (-лів-их) |
Прокопов-их (-пів-их) |
Ор. |
Павлов-ими |
Ковалев-ими (-лів-ими) |
Прокопов-ими (-пів-ими) |
М. |
... Павлов-их |
... Ковалев-их (-лів-их) |
... Прокопов-их (-пів-их) |
Кл. |
Павлов-и |
Ковалев-и (-лів-и) |
Прокопов-и (-пів-и) |
Множина |
Н. |
Гаршин |
Романишин |
Р. |
Гаршин-а |
Романишин-а |
Д. |
Гаршин -ові (-у) |
Романишин -ові (-у) |
Зн. |
Гаршин-а |
Романишин-а |
Ор. |
Гаршин-им |
Романишин-им |
М. |
...Гаршин-і, -у |
...Романишин-і, -у |
Кл. |
Гаршин-е й Гаршин |
Романишин-е й Романишин |
Однина |
Н. |
Гаршин-и |
Романишин-и |
Р. |
Гаршин-их |
Романишин-их |
Д. |
Гаршин-им |
Романишин-им |
Зн. |
Гаршин-их |
Романишин-их |
Ор. |
Гаршин-ими |
Романишин-ими |
М. |
...Гаршин-их |
...Романишин-их |
Кл. |
Гаршин-и |
Романишин-и |
Множина |
Примітка. При відмінюванні чеських і польських прізвищ суфіксальний -е зберігається: Гашек — Гашека, Гашекові..., Локетек – Локетека, Локетекові...
4. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Байко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники: Василя Сеника, Михайлові Балієві, з Андрієм Байком.
Примітка. Про відмінювання неслов’янських прізвищ див. § 100.