67. Інноваційний аналіз на сучасних підприємствах: сутність, зміст та методичні підходи.

Інноваційні процеси є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у просторі та часі. Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження їх у господарську практику визнається за нововведення. Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів вир-ва (машин, устаткування, енергії).

Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів дія-ті підприємств та інших ланок суспільного вир-ва. Економічні – методи господарського управління наукою та вир-вом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів дія-ті. Соціальні – різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, передовсім керівного складу всіх рівнів, охорона довкілля , створення комфортних умов життя). Юридичні – нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види дія-ті підприємств та організацій. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) дія-ті підприємства справляють технічні та організаційні нововведення.

68. Управління інноваційно-інвестиційним портфелем підприємства.

Інноваційні процеси є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку). Залежного від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні й зовнішні інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні – на прямі й портфельні. Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. Реальні інвестиції – це вкладання капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ, а як наслідок – одержання набагато більшого прибутку. Зовнішні прямі інвестиції – це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, називаються портфельними.

69.Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності діяльності підприємства.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії 3 визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послу­ги.

Ефективність виробництва - це комплексне відбиття кінце­вих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу.

У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності (про­дуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно дію­чим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромад­ження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефек­тивності виробництва треба вважати конкретною формою вияву цього закону.

Ефективність – це відносний ефект, результативність процесу, що визначається як відношення результату (ефекту) до витрат, які зумовлюють його одержання. Ефективність в-ва і продуктивність в-ва – це синоніми. Сутність характеристика ефективності має таку формалізовану форму:

Ефективність (продуктивність) = Ефект (результат) / Ресурси (витрати)

Узагальнюючий показник ефективності застосованих ресурсів підприємства можна розрахувати так:

Ефективність застосування ресурсів (тобто рівень продуктивності суспільної праці) = Обсяг чистої продукції підприємства / ( чисельність працівників + (середньорічний обсяг ОФ за відновною вартістю + вартість Оборотних Фондів) * коефіцієнт повних витрат праці)

Необхідно вирізняти такі види ефективності: ек, соц.

1.за місцем одержання: локальна та народно-господарська

2.за ступенем ефекту: первісна (одноразова) та мультиплікативна

3. в залежності від мети: порівняльна та абсолютна.

Для вимірювання ек та соц ефективності в-ва використовують 4 групи показників:

1)узагальнюючі показники: рівень задоволення потреб ринку, в-во чистої продукції на од продукції, поточні витрати на од товарної продукції, прибуток на од заг витрат, рентабельність в-ва, частка продукції за рахунок інтенсифікації в-а.

2)показники використання персоналу: темпи зростання продуктивності праці, частка приросту продукції за рахунок продуктивності, трудомісткість одиниці продукції, зарплатоміскість одиниці, частка управлінського персоналу в заг чисельності.

3)показники використання виробничих фондів: фондовіддача, рентабельність ОФ, фондомісткість, матеріаломісткість, коеф використання окремих видів матеріалів.

4)показники використання грошових коштів: питомі капітальні вкладення, доходність капітальних вкладень, термін окупності капітальних вкладень, оборотність оборотних коштів.