Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
чПоРа Політка.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
13.04.2019
Размер:
543.74 Кб
Скачать

48. Інфляція її види та соціальні наслідки.

Процес зменшення купівельної спроможнос­ті грошової одиниці дістав назву інфляції. Причиною інфляції є порушення закону грошового обігу, внаслідок чого кількість на­явних неповноцінних грошей в обігу перевищує потребу в них.1 Це й викликає зростання загального рівня цін. Провідним чинни­ком інфляції є зростання грошової маси. Проте саме по собі зрос­тання грошової маси не спричиняє інфляції. Інфляція з'являється лише тоді, коли темпи зростання грошової маси випереджають не тільки темпи зменшення швидкості обігу грошової одиниці, а й темпи зростання суспільного продукту, реалізацію якого й обслу­говує грошова маса.

Саме тому до чинників інфляції крім зростання грошової маси можна віднести зростання швидкості обігу грошової одиниці та зменшення загального обсягу суспільного продукту. Інфляція не лише відображає у своєму розвитку динаміку цін, а й вимірюється останньою. Вона є обернено пропорційною ве­личиною цінової динаміки. У сучасних умовах розрізняють три види інфляції залежно від то­го, яким темпом зростають ціни. Якщо ціни зростають темпом до 10% на рік, то такий стан визначають як повзучу інфляцію. За темпів зростання цін від 10 до 100% на рік говорять про галопу-

ючу інфляцію. А коли темпи зростання цін перевищують 100% на рік, то йдеться про наявність гіперінфляції.

Існує.дві форми щфляції -— відкрита та придушена.

Відкритою називають інфляцію, якщо порушення законів гро­шового обігу (коли кількість неповноцінних грошей в обігу є над­мірною порівняно з потребою в них) проявляється у підвищенні цін.

Придушеною називають інфляцію, якщо порушення законів грошового обігу (коли кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з потребою в них) призводить до появи де­фіциту товарів, а не до підвищення цін.

49. Валовий внутрішній продукт та методи його обчислення.

Валовий внутрішній продукт (ВВП)- являє собою сукупну вар­тість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств. Суть ВВП розкривають його загальні риси: є найбільш загальним показником кінцевого результату економічеої діяльності в цілому в національній економіці; характеризує єдність взаємопов”язаних аспектів економічного процесу: виробництво матеріальних благ і надання послуг, розподіл доходів, кінцеве використання матеріальних благ і послуг; охоплює результати економічної діяльності всіх господарських одиниць; є вартісним, грошовим показником, вимірює ринкову вартість річного виробництва; має кількісний, часовий вимір.

У процесі виробництва та нагромадження, що здійснюються в межах національної економіки, використовують не лише вітчизняні товари, а й іноземні. Тому вартість ВВП можна визначити як суму витрат на спожиивання, нагромадження та експорт за вирахуванням вартості імпорту.

Структура: витрати домогосподарств і приватних некомерційних організацій, ринкова вартість послуг, умовна плата за житло, валові приватні інвестиції, державні закупівлі товарів та послуг тощо.

Валовий внутрішній продукт підраховується за так званим територіальним принципом.

Існує три методи обчислення валового внутрішнього продукту:

1) за виробленою продукцією (виробничий метод);

2) за витратами (метод кінцевого використання);

3) за доходами (розподільний метод).

Під час розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки. Для цього за кожною галуззю економіки спочатку розраховується валовий ви­пуск, якій потім зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий результат характеризує сукупну вартість кінцевої про­дукції, або доданої вартості, створеної в галузях економіки.

У ході розрахунку ВВП за витратами підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП. У підсумку отримуємо валовий внутрішній продукт, який дорівнює сумі споживання домашніх господарств С, валових приватних ін­вестицій І, видатків держави Д і чистого експорту Х, тобто:

ВВП = С + І + Д + Х

У процесі розрахунку ВВП за доходами підсумовуються всі види факторних доходів а також амортизаційні відрахування. За таким підходом ВВП обчислюється як сума виплаченої в економіці заробітної плати, процента, ренти та інших майнових доходів, непрямих податків на бізнес, амортизації та прибутків.

Обчислення ВВП ускладнюється інфляцією (зростанням цін), яка властива всім країнам з ринковою економікою. У зв'язку з цим розрізняють поняття номінального і реального ВВП.

Номінальний ВВП це обсяг виробництва, обчислений за діючими, фактичними цінами. В умовах інфляції він завищує ре­зультати економіки і потребує коригування. Реальний ВВПце обсяг виробництва, вартість якого скоригована на величину річ­ного зростання цін.