43. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин та його роль в економіці .

У сучасних цивілізованих країнах світу найпрогресивнішою суспільною системою вважається змішана економіка. Вона передбачає співіснування в межах однієї держави різних економічних секторів. Одним з таких секторів є домашні господарства. В різних культурах практично не існує єдиного поняття, яке б визначало термін “домогосподарство”. Виникають труднощі з поняттям сумісного проживання, власності, загального доходу, відтворювальних відносин. Поняття “домогосподарство” ні в якому разі не можна ототожнювати з поняттям “сім’я”.

Сім’я – це сукупність осіб, що живуть разом, пов’язаних родинністю та спільним бюджетом.

Термін “домогосподарство” більш чітко прив’язаний до територіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є родичами, і передбачає існування економічних відносин власності в середині домогосподарства та виробничих відносин, якщо вони існують. Важливо уявити домогосподарство як основну одиницю соціального і біологічного відтворення, пов’язану із соціально-економічною макроструктурою.

У моделі кругообігу ресурсів, продуктів і доходу, з одного боку домогосподарства формують значною мірою потік сучасних тру­дових ресурсів які надходять на ринок робочої сили. Відтак робоча сила потрапляє на підприємства, де виготовляються товари і послуги, які, у свою чергу, спочатку надходять на споживчий ринок, на якому домогосподарства купують необхідні товари і послуги. З другого боку, споживчі витрати домогосподарств спрямову­ються на ринок споживчих товарів і послуг, які виготовлені підприємствами. Отримана від їх реалізації виручка надходить на підприємства, де створюються нові партії товарів і надаються нові послуги.

44. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула руху капіталу.

Поняття капіталу фіксує деякі ключові елементи: первісно пов’язані з грошима, являє собою специфіч. спосіб орг-ції вир-ва. Гроші виступають не тільки як заг. еквівалент, а і як найбільш абстрактна форма сус-ного багатства, як абсолютний ліквідний засіб.

Загальна формула капіталу має такий вигляд:

1) Г-Т-Г’ ; 2) Г’=Г+ ∆Г; 3) ∆Г=Г’- Г

Г’ –гроші (авансована вартість), ∆Г –додаткова в.

Гроші дають капітал лише тоді, коли пускаються в обіг для наживи (для одержання суми більшої, ніж первісна). Цей рух перетворює гроші в капітал. Першими формами руху капіталу є торгівельні і лихварські (діяли лише в сфері обігу). Грошовий капітал стає продуктивним в процесі первісного нагромадження капіталу і встановлює капітал підприємства. Первісне нагромадження капіталу, що створює капіталістичне відношення, це процес, що перетворює з однієї сторони засоби виробництва і засоби до життя в капітал, а з другої безпосередніх робітників у найманих.

Умови для функціонування капіталу: 1. Капітал- це високорозвинуте товарне виробництво і ринок; 2. Наявність такої мотивації діяльності виробника, якособисте збагачення за рахунок одержання прибутку. 3. Зосередження у частини господарюючих суб’єктів значної частини засобів виробництва і грошових ресурсів. 4. нАявність людей праці, юридично-вільних, але які позбавлені засобів виробництва і життєвих благ, що змушує їх найматися.

Сміт ототожнював капітал з накопиченою працею. Маркс розподіляв матеріально-речовий і суспільний вид капіталу: К= С + V; С- постійний капітал; V- змінний капітал. Ознаки капіталу (сучасна економічна література): 1. Розширилися межі запасів, які вживали Сміт і Рікардо. Все це називається капітальним благом. 2. Поряд з фізичним вживається поняття людський капітал. 3.ототожнюється капітал з грошима (фінансовими ресурсами). 4. Ототожнюється капітал з часом, розглядаючи час як окремий фактор вир-ва. Капітал розглядають як певну ціність, благо, що приносить його власнику впродовж тривалого часу дохід.