Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
чПоРа Політка.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
13.04.2019
Размер:
543.74 Кб
Скачать

33. Ринок, його функції та закони.

В економічній літературі наводиться безліч визначень категорії "ринок", що виражають ті чи інші сторони ринкових відносин. Але тлумачення цього поняття слід розмежовувати на різних рівнях. Ек наука ж розглядає ринок як поєднання попиту і пропозиції, або місце де відбувається купівля-продаж товарів. Але найбільш типове і загальноприй няте визначення ринку таке: ринок - це обмін, що здійснюється відповідно до законів товарного виробництва і обміну. Сутнісну основу цього обміну становить ціна, що визначається співвідношенн ям попиту та пропозиції(про понування). Функції ринку:

1.Ціноутворююча – товари зроблені з різними витратами виробництва мають тенденцію вирівнюватися в ринкову ціну.

2. Регулююча функція - означає узгодженість між економічною власністю в її кіль­кісному аспекті у сферахбезпосереднього виробництва і споживання.

3. Спонукальна функція - означає зниження індивідуальних ви­трат капіталу, покращення споживчих властивостей різних об'єктів власності, зростання ефективності капіталістичного ви­робництва, що виражається у збільшенні маси прибутків.

4. Інтегруюча функція ринку сприяє цілісності системи відно­син економічної власності у всіх сферах суспільного відтворен­ня, реалізації процесів привласнення різними суб'єктами влас­ності в межах національних країн та на наднаціональному рівні, досягненню основної мети господарської діяльності.

5. Контролююча функція ринку - означає частковий і опосередкований контроль споживачів над про­цесом привласнення.

6. Функція розвитку - означає посилення конкуренції між різними типами і фор­мами власності, рушійних сил розвитку економічної власності.

В умовах ринку діє закон попиту та закон пропозиції. Перший виражає зворотну залежність між ціною і величиною попиту, а другий виражає пряму залежність між ціною і кількістю пропонованого продукту.

Взаємозалежності попиту і пропозиції відбивається у ринковій рівновазі.

34. Принципи класифікації ринків. Види ринків.

Існують різнаманітні ринки: ринок товарів, капіталу, фінансово-кредитний ринок, валютний ринок, ринок трудових ресурсів, ринок інформації тощо. Кожний з перелічених елементів здатний функціонувати в так званому автономному режимі і тому має свою структурну побудову. Всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов’язані між собою в становленні і розвитку. Вже з самих назв цих ринків можна вивести основний принцив класифікації ринків – те, що є головним предметом купівлі-продажу на ринку, і дає йому основну назву.

Ринок предметів споживання – один з найважливіших компонентів товарного ринку. Невід’ємною рисою цивілізованого ринку, свідченням його стабільності й життєздатності є стан суспільного виробництва. Конкретним проявом останнього є рівновага попиту й пропозиції, насичення ринку споживчими товарами та послугами.

Питання нормалізації споживчого ринку сьогодні для багатьох регіонів світу, в тому числі й нашої держави, є надзвичайно актуальним. Проблема збалансованості попиту і пропозиції, споживчого ринку в цілому породжується диспропорціями відповідних підрозділів суспільного виробництва. Ринок предметів споживання повинен мати загальною кількістю приблизно 70% від усіх інших ринків країни.

Ринок засобів виробництва. Загальні проблеми формування цін на ресурси.

Торгівля засобами виробництва - це грандіозний ринок, на якому взаємодіють між собою безпосередні виробники продукції. Усі підприємства органічно зв'язані один з одним як постачальники і споживачі машин, устаткування, сировини, паливних ресурсів. Товари виробничого призначення купуються і продаються звичайно оптом, великими партіями. Оптова торгівля виступає посередником між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами продукції.

Характерна риса ринкової економіки полягає в тому, що кожен покупець і продавець знаходять у цьому безбережному просторі свого партнера, продукція і ціни якого його влаштовують. Це торгівля по прямих договірних зв'язках. За цією схемою ринок засобів виробництва розвивався споконвіку й об'єктивно вів до прогресу у виробництві.

Ринок праці та розподіл трудових ресурсів.

Ринок праці – посередник між роботодавцями та найманими працівниками. Це форма узгодження попиту на робочу силу з її пропозицією, досягнення в нормальних умовах відносно стабільної рівноваги в цій сфері на основі державної політики, чинного законодавства та саморегулювання. Складовими ринку праці є:

  • працездатне населення, тобто ті, хто за віком і станом здоров’я здатні працювати у різних сферах суспільного виробництва;

  • зайняте населення, тобто та його частина, яка постійно виконує роботу на підприємствах, в організаціях, закладах за заробітну плату. До цієї групи населення не належать особи, які виконують роботу за допомогою власних засобів праці.

Ринок праці включає також ту частину населення, яка тимчасово не працює, але не відкидає надію на це.

Історично склалися два “чистих” варіанти ринку робочої сили і зайнятості. Перший – ринок робочої сили з обмеженим попитом; другий – з обмеженими ресурсами.

.