- •Об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона злочину.
- •98. Покарання, його мета.
- •Види покарань.
- •100. Обставини, що пом'якшують відповідальність
- •Обставини, що обтяжують відповідальність.
- •102. Класифікація злочинів.
- •Адміністративне право як галузь права.
- •104. Предмет адміністративного права.
- •Метод адміністративного права.
- •Система адміністративного права.
- •Джерела адміністративного права
- •Суб'єкти адміністративно-правових відносин.
- •Адміністративна правоздатність та дієздатність суб'єктів.
- •111. Об'єкти адміністративно-правових відносин.
- •Зміст адміністративних правовідносин.
- •Підвідомчість господарських спорів і компетенція господарських судів щодо їх вирішення.
102. Класифікація злочинів.
Класифікація злочинів - це розподіл передбачених особливою частиною Кримінального кодексу норм на окремі групи за певними критеріями.
За ступенем тяжкості (суспільної небезпечності) злочини поділяють на злочини невеликої тяжкості(не більше 2 років позб. Волі), середньої тяжкості(не більше 5), тяжкі(не більше 10) та особливо тяжкі(10 і більше) (ст. 12 КК).
ЗА ФОРМОЮ ВИНИ
Матеріальні
Умисні
Формальні
Необережні
Усічені
Адміністративне право як галузь права.
Як галузь права адміністративне право — це система юридичних засобів (норми, відносини, законодавство, методи, форми, компетенція суб'єктів, способи реалізації норм), які застосовуються для формування публічно-управлінських відносин, а також організації і забезпечення публічно-управлінської діяльності.
104. Предмет адміністративного права.
Традиційно до предмета адміністративного права належать суспільні відносини, які виникають у сфері публічної діяльності держави, зокрема, у сфері державного управління. Такі відносини пов'язані з: 1) діяльністю органів виконавчої влади; 2) внутрішньо організаційною діяльністю інших державних органів, підприємств, установ, організацій; 3) управлінською діяльністю органів місцевого самоврядування; 4) здійсненням іншими недержавними суб’єктами делегованих повноважень органів виконавчої влади; 5) здійсненням правосуддя у формі адміністративного судочинства.
Метод адміністративного права.
Провідним методом адміністративного права є адміністративно-правовий метод правового регулювання суспільних відносин, зміст якого полягає в тому, що суб’єкт публічного управління наділений владною компетенцією, а об’єкт зобов’язаний виконувати його законні вимоги.
Для адміністративного права характерні такі методи
правовогорегулювання:
-зпереконання
-заохочення
-примус
-прямого і непрямого впливу
-нагляду
-регулювання
-керівництва
Система адміністративного права.
Система адміністративного права — це внутрішня побудова галузі, яка відображає послідовне розміщення елементів — інститутів і норм, що утворюють її, їх єдність і структурний взаємозв'язок. Вона складається із двох частин: загальної і особливої
Загальна частина адміністративного права об'єднує норми, що закріплюють принципи державного управління; правове становище суб'єктів адміністративного права (органів виконавчої влади, державних службовців, громадян та ін.); форми і методи виконавчої та розпорядчої діяльності; адміністративний процес; засоби забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.
Особлива частина адміністративного права містить норми, що регулюють управління промисловістю, агропромисловим комплексом, соціально-культурною сферою (освітою, наукою та ін.), адміністративно-політичною діяльністю (управління внутрішніми справами, управління юстицією), а також міжгалузеве державне управління у сферах статистики, стандартизації, ціноутворення і т. ін.
Джерела адміністративного права
.1 Конституція України (Основний Закон).
2. Законодавчі акти України:
закони України (наприклад, Закон від 23 березня 1996 р. "Про утворення" й ін.);
кодекси, положення, устави й інші кодифіковані акти управлінського характеру (наприклад, КУпАП й ін.).
3. Постанови Верховної Ради України, що містять адміністративно-правові норми організаційно-правового характеpу (наприклад, затверджене постановою Верховної Ради України Положення про паспорт громадянина України).
4. Укази й розпорядження Президента України (наприклад, затверджене Указом Президента України Положення про Міністерство юстиції України).
5. Нормативні акти органів виконавчої влади України: нормативні постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України;
положення, устави, правила, інструкції, інші акти, затверджені Кабінетом Міністрів України (наприклад, Положення про порядок легалізації об'єднань громадян);
нормативні накази міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади.
6. Нормативні накази керівників державних підприємств, установ й організацій.
7. Нормативні акти місцевих рад, їхніх виконавчих органів (наприклад, рішення, що встановлюють правила, за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність).
8. Розпорядження місцевих державних адміністрацій (їхніх голів).
9. Міжурядові угоди України з іншими державами й міжнародно-правові акти, ратифіковані й визнані нашою державою.
10. Акти Конституційного Суду України (наприклад, рішення про відповідність Конституції України постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження переліку платних послуг, надаваних в установах охорони здоров'я й вищих медичних навчальних закладах").
Поняття та види адміністративно-правових відносин.
Адміністративно-правові відносини — це результат впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб'єктів сфери державного управління, внаслідок якого між ними виникають сталі правові зв'язки державно-владного характеру.
Існує кілька критеріїв класифікації адміністративних правовідносин.
1. Залежно від виконуваних функцій їх поділяють на регулятивні та правоохоронні.
Залежно від ступеня взаємної підпорядкованості суб'єктів, що беруть участь у правовідносинах, виділяють відносини:
• між підпорядкованими суб'єктами, що перебувають на різному ієрархічному рівні, тобто між вищестоящими і нижчими структурами;
• між непідпорядкованими суб'єктами однакового ієрархічного рівня. Це відносини між двома міністерствами, адміністраціями районів, області тощо;
• між непідпорядкованими суб'єктами різного ієрархічного рівня або організаційно-правової природи;
• між органами управління і підприємствами, установами, організаціями, які організаційно їм не підпорядковані (організаційно від них незалежні). Це, приміром, відносини між податковою адміністрацією і підприємствами;
• між органами управління і структурами, які підпорядковані їм частково. Наприклад, відносини між державною адміністрацією району та виконкомом селищної ради.
За кількісним складом учасників виділяють двосторонні та багатосторонні відносини;