![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Розділ iіі Відношення
- •3.1. Основні поняття та властивості відношень
- •3.1.1. Основні означення.
- •3.1.2. Подання бінарних відношень за допомогою матриці та графа.
- •3.1.3. Композиція відношень.
- •3.1.4. Подання композиції відношень матрицями та графами.
- •3.1.5. Властивості відношень.
- •3.1.6. Багатомісні відношення. Зв’язок відношень з реляційними базами даних.
- •3.2. Функціональне відношення.
- •3.2.1. Відображення.
- •3.2.2. Типи відображень.
- •3.2.3. Композиція відображень.
- •3.2.4. Суперпозиція функцій.
- •3.3. Відношення еквівалентності
- •3.3.1. Означення відношення еквівалентності. Загальні відомості.
- •3.3.2. Матриця і граф відношення еквівалентності.
- •3.4. Відношення порядку.
- •3.4.1. Загальні властивості.
- •3.4.2. Вагові функції.
- •3.4.3. Квазіпорядок.
- •3.4.4. Структура впорядкованих множин.
- •3.4.5. Матриці відношень порядку.
- •Контрольні запитання.
3.2. Функціональне відношення.
Відношення
називається функціональним, якщо його
елементи (впорядковані пари) мають різні
перші координати:
.
Іншими словами, кожному
відповідає один і тільки один елемент
.
Очевидно, для функціонального відношення
кожний переріз за будь-яким
містить не більш як один елемент. Якщо
,
то переріз за
– порожній.
Якщо
,
то функціональне відношення
називається всюди визначеним. Матриця
функціонального відношення містить у
кожному стовпці не більш як один одиничний
елемент, а його граф характеризується
тим, що з кожної вершини може виходити
тільки одна дуга (враховуючи й петлі).
Приклад 3.18.
Наведений
раніше приклад відношення «бути матір’ю
сина»
{(Оксана,
Олег), (Олена, Андрій), (Катерина, Сергій)}
є також прикладом функціонального
відношення. Для множин
й
відношення
також є функціональним. Це відношення
можна визначити як відношення, яке задає
для кожного елемента множини
його квадрат.
3.2.1. Відображення.
Усяке
функціональне відношення можна розглядати
як функцію. При цьому перша координата
упорядкованої пари
є прообразом (аргументом, змінною), а
друга
– образом (значенням). Це можна записати
як
чи
або
.
Усі три записи є еквівалентними.
Потрібно
розрізняти функцію
як множину впорядкованих пар (відношення)
і значення функції
як другу координату однієї з таких пар.
Слід
зазначити, що відношення, обернене до
функціонального, загалом не є
функціональним. У розглянутому вище
прикладі обидва відношення є функціональними
та обидва симетричні до них відношення
теж є функціональними. Але, якщо розглянути
відношення
,
то обернене (симетричне) до нього
відношення
не є функціональним. Ще один приклад
двох симетричних один до одного відношень,
одне з яких є функціональним, а друге
ні, ми вже наводили. Це відношення «бути
матір’ю дочки»
{(Оксана,
Наталя), (Олена, Надія), (Олена, Ольга),
(Катерина, Галина)}, яке не є функціональним,
і симетричне для нього відношення
{(Наталя,
Оксана), (Надія, Олена), (Ольга, Олена),
(Галина, Катерина)}, яке є функціональним.
Якщо
функціональне відношення
всюди визначено на
,
то його називають відображенням множини
в
і записують
.
Відображення
можна також розглядати як функцію
,
визначену на множині
,
але яка набуває значень на множині
.
3.2.2. Типи відображень.
При
відображенні
в
кожний елемент
з
має один і тільки один образ
.
Однак
зовсім не обов'язково, щоб кожний елемент
з
був образом деякого елемента з
.
Графічно цю ситуацію можна зобразити
так, як, наприклад, показано на рис.3.28.
Якщо ж
будь-який елемент з
є образом принаймні одного елемента з
,
то кажуть, що множина
відображується на
(явище сюр’єкції, або накриття). Цю
ситуацію зображено на рис.3.29.
|
|
Рис.3.28 |
Рис.3.29 |
Якщо
для будь-яких двох різних елементів
й
з
їх образи
,
також різні, то відображення
називається ін'єкцією, або взаємно
однозначним відображенням. Цю ситуацію
показано на рис.3.30.
|
|
Рис.3.30 |
Рис.3.31 |
Відображення,
яке є одночасно сюр’єктивним та
ін’єктивним, називається бієкцією
(накладанням). У цьому випадку кажуть,
що між елементами
й
існує взаємно однозначна відповідність.
При цьому (рис.3.31) виникає питання, чи є
обернене відношення
також взаємно однозначним.
Будь-яке
відображення
із
в
є елементом множини
.
Якщо
–
взаємно однозначне відображення, а
,
то
називається відображенням множини
на себе, причому
.
Приклад наведений на рис.3.32.
Рис.3.32
Образи
і прообрази.
Загалом при відображенні
елемент із
може бути образом не одного, а кількох
елементів із
.
Так, для розглянутого у прикладі на
рис.3.29 відношення елемент
є образом для елементів
,
.
Сукупність
усіх елементів, образом яких є заданий
елемент
,
називається повним прообразом елемента
і позначається . У наведеному прикладі
.
Сукупність
елементів
,
які є образами всіх елементів множини
,
називається образом цієї множини та
позначається
.
Нехай
.
Сукупність усіх елементів із
,
образи яких належать
,
називається повним прообразом множини
і позначається
.