Східний енцефаломієліт коней (Encephalomyelitis, equorum orientalis) (а83.2)

Клінічні форми: типова (менінгітна, енцефалітна, судомна, паралітична, стовбурова, змішана), атипова (стерта, субклінічна).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ(специфічні методи дослідження)

Збудник - альфа-вірус групи А, родини Togaviridae, роду Flavivirus.

1 ІФА - в спинномозковій рідині, крові виявлення специфічних антитіл класу ІgМ.

2 Серологічні реакції: РЗК, РН, РГГА у парних сиворотках на початку хвороби і через 3-4 тижні, діагностичний титр 1:80, збільшення титру в 4 рази і більше.

3 ПЛР – ідентифікація РНК вірусу в крові, лікворі.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Східний енцефаломієліт коней (ІФА+), менінгоенцефалітна форма, тяжкого ступеня.

2 Східний енцефаломієліт коней (ІФА+), стерта форма, легкий ступінь.

3 Східний енцефаломієліт коней (РГГА 1: 80), субклінічна форма.

Токсоплазмоз (Toxoplasmosis) (в58)

(О.П. Казанцев,1985)

За способом інфікування: набутий (В58), природжений (Р37.1).

За клінічними проявами:

• первинно-латентна форма;

• гострий токсоплазмоз (енцефалітна форма (В58.2+G05.2*), тифоподібна форма, змішана форма);

• первинно-хронічна форма (виражена і стерта): токсоплазмозна офтальмопатія (В58.0+), токсоплазмозний гепатит (В58.1+К77.0*), легеневий токсоплазмоз (В58.3+J17.3*), токсоплазмоз з ураженням інших органів (В58.8), токсоплазмозний міокардит (В58.8+І41.2*), токсоплазмозний міозит (В58.8+М63.1*);

• вторинно-хронічна форма (виражена та стерта);

• вторинно-латентна (з резидуальними явищами чи без них).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні методи дослідження)

Збудник - Toxoplasma gondii.

1 Серологічні дослідження: реакція Себіна-Фельдмана, РЗК(титри 1:4 та вище), РНГА, РНІФ (титри 1:10 та вище), ІФА(IgM i IgG), реакція ензиммічених антитіл (обов’язкове дослідження в динаміці).

2 Алергічна внутрішньошкірна проба з токсоплазміном.

3 Паразитоскопічне дослідження мазків крові, центрифугату ліквору, біоптатів лімфовузлів та мигдаликів.

4 Біологічна проба на білих мишах.

5 ПЛР – ідентифікація ДНК токсоплазми в крові.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Набутий гострий токсоплазмоз (ІФА + IgМ), менінгоенцефаліт, тяжкий ступінь.

2 Первинно-хронічний токсоплазмоз (ІФА + ІgG), стертий перебіг. Хоріоретиніт.

3 Хронічний токсоплазмоз, вторинно-латентна форма. Хоріоретиніт. Кальцифікати головного мозку.

Альтернативна класифікація

За походженням: набутий, природжений.

Перебіг: гострий, первинно-хронічний, вторинно-хронічний, первинно-латентний, вторинно-латентний.

За ураженням окремих органів: хоріоретиніт, увеїт, гепатит, міокардит, енцефаліт та інші.

Туляремія (Tularemiа) (а21)

(Г.П. Руднєв, 1962, з доповненням)

Клінічні форми:

• з ураженням шкіри та слизових оболонок і лімфатичних вузлів: бубонна, виразково-бубонна (А21.0), очно-бубонна (А21.1), ангінозно-бубонна;

• з переважним ураженням внутрішніх органів: легенева (А21.2) -

бронхітична, пневмонічна, абдомінальна (А21.3);

• генералізована форма (А21.7) (тифоподібна, септична);

• інші форми туляремії (А21.8).

Перебіг: гострий, затяжний, рецидивний.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: вторинна пневмонія, вторинний менінгіт, вторинний менінгоенцефаліт, міокардит, інфекційно-токсичний шок тощо.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні методи дослідження)

Збудник - Francisella tularensis.

1 Біологічна проба: шляхом зараження тварин пунктатом з бубону, через 3-4 дні вона гине. З органів загиблих тварин роблять мазки, виявляють збудника.

2 Серологічне дослідження:

а) РА з використанням туляремійного діагностикуму (титр 1:100 та вище).

б) РПГА, ІФА (виявлення антитіл класу IgM).

3 Шкірно-алергічна проба з тулярином.

4 ПЛР: ідентифікація ДНК збудника в крові.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Туляремія, очно-бубонна форма, гострий перебіг, середньої тяжкості.

2 Туляремія, бубонна форма, затяжний перебіг, легкого ступеня.

3 Туляремія, генералізована форма, гострий перебіг, тяжкого ступеня. Інфекційно-токсичний шок.