Альтернативна класифікація

(І.А. Касирський і співавт., 1946)

Свіже малярійне захворювання: природжена малярія, первинна малярія, реінфекція, прищеплена малярія (гострі пароксизми).

Ранні рецидиви.

Міжприступні періоди: короткі (між найближчими рецидивами), довготривалий (зимовий) латентний період.

Затяжна малярія:

• форма з частими температурними пароксизмами і вираженою вісцеральною патологією;

• вісцеральна форма, що перебігає без чітких температурних рецидивів (рудименти, субпіректичні форми);

• латентна малярія, що перебігає зі стертою вісцеральною патологією та нервовою симптоматикою (у тому числі так звана замаскована малярія).

Пізні рецидиви.

Марсельська гарячка (а77.1)

(Marseіlles febris, ixodorickettsiosis) (А77.1)

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: без ускладнень, з ускладненнями – пневмонія, тромбофлебіт та ін.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні методи дослідження)

Збудник -Rіckettsia conori.

1 Серологічне: РНІФ, РЗК, РНГА. Проводять із специфічним антигеном R. conori та іншими рикетсіозними антигенами Провачека і Музера з метою виключення інших рикетсіозів.

2 ІФА (виявлення антитіл класу IgM); ПЛР – ідентифікація ДНК збудника в крові.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Марсельська гарячка, тяжкий перебіг. Правобічна нижньочасткова пневмонія.

2 Марсельська гарячка середньої тяжкості.

МЕЛІОЇДОЗ (Melioidosis) (А24)

Клінічні форми:

• cептична (А24.1): блискавична (А24.1), гостра (А24.1), підгостра (А24.2), хронічна (А24.2);

• легенева (А24.3): інфільтративна, абсцедуюча;

• латентна (А24.3);

• рецидивна (А24.3);

• інший уточнений меліоїдоз (А24.3);

• неуточнений (А24.4).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: лімфаденіт, інфекційно-токсичний шок, абсцеси печінки, селезінки, нирок, амілоїдоз, нориці.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник - Pseudomonas pseudomallei.

1 Бактеріологічне дослідження: виділення збудника із крові, сечі, блювоти, харкотиння, вмісту виразки.

2 Біологічне дослідження: скротальний феномен Штрауса.

3 Серологічне дослідження: метод парних сироваток РНГА (титри 1:16 - 1:64), РЗК (титри 1:8 та вище), ІФА, ПЛР.

4 Клінічний аналіз крові: високий нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Меліоїдоз, септична форма (РЗК 1:256), підгострий перебіг, тяжкий ступінь. Абсцес печінки.

2 Меліоїдоз, септична форма, блискавичний перебіг, тяжкий ступінь. Інфекційно-токсичний шок ІІ ст.

3 Меліоїдоз, легенева інфільтративна форма, хронічний перебіг, середньої тяжкості.

Альтернативна класифікація

Клінічні форми: септична (гостра, підгостра, хронічна), легенева (інфільтративна, абсцедивна), рецидивна, латентна.

Менінгококова хвороба (Morbus meningococceus) (а39)

(В.І. Покровський і співавт.,1965, з доповненнями)

Клінічні форми:

- локалізовані (менінгококоносійство (Z22.8), гострий назофарингіт);

- генералізована - менінгококцемія (А39.2) (типова, блискавична), хронічна, менінгіт (А39.0+G01*), менінгоенцефаліт, змішана (менінгіт + менінгококцемія А39.0+G01*, А39.2);

- рідкі форми (А39.8) – ендокардит (І39.8), артрит, поліартрит (М01.0), пневмонія, іридоцикліт.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: гострий набряк і набухання головного мозку, інфекційно-токсичний шок та ін.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник - Neisseria meningitidis

1 Бактеріологічне дослідження слизу із носоглотки, осаду ліквору, крові (виділення менінгокока).

2 Бактеріоскопія мазків крові та осаду ліквору.

3 Серологічні дослідження: РНГА, РЗК, реакція коаглютинації, зустрічний імуноелектрофорез (виявлення менінгококового антигена), ІФА (виявлення IgM).

4 Дослідження ліквору: загальноклінічне (тиск, прозорість, колір, клітинний склад, кількість білка), бактеріоскопічне, бактеріологічне, біохімічне, імунологічне.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Менінгококова хвороба (N. meningitidis+), локалізована форма, гострий назофарингіт, легкий ступінь.

2 Менінгококова інфекція (N. meningitidis+), генералізована форма, менінгококцемія, менінгіт, тяжкий ступінь. Інфекційно-токсичний шок ІІст.

МУКOРМІКОЗ (Mucormycosis) (В46)

Клінічні форми:

• з переважним ураженням слизових оболонок (з уточненням локалізації): ураження слизової оболонки носа, ураження додаткових порожнин носа, ураження кон’юнктиви;

• з переважним ураженням шкіри (В46.3);

• системний мукормікоз (з уточненням локалізації) (В46.4): респіраторного тракту (бронхів, легень) (В46.0), шлунково-кишкового тракту (В46.2), ЦНС та іншої локалізації;

• вісцеральний мукормікоз - ізольоване несистемне ураження органа (з уточненням локалізації ураження) (В46.0 - В46.2);

• мукорсепсис (В46.4);

• мукормікоз неуточнений (В46.5).

За часом виникнення: первинний, повторний.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні методи дослідження)

Збудники - різноманітні види родів Mucor, Absida, Rhizopus, класу Phycomycetes, родини Mucoraceae.

1 Виявлення пліснявих грибів при мікроскопічному дослідженні матеріалу із уражених тканин, шматочків органів, мокротиння або біоптатів тканини.

2 Виділення пліснявих грибів при посівах патологічного матеріалу на поживне середовище (Сабуро).

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Первинний мукормікоз з переважним ураженням слизової оболонки носа, легкий перебіг.

2 Вторинний системний мукормікоз з ураженням слизової оболонки носа, бронхів, легень, тяжкого ступеня.

3 Вторинний системний мукормікоз з ураженням слизової оболонки порожнини рота, шлунково-кишкового тракту, тяжкий перебіг.