65.Сутність демократії: цінності, інститути, процедури.

Поняття “демократія” багатогранне. Його використовують на позначення типу політичної культури, певних політичних цінностей, політичного режиму. У вузькому розумінні “демократія” має тільки політичну спрямованість, а в широкому — це форма внутрішнього устрою будь-якої суспільної організації.Класичне визначення демократії дав А. Лінкольн:

Демократія — правління народу, обране народом, для народу.Характерною особливістю демократичного політичного режиму є децентралізація, роззосередження влади між громадянами держави з метою надання їм можливості рівномірного впливу на функціонування владних органів.Демократичний режим – це форма організації суспільно-політичного життя, заснованого на принципах рівноправності його членів, періодичної виборності органів державного управління і прийняття рішень у відповідності з волею більшості.Демократичні цінності -- це те, заради чого демократію варто захищати, це уособлення її значущості і життєдайності, її привабливості для мільйонів людей, те, завдяки чому демократія здобуває нових прихильників в усьому світі. Сутність демократії конкретизується в певній сукупності цінностей, інститутів і процедур. Головні з них такі:Суверенітет народу; Періодична виборність головних органів влади; Всезагальне, рівне виборче право і таємне голосування;Гарантія основних прав людини;Громадянські права; Політичні права; Соціальні й економічні права; Свобода слова, друку, доступ до ЗМІ;Конституція; Принцип поділу влади; Політичний плюралізм; Демократична процедура прийняття рішень; Принцип більшості; Вирішення конфліктів мирним шляхом.

66.Сутність політики: основні теоретичні підходи (субстанціональний, інституціональний, соціологічний, телеологічний, конфліктний і консенсусний). Термін “політика” походить від давньогрецького слова polis (місто-держава) та пов’язаних з ним politeia (конституція), politike (мистецтво управління), politicas (державний діяч), polites (громадянин). З урахуванням соціального призначення політики вона може бути визначена як діяльність з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади.1.Субстанціональний підхід, указуючи на сутність політики, підкреслює на її прямий звязок з владою. Політика – це управління з використанням влади чи боротьба за завоювання і утримання влади. Вебер, наприклад, визначає політику як «прагнення до участі у владі чи вплив на розподіл влади або між державою, або всередині держави між групами людей, які вона в себе включає». 2.Інституціональний підхід робить акцент на організації, в якій матеріалізується влада. В одних трактуваннях політика – це участь в справах держави, використання классами державної влади для здійснення своїх цілей (В. Ленін). Але політика здійснюється не тільки державою, тому інші визначення вказують на різні інститути та організації, які можуть виступати субєктами політики. 3.Соціологічний підхід повязаний з розглядом суспільства як структури, яка складається з різних груп, що мають власні інтереси і потреби, головним засобом реалізації яких є влада. Політика в такому випадку розглядається як відносини, напрями і способи діяльності соціальних груп у відстоюванні своїх інтересів і задоволенні своїх потреб за допомогою різних засобів, поміж яких головну роль відіграє влада. Саме це визначення політики надалі буде використовуватись як робоче. 4. За телеологічним підходом влада – це досягнення визначеної мети.5.Конфліктний підхід розглядає політику як сферу боротьби, в якій перемагає сильніший, як зверхність одних над іншими. Політика трактується як поле зіткнення інтересів соціальних груп та інститутів з приводу влади, з приводу котролю над механізмами розподілу суспільних благ.6.За консенсусним підходом політика – це сфера об’єднання всіх членів суспільства, коли суспільні проблеми вирішуються ненасильницькими методами через пошук компромісів, без переможців і переможених. Політика розуміється як діяльність, направлена на досягнення громадянами згоди виключно мирними засобами.

67. Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери. Системна модель вперше була розроблена Д.Істоном. Сутність політичної системи, за тлумаченням вченого, розкривається в її функції -авторитарному розподіленні цінностей у суспільстві. Процес функціонування системи описується через відносини обміну з зовнішнім середовищем. Вона зберігає стійкість, якщо знайдений певний баланс між імпульсами, що "входять", проникаючими у середовища, і імпульсами, що "виходять", що є реакцією системи на отриману інформацію. "Вхід" виражений двома видами імпульсів: вимога громадськості (підвищення заробітної плати, розширення соціальних програм, права і свободи громадян) і підтримка. Підтримка може проявлятися як у матеріальній формі (сплата податків, військова служба), так і у вигляді дотримання законності, повага до органів влади, до державної символіки, активної участі у політичному житті. Переробивши інформацію, політична система приймає конкретні рішення (закони, накази) і здійснює все для їх реалізації ("вихід"). "Вхід" і "вихід" складають безперервний цикл, який називається "петлею зворотного зв'язку".

Якщо імпульси, що "виходять", відповідають оцінюванням населення, то суспільна підтримка політичної системи посилюється. Підтримка з боку народу рішень і дій системи є умовою її легітимності.

Істон виділяє два види легітимності:дифузна (емоційна) легітимність є більш стійкою і може проявлятися у підтримці системи навіть в умовах криз;інструментальна (специфічна) легітимність більш короткочасна і орієнтована на результат і заохочення.І навпаки, відсутність підтримки може призвести до кризи політичної системи. Дестабілізуючим фактором можуть стати помилкові рішення влади, прийняті або в результаті досить слабких імпульсів (система не має достатньої інформації для прийняття оптимальних рішень), або в результаті досить високих вимог, що викликає перенасиченість системи інформацією.