Тема 12. Податкова система і податкова політика. Сутність і види податків

План

1. Зародження та розвиток податків. Сутність податків.

2. Елементи системи оподаткування. Класифікація податків. Функції податків.

3. Податкова система України. Податкова служба і податкова робота.

4. Організація податкового менеджменту в Україні

1. Зародження та розвиток податків. Сутність податків

Система оподаткування, нехай спочатку й примітивна, з'явилася з виникненням найпростішої державної моделі. Багато грошей витекло з державних скарбниць, доки способи й види справляння податків не вдосконалилися настільки, що зробили їх одним з основних джерел доходу держави.

Перший етап: прямі податки

Першими джерелами податків були оподатковувані базові цінності: земля, худоба, раби. I самі податки були "прямими", справлялися безпосередньо з громадян, що одержують прибуток від майна.

Кожна з розвинутих на той час держав підходила до оподаткування по-своєму. У Стародавньому Єгипті основним доходом скарбниці була плата за користування землею, що належала фараонові. У Стародавній Греції першість належала податкові на прибуток. Гроші платників податків витрачалися на утримання найманих армій, зведення храмів i оборонних споруд, будівництво доріг, роздавання грошей біднякам та інші громадські потреби.

У воєнний час (який практично тривав постійно) громадяни Риму обкладалися податками відповідно до їх статку, для чого раз у п'ять років подавали обраним чиновникам-цензорам звіти про свій майновий i родинний стан (ці документи цілком можна розглядати як найпростіші зразки сучасних податкових декларацій).

Саме з часів Стародавнього Риму провадиться поділ податків на прямі й непрямі. До непрямих відносили податок з обороту (1%), податок при торгівлі рабами (4%), податок на звільнення рабів (5% їхньої ринкової вартості), а також податок зі спадщини (5%), яким обкладалися тільки громадяни міста Рима. Останній податок, до речі, мав цільове призначення - витрачався на пенсійне забезпечення професійних солдатів.

У Візантійській імперії справляли вже 21 різновид тільки прямих податків, а також усілякі непрямі й зовсім дивні. I цей податковий тягар призвів, як відомо, не до процвітання, а до ослаблення держави.

Отже, основні принципи оподаткування (зі своїми мінусами й плюсами) сформувалися ще за стародавніх часів

Другий етап: податки господарські

З розвитком поділу праці i розвитком міст податкова система істотно "збагатилася" порівняно зі зразково-показовою податковою системою Римської імперії. Держави наближалися до рубежу середньовіччя. На цьому етапі виникли податки на виробництво (або промислові податки), на всі види діяльності, крім сільськогосподарської (земельний податок справлявся окремо). У торгівлі поширилися митні збори й непрямі податки. Цей воістину "фіскальний розквіт" того часу характеризувався величезною кількістю узаконених поборів. Причому до податкової бази потрапив абсурдно широкий спектр об'єктів, аж до найбільш екзотичних та зовсім безглуздих: від штрафу за перевищення будинком установлених розмірів (знаменитий "податок на повітря") - до так званого "подимного податку". Йдеться про податок на нерухомість, первісно запроваджений в Англії. Його розмір спершу обчислювався залежно від кількості вогнищ, а згодом від - кількості вікон, або розраховувався за довжиною фасаду... До речі, усі ці прояви "податкових вакханалій", крім морального збитку, істотно вплинули на архітектуру Європи.

Загалом уся система викликала безліч дорікань у підданих i трималася лише на силі та підтримці з боку дворянства й духівництва завдяки звільненню їх від податків, що дало цілковите право середньовічному філософові й Божій людині Фомі Аквінському називати податки "узаконеною формою грабежу".

Тож i не дивно, що, як i багато сотень років тому у Візантії, розмаїття податків i свавілля влади при їх стягненні аж ніяк не вели до збільшення скарбниці, а, навпаки, стали істотним гальмом економічного зростання. Крім того, наслідком "узаконеного грабежу" були постійна напруженість усередині держав i непокора громадян.

Англійський філософ Френсіс Бекон (1561 - 1626 рр.) у своїй знаменитій праці "Досліди або настанови моральні й політичні" писав: "Податки, стягнуті за згодою народу, не так послаблюють його мужність... Йдеться зараз не про гаманець, а про серце. Подать, стягнута за згодою народу або без неї, може бути однакова для гаманців, але не однакова її дія на дух народу"...

Одним з тих, хто все-таки спробував створити якусь подобу наукової теорії оподаткування, став видатний шотландський економіст i вчений ХVIII ст. Адам Сміт .Він стверджував, що податки для платника - ознака не рабства, а волі. Праця "Дослідження про природу i причину багатства народів", нарешті, визначила основні принципи оподаткування, які актуальні й дотепер. Як ось: принцип справедливості ("піддані держави повинні в міру можливості... брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно до прибутків, якими вони користуються під заступництвом i захистом держави"); принцип визначеності ("податок, що його зобов'язується сплачувати кожна окрема особа, має бути точно визначеним, а не довільним. Термін сплати, спосіб платежу, сума платежу - усе це має бути ясним i зрозумілим для платника.... Невизначеність оподаткування розвиває нахабність i сприяє підкупності розряду людей, які й без того не користуються популярністю, навіть якщо вони не відзначаються нахабністю й підкупністю"; принцип зручності ("кожен податок має стягуватися в той час або в такий спосіб, у який чи який платникові мають бути зручніші для сплати його"); принцип економії ("кожен податок має бути так задумано й розроблено, щоб він брав i утримував з кишень народу якомога менше понад те, що він приносить державному казначейству... Нерозумний податок створює велику спокусу для контрабанди").

Ця воістину епохальна праця свідчила про перехід до третього етапу - наукового підходу до найважливішого державного питання.

Третій етап: те, чого ніколи не буває

Отже, у XVIII ст. Європа вже могла пишатися досить стрункою й раціональною системою справляння податків, як прямих, так i непрямих. З останніх особливу роль відігравав акциз. Процедура його сплати була простою й прозорою - зазвичай він стягувався безпосередньо біля міських воріт з усіх товарів, що ввозилися й вивозилися. Іноді податком обкладалося тільки те, що ввозилося в країну, тобто звільнялися від справляння акцизу товари, що йшли на експорт. Розміри акцизу коливалися зазвичай від 5 до 25%. Якогось наукового обґрунтування розмірів цієї ставки не було, i подібні "перегини на місцях" неабияк стримували розвиток торгівлі.

З прямих податків основна маса припадала на подушне й прибутковий (від них звільнялися дворянство й духівництво). Буржуазія й селянство віддавали державі у вигляді прямих податків 10-15% усіх своїх доходів.

Четвертий етап: оборот під прицілом

Четвертий етап у розвитку податків припав у Європі на XIX ст. i був пов'язаний з піднесенням виробництва й економіки. Держава змінила пріоритети: головним об'єктом оподаткування став оборот - перехід цінностей від одного суб'єкта до іншого. Відчутним виявився для громадян також податок на спадщину. Поширилися податки на операції та капітал - в основному на його приріст у вигляді відсотків за цінними паперами або вкладами, дивідендів за акціями, зростання вартості активів.

Унікальна в своєму роді фінансова система Радянської держави розвивалася зовсім в іншому руслі. На зміну податкам прийшли адміністративні методи вилучення прибутку підприємств i перерозподіл фінансових ресурсів через бюджет країни. Відрахування державі від прибутку підприємств становили від 66 до 93%. Більшість громадян сплачувала належні 13% прибуткового податку, які бухгалтерії автоматично вираховували з їхньої зарплати.

Повна централізація коштів i відсутність будь-якої самостійності підприємств стали головними причинами фінансової кризи, що вибухнула в країні на рубежі 80 - 90-х років ХХ ст. i закінчилася майже вимушеним переходом до ринкової економіки.

П'ятий етап: ера аудиторів

У цей час на Заході все відбувалося в свою чергу, відповідно до еволюційних законів. Там п'ятий етап світової історії оподаткування ознаменувався народженням ПДВ. Поширилися й цільові податки, збирання яких має на меті виробництво конкретних суспільних благ, таких як соціальне страхування, державне медичне обслуговування і пенсійне забезпечення, будівництво доріг тощо.

Розвиток податків на п'ятому етапі i доповнювався, i визначався розвитком економічної теорії. Економістів хвилювали не стільки питання збирання податків, скільки питання виробництва: що громадяни одержували в обмін на податки, яким чином найбільш ефективно організувати виробництво суспільних благ в обмін на податки. Ця теорія так званого суспільного сектора збагатила принципи оподаткування, сформульовані

Податки - невід’ємна частина фінансового господарства держави.

Це найважливіше джерело формування доходів держави, які в свою чергу використовуються на:

• - соціальний захист населення;

• - фінансування соціально-культурних закладів та установ освіти, культури, охорони здоров’я.

• - фінансування науки;

• - реставрація пам’яток архітектури;

• - фінансування оборони, правоохоронної діяльності;

• - утримання органів законодавчої, виконавчої і судової влади;

• -заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення.

___________________________________________________________________

Закон України від 18 лютого 1997року №77/97 – ВР „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” зі змінами до нього передбачає , що під податком, збором та обов’язковим платежем до бюджетів та до державних цільових фондів, розуміються обов’язкові внески до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, здійснювані платниками в порядку та на умовах, що визначаються законами України з питань оподаткування.

____________________________________________________________________

Податки – обов’язкові безвітплатні платежі фізичних і юридичних осіб, впроваджені державою з визначенням їх розмірів, порядку та строків сплати до державних цільових фондів.