Особливості партійної системи

У Чеській Республіці зареєстровано десятки політичних партій і постійних коаліцій. Хоча у офіційному реєстрі можна нарахувати близько 60 політичних партій та 25 політичних організацій, останнім часом партійна система Чеської Республіки починає нагадувати західноєвропейські аналоги, коли політичний клімат в країні визначають дві-три впливові партії. При цьому за західним зразком для формування парламентської більшості їм доводиться створювати коаліції із дрібнішими політичними гравцями [8].

Окрім п’яти-семи, решта непомітні в період між виборами і належать радше до політичного маргінесу.

Політична влада – за незначними винятками – належить чотирьом: лівоцентристській Соціал-демократичній (СSSD), правоцентристській Народно-демократичній (ODS), Комуністичній (KSСM) партіям і консервативному Альянсу християнських демократів, народників та Унії свободи (KDU-СSL, Unia svobody –DEU) [6].

Вищенаведені міркування може вдало проілюструвати теперішній склад нижньої палати парламенту. Більшість у ньому має Чеська соціал-демократична партія, а на другому місці перебуває Громадянська демократична партія. Саме ці дві партії стабільно набирали значний відсоток голосів як на останніх виборах. До парламенту Чехії також постійно потрапляє Комуністична партія Чехії і Моравії, а також ХДУ-ЧНП, що виникла в результаті об’єднання Християнсько-демократичної унії та Чехословацької народної партії. [8].

У той же час політологи вважають проблемою чеських правих партій нездатність до співробітництва з ідеологічними однодумцями та бачать вакантною політичну нішу „направо від центру”. Існує також думка, що найближчими роками у Чеській Республіці ліві та праві уряди змінюватимуть одні одних, причиною чого є центристська політична орієнтація пересічного чеха.

Виборче законодавство Чехії передбачає виділення партіям державних коштів для проведення виборчої кампанії, зокрема партії одержують дотації з державного бюджету, виходячи з результатів парламентських виборів. Партія, що здобула понад 2% голосів, одержує від держави 70 крон (2 дол.) за кожний голос. Оцінюючи організаційний стан партій в Чехії, зауважу, що тут відсутні масові партії. Членством у них охоплено не більше 3-5 % чехів [12].

Тож, партії ще не стали виразниками інтересів широких верств, як це необхідно для трансформаційних суспільств. Вони обслуговують інтереси еліт і частини середнього класу, й лише починають представляти інтереси нових соціальних груп. Більшість партій опирається у своїй діяльності на вузьке коло активістів. Тому провідні партії прагнуть збільшити свою політичну вагу за допомогою встановлення контролю над ЗМІ, економічного і політичного клієнтолізму. Більшість партій будуються на основі відданості лідеру і жорсткої субординації, а лідери здійснюють диктат, одноосібно визначаючи кадрову політику, програму, політичний курс тощо.

Праві партії (з досвіду 90-х), більш радикальні, ідеологізовані, авторитарні, але менш компетентні при здійсненні влади, ніж ліві. Потужна правоцентристська (ліберальна) Громадянська демократична партія (лідер – В.Клаус), чітко структурована, її керівне й активістське ядро представлене новою елітою, а не комуністами-реформаторами. Велику роль відіграє і традиційна Чеська соціал-демократична партія. Вона автентична, діє самостійно, не вступає в коаліцію з комуністами, залучає на свій бік ту частину суспільства, що не ототожнює себе з минулою системою, виступає за серйозне коректування соціальних реформ. Хоч ЧСДП дещо змістилася вправо, але має стійкий електорат і розширює соціальну базу. За час демократичних змін у Чехії склалася поміркована плюралістична і консолідована партійна система з декількох партій. Чехія йде вслід за Угорщиною, яка має найрозвиненішу партійну систему серед країн – нових членів ЄС[12].

Отже, партії Чехії стали важливим фактором політики, сформували свій електорат. Реальна багатопартійність Чехії – неодмінна умова демократичності її політичної системи, в якій існує зв’язок політичних партій із представницькими соціальними силами, і які прагнуть адекватно відображати інтереси цих сил.