Міністерство освіти і науки України Волинський національний університет імені лесі українки

Індивідуальне науково-дослідне завдання На тему:

Aналітична довідка «Політична система Чехії»

Луцьк-2010р.

Підготувала

Студентка 21 групи

Факультету міжнародних відносин

Міцюк Ірина

Зміст

Вступ

1. Особливості політичної системи Чехії.

2. Структура політичної системи.

3. Особливості партійної системи.

4. Аналіз результатів виборів.

5. Характер політичного режиму.

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність моєї теми визначається в першу чергу підвищенням інтересу до даного питання. Справа в тому, що розгляд політичної системи країни, у даному випадку Чеської Республіки, є необхідним процесом, який дозволить краще орієнтуватися у тій політичній ситуації, яка зараз панує у даній країні. Предметом мого дослідження є політична система Чехії.

Метою роботи є визначення основних складових політичної системи та притаманним їм ознаки. Специфіка сучасної політичної системи Чехії з урахуванням визначальних факторів, таких як: формування політичної системи Чеської Республіки у європейській родині, політичне життя комуністичної Чехії та його залежність від Союзу Радянських Соціалістичних Республік, формування та переорієнтація політики Чехії на Європу, зміна чеських стандартів у зв’язку з вступом у Європейський Союз.

Головні питання, яких я детально торкнулася, були: особливості політичної системи Чехії, структура політичної системи, її інституціональна підсистема, комунікативна підсистема, нормативна підсистема, культурно-ідеологічну підсистема, функціональна підсистема, особливості партійної системи, основні партії, їх союзи, аналіз результатів останніх виборів до парламенту 2010 року та місцевих, характер політичного режиму, закріплений у Конституції держави.

Були використанні навчальні посібники, періодика, підручники та електронні джерела. Найповнішу інформацію я отримала від спеціалізованих видань про політику та право. Але найбільш точні дані були взяті з періодичних видань, газет та журналів, най новіша інформація взята з Інтернету, зарубіжних джерел.

Особливості політичної системи Чехії

Згідно з конституцією 1992 року, яка увійшла в силу 1 січня 1993 року, коли федеральна Республіка Чехословаччина розкололася на дві окремі республіки – Чехію і Словаччину, Чеська Республіка має політичну систему з дуалістичною виконавчою владою [1 , c.475 ]. Взагалі розвиток політичної системи Чеської Республіки не можливий без урахування різних факторів, до яких можна віднести її геополітичне розташування, перебування під владою соціалістів досить довгий час, тісний зв'язок з Словаччиною, членство у ЄС, що останніми роками значно «змінило» політичне обличчя Чехії. Становлення сучасної політичної системи Чехії пройшло 4 етапи, четвертий етап включав 2000 рік (ці етапи виділяв Т. Масарик) [ 2 , c.722 ] , тому зараз логічніше було б уже виділяти 5 етапів, включаючи участь та президентство у ЄС.

Чехія (або Чеська Республіка) є парламентською республікою із двопалатним парламентом. До того ж у червні 2005 року громадяни Чехії вперше зіткнулися із потребою обирати депутатів до Європейського парламенту.

Президента Чехії обирає парламент на 5 років. У свою чергу, президент призначає прем’єр-міністра, а той формує уряд, погоджуючи його склад із Палатою депутатів. Першим президентом Чеської Республіки був Вацлав Гавел (у 1993 році). Зараз країну очолює економіст Вацлав Клаус, обраний на найвищий державний пост 28 лютого 2003 року, зараз він перебуває на другому терміні і його повноваженя закінчуються весною 2013 року. Главою уряду Чехії зараз є Петро Нечас.

Взагалі характеризуючи політичну систему цієї країни, я б хотіла назвати головні політичні риси: тип правління – молода демократія, дата створення держави – 1993 рік, політична структура – унітаризм, виконавча влада – дуалістична, законодавча ж це – двопалатний парламент, партійна структура Чехії – багатопартійність, рівень дотримання прав людини – 97% ( багато як для Східної Європи, але я б не сказала достатньо, як для Західної), є членом багатьох міжнародних організацій, в т.ч. ЄС та НАТО.

Структура політичної системи

Для того, щоб більш детальніше розглянути структуру політичної системи Чехії, хотілося б зазначити, що як і кожна політична система, чеська політична система включає інституціональну підсистему( різні державні і суспільно-політичні інститути, і неполітичні організації), комунікативна підсистема (сукупність відносин і принципи взаємодії, які складаються як усередині політичної системи), нормативну підсистему (конституція, закони, нормативні акти, історичні та національні традиції і звичаї, мораль), культурно-ідеологічну підсистема ( сукупність політичних поглядів, теорій і концепцій, політичну і правову культуру), функціональна підсистема (способи реалізації влади).

За формою державного устрою Чехія є унітарною державою. З метою урядування її територія поділена на області і муніципалітети. Населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць строком на чотири роки обирає представницькі органи – асамблеї. Останні, в свою чергу, на той же строк формують виконавчі органи – ради – на чолі з мером.

Велика роль у чеській політичній системі належить органам місцевого й територіального самоврядування. Характерною ознакою є абсолютне неприйняття системи голосування депутатським мандатом неприсутньої в залі особи. В політичних баталіях часто доходить до компромісів “неголосування”: якщо хтось із депутатів нездужає або перебуває у відрядженні, котрийсь із його політичних опонентів утримується від голосування, аби не порушувати паритету сил. На рівні таких джентльменських угод сформовані навіть постійні пари політичних противників [6].

Відповідно до ст.8 Основного закону ЧР в ній гарантується принцип місцевого самоврядування територіальних одиниць. Таке конституційне положення є одним з основних принципів державного будівництва в Чеській Республіці. «Вища одиниця місцевого самоврядування може бути утворена або ліквідована виключно конституційним законом» з ч.3 ст.100. З 1 січня 2000 року в Чехії створено чотирнадцять територіальних самоврядних одиниць. Кожна територіальна одиниця має свою кількість округів. Територіальні одиниці називають муніципалітети і є найвищими самоврядними одиницями.

Органами, за допомогою яких здійснюється управління у краї, є представництво краю, рада краю, голова краю і крайова адміністрація.

Крайові представництва – це представницькі органи, котрі складаються з членів представництв, кількість яких визначається у взаємозв’язку з числом мешканців в тому чи іншому краї: а) до 600 тис. жителів – 45 членів; б) від 600 тис. до 900 тис. – 55 членів; в) понад 900 тис. – 65 членів. Крайова адміністрація виконує завдання у сфері самостійних повноважень краю, визначених для нього представництвом. Але відповідно до нового закону, зараз розширюється обсяг повноважень країв, це більш пов’язано з розподіленням коштів, для того щоб значна частина грошової маси залишалася на місцях [ 4 , c.150-154 ].

Якщо ж говорити про форму правління, то Чехія є парламентською республікою. Президента тут обирає парламент, а його повноваження радше схожі на повноваження британської королеви, ніж президентські в українському сенсі цього слова[6]. Президент наділений правом на вето на закони і при особливих обставинах може розпустити нижню палату парламенту. Президента Чехії обирає парламент на 5 років. У свою чергу, президент є головнокомандувачем збройних сил, представляє державу на міжнародній арені, призначає за згодою Сенату суддів в Конституційний суд, що складається з 15 чоловік, які назначаються на п’ятнадцятилітній термін, також суддів та їх замісників до Верховного суду, плюс призначає і звільняє прем’єр-міністра, а той формує уряд, який називається Рада Міністрів (РМ), погоджуючи його склад, 20 чоловік, із Палатою депутатів.

Законодавча влада належить двопалатному парламенту, який складається з Палати депутатів, в якому працює 200 чоловік, нижньої палати, і Сенату, який включає з 81 людини. Палата депутатів вибирається на чотири роки по системі пропорціонального представництва загальним голосуванням, мінімальний вік виборців – 18 років. Сенатори вибираються прямо на округах на шестирічний термін за принципом східчастого розташування, тобто 1/3 перевибирається кожні два роки. Обидві палати вибираються разом на спільних засіданнях з цілью формування колегії виборців щоб вибрати президента держави максимум на два наступні п’ятирічні терміни[1 , c.475 ]. Ознакою відповідальності тут вважають наявність у міністрів (ба навіть у прем’єра) депутатського мандата, оскільки він утілює програму, з котрою ішов на вибори. На дискусії щодо узгодження такої моделі управління з принципом розподілу влади в чеських ЗМІ не потрапляв.

Якщо говорити про ЗМІ та їх роль у Чеській Республіці, то за сімнадцять років демократичних перетворень друк Чеської Республіки пройшов практично той же шлях, що і всі засоби масової інформації колишніх соціалістичних республік. Замість одноманітності і єдиноначальності соціалістичного часу - десятки і навіть сотні нових видань. Як говорять самі журналісти, коли кількість газет і журналів зашкалює за тисячу, свободу преси пора обмежувати. Це вже вимога ринку - чеські ЗМІ, подібно всім іншим, живуть за рахунок реклами.

Ну а найбільш популярна у чехів стара періодика, правда, що виходить тепер під небагато іншими назвами. Наприклад, колишній орган компартії ЧССР газета «Руді право» - тепер просто «Право». Було «Вільне слово» - стало «Слово». Колишня трибуна чехословацького комсомолу «Молода фронту днес» популярна і у того покоління, хто комсомолу просто не застав. Ясно, що ці видання сильно відрізняються від самих себе колишніх - замість нудних звітів про пленуми і суботники вони публікують матеріали, які дійсно цікаві їх читачам, будь то і економічні огляди, і новини з празького зоопарку. З щоденних газет можна виділити ще «Блиск», що в перекладі означає «Блискавка».

В Чехії чотири офіційні телевізійні канали - перший і другий національні, канал «Нова» і канал «Прем’єра». Вистачає і радіостанції - «Радіо Прага» і «Інформ Прага», наприклад, дають інформацію вельми оперативно. У цих станцій, до речі, є і власні версії в Інтернеті на декількох мовах, у тому числі і на російському [7].

Дивно те, що сучасні чехи не асоціюють себе з слов’янами та досить поблажливо ставляться до Комуністичних угрупувань, незважаючи на сторінки своєї комуністичної епохи.

Навіть сьогодні, можна бачити, що структура чеського громадянського суспільства сильно схильна до неполітичного порядку (благодійних організацій, груп за інтересами) і груп тиску, профспілок, професійних в порівнянні з аналогічними групами на Заході.

There is also much reluctance on part of citizens to mobilize for particular political causes and put pressure on politicians. Існує також небажання з боку громадян забезпечити з певних політичних причин підтримку певних політичних партій, а також чинити тиск на політиків. Groups and initiatives with a global agenda that transcends parochial Czech concerns are also relatively weak.

Another factor in the functioning of civil society today is mutual distrust between politics and civil society. Ще одним фактором у функціонуванні громадянського суспільства сьогодні є взаємна недовіра між політикою і громадянським суспільством. Average citizens do not trust their political elites; conversely, individual politicians and political parties are distrustful of civil society. Пересічні громадяни не довіряють своій політичній еліті, і, навпаки, окремі політики і політичні партії не довіряють громадянському суспільству. Any attempts by civic groups to influence politics are often condemned as “improper efforts to interfere with politics.” Будь-які спроби громадянських груп впливати на політику, часто засуджується як "неналежне зусилля втручатися в політику".

It will be very interesting to see whether (and if so, how quickly) EU membership will change such patterns of civic behavior that, it seems, have deep historical roots. Цікаво, чи (і якщо так, то як швидко) членство в ЄС буде змінювати таку модель громадянської поведінки, має глибокі історичні корені [13].

Досить ясно видно, що сучасна Чехія формує свою політичну систему не відмовляючись від «старого та доброго», але реформується під новим еталоном, еталоном європейського зразка.