8.Система продуктивних сил суспільства

Продуктивні сили суспільства - це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні блага, і визначає зростання продуктивності суспільної праці. Продуктивні сили утворюють провідний компонент будь-якої економічної системи.

До продуктивних сил відносять насамперед людей, працівників та  засоби праці, предмети праці, використовувані сили природи, науку, форми і методи організації виробництва, інформацію. Наука перетворилася в окремий елемент продуктивних сил з початку розгортання НТР, тобто з середини 50-х років, а інформація з середини 70-х років ХХ століття.

Головною продуктивною силою суспільства є люди - тобто працівники виробничої і невиробничої сфери. Продуктивні сили є провідною стороною суспільного способу виробництва, а їх рівень є загальним показником соціально-економічного прогресу. З їх розвитком зростають продуктивність праці, національне багатство, добробут населення.

В сучасній економічній науці продуктивні сили представленні двома основними ресурсами: ресурсом праця та ресурсом капітал. Під першим розуміють людей, - головну продуктивну силу, під другим - засоби виробництва, створені людиною для поліпшення умов та підвищення ефективності процесу праці. Взаємозв'язок ресурсів праця -L та капітал - K з результатом, тобто обсягом виробництва - Y, можна представити у вигляді виробничої функції: Y = f (K,L). Найпростішим виглядом виробничої функції є рівняння (функція) Кобба-Дугласа (американських дослідників - математика Ч. Кобба і економіста П. Дугласа), яка була побудована у 1928 році за даними розвитку промисловості США за 1899 - 1922 роки.

Технологічний спосіб виробництва - це спосіб виробництва, який базується на техніко-економічному поєднанні речових і особистих факторів виробництва і складається із системи продуктивних сил і техніко-економічних відносин. Розвиток людства супроводжувало три технологічні способи виробництва:

1) засновані на ручній праці;

2) засновані на машинній праці;

3) засновані на автоматизованій праці.

Суттєва роль в розвитку технологічного способу виробництва належить науково-технічному прогресу.

На початку людської цивілізації трудові відносини здійснювались у межах племені чи общини, члени якої спільно володіючи ручними знаряддями праці, здобували необхідні засоби існування і спільно присвоювали їх. Подібне зустрічалось і при натуральному виробництві. За часів товарного виробництва колективний характер праці посилюється. Цьому сприяє застосування машин та функціонування ринку, за допомогою якого відособлені виробники встановлюють тісні зв'язки, обмінюючись результатами своєї праці. Характер останньої стає суспільним.

9.Продукція машинобудування. Види виробів

Машинобудування — найважливіша комплексна галузь обробної промисловості, включає до себе верстатобудування, приладобудування, енергетичне, металургійне, хімічне і сільськогосподарське машинобудування.

Технології машинобудування – це наука про виготовлення машин заданої якості, встановленої кількості в певні терміни при найменших виробничих затратах.

Продукція виробництва – це матеріалізований результат трудової діяльності, що має корисні властивості, відповідно до призначення (для використання/споживання).

Частковим видом продукції є виріб.

Виріб – це продукт кінцевої стадії виробництва.

Виробом може бути один предмет або пару, які підлягають виготовленню.

Виріб є об’єктом машинобудівного виробництва.

Вироби поділяються на: 1. вироби основного виробництва

2. вироби допоміжного виробництва

До виробів основного виробництва належать ті, які призначені для реалізації.

А до виробів допоміжного – ті, які виготовляються тільки для власних потреб підприємства.

Вироби машинобудування:

1. Деталь – це виріб із однорідного за назвою та маркою матеріалу, який отримують без використання складальних операції.

2. Складальні одиниці – це виріб, що складається з двох і більше деталей, які з’єднані між собою.

3. Системи і комплекси – це набір машин, які не з’єднуються на заводі виробником.

4. Комплект – вироби допоміжного призначення, які не з’єднуються на заводі виробником.

Напівфабрикат – це виріб підприємства-постачальника, що підлягає додатковій обробці на заводі користувача.

Заготовка – предмет виробництва, з якого отримують деталь шляхом зміни форма, шорсткості, механічних властивостей.

Комплектуючий виріб – це виріб підприємства постачальника, що є складовою частиною виробу, що випускається іншим підприємством.

Машинобудування - найбільш велика комплексна галузь, яка визначає рівень науково-технічного прогресу у всьому народному господарстві, оскільки забезпечує всі галузі машинами, обладнанням, приладами, а населення - предметами споживання. Включає також металообробку, ремонт машин та обладнання. Для неї особливо характерно поглиблення спеціалізації виробництва і розширення її масштабів.  Об'єктом машинобудівного виробництва є виріб, яким називають продукт кінцевої стадії виробництва. Ним може бути будь-який предмет, або множина предметів виробництва, які виробляють на підприємстві. Для автомобільного заводу виробом є автомобіль, для моторного — мотор, для заводу з виробництва заготовок — виливок, кованка тощо. Стандарти передбачають такі види виробів: заготовки, деталі, складальні одиниці, комплекси та комплекти.

Заготовка — виріб, з якого внаслідок зміни форми, розмірів, жорсткості поверхонь та властивостей матеріалу отримують деталь чи суцільну складальну одиницю. Деталь це виріб, який виготовляють без складальних операцій, наприклад, вал, шестерня, хромована гайка, трубка, що зварена з одного шматка металу та ін.

Складальна одиниця — виріб, складові частини якого з'єднуються між собою внаслідок виконання складальних операцій (згвинчування, склеювання, зварювання, запресовування, зшивання, розвальцьовування, заклепування), наприклад, автомобіль, верстат, редуктор, зварена ферма чи корпус.