18. Оперативне управління фінансами визначається як:

1. напрями, форми і методи використання фінансових ресурсів суб’єктів господарювання;

2. головна функція апарату фінансової системи, яка пов’язана із визначенням фінансових ресурсів щодо забезпечення впровадження фінансової тактики;

3. форми та методи цільового фінансування державних програм;

4. система норм і нормативів, які характеризують рівень забезпечення державних видатків.

19. Стратегічне управління фінансами в Україні здійснюють:

1. Верховна Рада України, Президент України та його апарат, Кабінет Міністрів України;

2. Державне казначейство України, Державна податкова адміністрація України;

3. Державна контрольно-ревізійна служба України, Митна служба України;

4. Міністерство фінансів України, управління міністерств, відомств, фінансові служби підприємств та організацій.

20. Фінансове планування – це:

1. сукупність фінансових методів і форм організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства;

2. процес визначення оптимальної структури капіталу;

3. діяльність зі складення планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, галузевих структур, тери­торіально-адміністративних одиниць, країни загалом;

4. напрями, форми і методи використання фінансових ресурсів.

21. Принципами фінансового планування є:

1. принцип справедливості, принцип узгодженості;

2. принцип наукової обґрунтованості планів, предметно-цільовий принцип;

3. принцип системності, принцип диверсифікації;

4. принцип фінансової незалежності, принцип комер­цій­ного розрахунку.

22. Методами фінансового планування є:

1. метод екстраполяції;

2. нормативний метод;

3. балансовий метод;

4. усі відповіді правильні.

23. Фінансовий контроль – це:

1. система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту;

2. процес дослідження фінансового стану підприємства;

3. специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а також недержавними структурами щодо забезпечення на базі законності відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізо­ваних і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та пере­роз­поділу грошових коштів у країні;

4. немає правильної відповіді.

24. Залежно від суб’єктів фінансовий контроль поділяється на:

1. державний, внутрішньогосподарський, аудиторський, громадський;

2. попередній, поточний, наступний;

3. обов’язковий, ініціативний;

4. плановий, позаплановий.

25. Громадський фінансовий контроль здійснюють:

1. Міністерство фінансів України;

2. партії, рухи, профспілки;

3. Державна податкова адміністрація України;

4. Державне казначейство України.

26. Визначити неправильну відповідь. Залежно від часу  проведення фінансовий контроль поділяється на:

1. попередній;

2. поточний;

3. незалежний;

4. наступний.

27. Залежно від обсягів даних, що перевіряються, роз­різняють такі види ревізій:

1. суцільні;

2. вибіркові;

3. комбіновані;

4. усі відповіді правильні.

28. Фінансове право – це:

1. сукупність правових норм, що регулюють економічні відносини у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів держави й органів місцевого самоврядування, необхідних для їх безперервного функціонування;

2. галузь права, що регулює відносини, які виникають між суб’єктами господарювання з приводу їх фінансово-господарської діяльності;

3. правила поведінки, що характеризують фінансові санкції, які застосовуються до злочинців за порушення законодавства у сфері розподілу і перерозподілу ВВП;

4. галузь права, яка визначає відносини держави, юри­дичних і фізичних осіб у сфері сплати податків та інших обов’язкових платежів.

29. Норми фінансового права регулюють відносини, що  виникають під час:

1. становлення і функціонування бюджетної, податкової та грошово-кредитної системи;

2. складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів;

3. збирання податків та обов’язкових платежів з юри­дичних та фізичних осіб;

4. усі відповіді правильні.

30. Метод фінансово-правового регулювання – це:

1. регулювання грошово-кредитної та валютної систем;

2. засіб впливу з боку держави на учасників фінансово-правових відносин;

3. розподіл доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

4. сукупність заходів щодо контролю за використанням фінансових ресурсів суб’єктами господарювання.