- •Кафедра українознавства
- •Історія України
- •Головні завдання курсу
- •Завдання курсу (для чого викладається курс історії України у вищій школі)
- •Теми навчального курсу
- •Українці у зарубіжному світі.
- •Навчальна програма
- •Україна в умовах нової економічної політики і утвердження тоталітарного ладу (20-30 роки хх ст.)
- •Урср в роки другої світової та Великої Вітчизняної війни
- •Поширення соціалістичних засад у суспільстві, перехід від Тоталітарної влади до авторитарної
- •Загострення протиріч (1965-1990 рр.)
- •Україна – незалежна суверенна держава
- •Українці у зарубіжному світі
- •Завдання по вивченню курсу:
- •У результаті вивчення дисципліни студент повинен
- •Тема 1. Стародавні народи й держави на території сучасної України у
- •Література:
- •1.1.Арії (індоєвропейці) та інші стародавні народи у Східній Європі
- •1.2. Античні держави у Північному Причорномор’ї та Криму
- •1.3. Тюркська державність на території сучасної України.
- •Контрольні запитання:
- •Тема 2. Київська Русь.
- •Література:
- •Східні слов’яни VI – IX ст.
- •Утворення й становлення Давньоруської держави. Роль норманів
- •Піднесення Києва. Володимир Великий. Ярослав Мудрий
- •Занепад Київської Русі. Початок феодальної роздрібненості
- •Формування руського народу
- •Контрольні запитання:
- •Тема 3. Галицько – Волинська держава
- •Література:
- •3.1. Піднесення Галицьких земель. Ярослав Осмомисл
- •3.2. Утворення і становлення Галицько-Волинського князівства
- •3.3. Князь Данило Галицький і його боротьба проти монголо- татарської навали
- •3.4. Правління Романовичів. Занепад галицько-волинських земель
- •Контрольні запитання:
- •Тема 4. Україна під владою Литви і Польщі
- •Література:
- •Захоплення руських земель і Утворення Великого Князівства Литовського
- •Соціальний, економічний і політичний розвиток руських земель у складі Литви
- •Союз Великого князівства Литовського з Польщею і його наслідки для України
- •Формування українського народу
- •Утворення Речі Посполитої
- •Посилення соціального, національного, релігійного гноблення
- •Контрольні запитання:
- •Тема 5. Запорозьке козацтво. Козацтво на чолі національно- визвольної боротьби українського народу
- •Література:
- •5.1. Виникнення козацтва і Запорізької Січі
- •5.2. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI – першої третини
- •5.3. Боротьба козаків проти турок і татар. Гетьман п.Конашевич- Сагайдачний
- •Контрольні запитання:
- •Тема 6. Українська національна революція середини XVII ст.
- •Література:
- •6.1. Причини, передумови і характер Визвольної війни
- •6.3. Українсько-Московський договір 1654 р.
- •6.4. Утворення Української гетьманської держави
- •Контрольні запитання:
- •Тема 7. Занепад козацької держави. “Руїна”
- •Література:
- •7.1. Події в 1654-1657 рр. Відносини між Україною і Московією
- •7.2. Політична криза в Гетьманщині. Початок “Руїни”
- •7.3. Події на Лівобережжі та Правобережжі в 1660-1670 рр. Гетьман п. Дорошенко
- •7.4. Кінець “Руїни”. Гетьман і.Самойлович
- •7.5. Взаємини України з Московією
- •Контрольні запитання:
- •Тема 8. Україна у XVIII ст.
- •Література:
- •8.1. Гетьманування і. Мазепи
- •8.2. Ліквідація українського самоврядування та Запорозької Січі. Подальша доля козаків
- •8.3. Історична географія України в XVIII ст. Приєднання Новоросії та Криму. Поділи Речі Посполитої
- •8.4. Закріпачення українського селянства. Посилення феодального
- •8.5. Антифеодальні виступи українських селян
- •Контрольні запитання:
- •Тема 9. Україна в першій половині хіх ст.
- •Література:
- •9.1. Розклад феодально-кріпосницької системи в українських землях
- •9.2. Декабристський рух в Україні
- •9.3. Кирило-Мефодієвське братство
- •9.4. Становище українців в західноукраїнських землях
- •Контрольні запитання:
- •Тема 10. Соціально-економічний розвиток України в другій половині
- •Література:
- •10.1. Селянські та інші реформи 60 – 70-х років хіх ст. Особливості їх проведення в Україні
- •Підросійська Україна після скасування кріпацтва. Промисловий переворот
- •10.3. Західноукраїнські землі в другій половині хіх ст.
- •Контрольні запитання:
- •Тема 11. Формування українського народу. Становлення нації
- •Література:
- •11.1. Поняття етнос, народність, нація
- •11.2. Формування українського народу
- •11.3. Початок формування української нації і особливості цього процесу
- •11.4. Гальмуючі фактори консолідації української нації
- •Контрольні запитання:
- •Тема 12. Активізація суспільно-політичного життя в Україні в другій половині хіх ст.
- •Література:
- •12.1. Національно-демократичний рух. Громади
- •12.2. Народництво в Україні
- •12.3. Робітничий рух і початок розповсюдження марксизму
- •12.4. Виникнення політичних організацій і партій
- •Контрольні запитання:
- •Тема 13. Україна на початку хх століття
- •Література:
- •13.1. Соціально-економічний і політичний розвиток України на початку хх століття
- •13.2. Революція 1905-1097 рр. В Україні
- •13.3. Столипінська аграрна реформа та її наслідки
- •13.4. Участь України у першій світовій війні
- •Контрольні запитання:
- •Тема 14. Національно-демократична революція та громадянська
- •Література:
- •Центральна Рада та її діяльність. Утворення унр
- •14.2. Боротьба Центральної Ради і більшовиків за владу в Україні
- •. Режим гетьмана п.Скоропадського (Гетьманат в умовах німецької окупації)
- •14.4. Правління Директорії
- •Перемога більшовицьких сил над білогвардійськими і польськими військами
- •Тема 15. Соціалістичні перетворення і формування тоталітарного режиму (1921-1939)
- •Література:
- •15.1. Участь України в утворенні срср
- •15.2. Господарче і національно-державне будівництво на рейках непу
- •15.3. Встановлення сталінської диктатури. Протиріччя суспільно- політичного життя в Україні
- •15.4. Індустріалізація промисловості та колективізація сільського господарства. Їх соціально-політичні наслідки для України
- •Контрольні запитання:
- •Тема 16. Українська рср у роки Другої світової та Великої Вітчизняної війни
- •Література:
- •Україна у контексті міжнародних подій напередодні та на початку Другої світової війни
- •16.2. Бойові дії Червоної Армії на території України
- •16.3. Партизанський рух і радянське підпілля
- •16.4. Націоналістичний рух оун-упа. Дивізія сс “Галичина”
- •16.5. Значення Перемоги над фашизмом для українського народу
- •Контрольні запитання:
- •Тема 17. Україна у складі радянської супердержави (1946-1965)
- •Література:
- •Урср у післявоєнному світі
- •17.2. Відбудова народного господарства
- •17.3. Політичні події
- •17.4. Економічний розвиток
- •Контрольні запитання:
- •Тема 18. Загострення протиріч (1965-1990)
- •Література:
- •18.1. Економіка України у добу науково-технічної революції (нтр)
- •18.2. Негаразди суспільно-політичного життя
- •Спроби перебудови суспільства. В.Ю. Андропов, м.С.Горбачов
- •18.4. Політичне протистояння в українському суспільстві
- •Тема 19. Україна – незалежна суверенна держава
- •Література:
- •19.1. Державотворення і політичний розвиток України
- •19.2. Соціально-економічне становище
- •19.3. Україна у сучасному світі
- •Контрольні запитання:
- •Тема 20. Українці у зарубіжному світі
- •Література:
- •20.1. Етапи формування української діаспори
- •20.2. Українці у Північній та Південній Америці
- •20.3. Українці в Європі, снд та Балтії
- •Контрольні запитання:
- •Хронологічна таблиця
- •Теми контрольних робіт (рефератів)
- •Питання до ккр з історії України:
- •Література:
- •Термінологічний словник.
18.4. Політичне протистояння в українському суспільстві
26 квітня 1986 р. сталася аварія на Чорнобильській АЕС, поблизу Києва. Керівники КПРС і КПУ намагалися приховати масштаби катастрофи від людей, смертельну небезпеку для їхнього життя. Більш того, організували проведення першотравневої демонстрації у Києві, коли радіаційна обстановка не дозволяла цього робити. Все це дискредитувало їх і дало ще одну підставу для нищівної критики з боку опонентів, прискорило крах політичної системи, розвал СРСР.
А ще раніше "хрущовське" десятиріччя підштовхнуло об'єктивно визрівший процес оновлення суспільної свідомості. В радянському суспільстві в 60-70-х роках виникає нова форма духовної опозиції – дисидентство, яке висувало реальну альтернативу наростаючим кризовим явищам у духовному житті суспільства - соціальній апатії, дегуманізації культури, бездуховності. Ідеологія дисидентства, що зароджена як сумнів, у доцільності окремих ланок існуючої системи, поступово перетворилося у тверде переконання необхідності докорінних змін у суспільстві. Основними течіями опозиційного руху в Україні були самостійницька, яку представляли національно-визвольний рух підпільних груп, національно-культурницька, репрезентована рухом шестидесятників, правозахисна та рух за свободу совісті (релігійна).
Дисидентські підпільні групи та організації відмовлялися від збройних методів опору режиму, намагалися діяти конституційними засобами. Серед них широко відомі Українська робітничо-селянська спілка (УРСС) на чолі з юристом Левком Лук'яненком (1959-1961 рр.) та Український національний фронт (УНФ) історика Дмитра Квецька і філолога Зіновія Красівського (1964-1967). Правозахисна течія руху була представлена Українською Гельсінською Спілкою (УГС, 1976-1988) Миколи Руденка. Пласт антидержавної опозиції також становили борці за свободу совісті, зокрема представники репресованої Української греко-католицької церкви.
Щодо концептуальних поглядів дисидентів, то найрадикальнішою і найбільш переслідуваного з течій руху була самостійницька. ЇЇ представники відстоювали ідею незалежності України. Спільним для всіх напрямків опозиції руху було заперечення комуністично-бюрократичної системи, прагнення ліквідувати колоніальний, як вони вважали, статус України. Суттєвих змін зазнала точка зору стосовно політичного ладу України: від перебудови радянської системи до демократії західного зразка. Перша поява позацензурних видань датується 1964 р. Серед перших "самовидавних" публікацій були поезії Ліни Костенко, Василя Стуса, Івана Драча та ін.
Про діяльність і погляди дисидентів українська громадськість довідувалася головним чином через закордонні радіостанції "Свобода", "Голос Америки" та ін. Будь-якого масового опозиційного руху в Україні не існувало, доки XIX конференція КПРС (1988 р.) не санкціонувала утворення народних фронтів, рухів на підтримку перебудови.
У 1989 р. з ініціативи Київської організації Союзу письменників України та Інституту літератури АН УРСР виник Народний рух України за перебудову, або просто Рух. Популяризації цієї громадської організації ненавмисно сприяло керівництво КПУ, зокрема, зав. ідеологічним відділом ЦК Л.М.Кравчук, який невдало провів телевізійну полеміку з представниками Руху. Виникли також екологічна асоціація "Зелений світ", Історико-просвітницьке товариство "Меморіал" та ін. "Неформальні" громадські формування, які дедалі посилювали критику КПРС, об'єднували навколо себе усіх невдоволених існуючим суспільним ладом, У 1990 р. "неформали" об'єдналися у політичні партії, яких до кінця року стає 16. Серед них: Українська республіканська партія, Партія демократичного відродження України, Демократична партія України, Соціал-демократична партія України та ін. Однак провідною опозиційною силою залишався Рух, який поступово переходить на відверто антикомуністичні позиції, розпочинає боротьбу за владу з КПРС і за вихід України зі складу СРСР.
28 червня 1996 р. V сесія Верховної Ради України від імені українського народу – громадян України всіх національностей прийняла Конституцію – Основний Закон України.
Конституція складається з 15 розділів (розділ ХV містить перехідні положення) і 161 статті. Згідно з Конституцією Україна є унітарною державою (ст.2) з єдиним громадянством (ст.4). Державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст.6). Державною мовою в Україні є українська (ст.10). У ст.20 визначаються державні символи України: герб, гімн, прапор, столиця.
Проголошений у ст.8 принцип верховенства права означає, що вся поведінка державних органів і державних осіб повинна відповідати вимогам права, що є втілення вищої справедливості. Вольове, командне правління повинно бути замінено управлінням на основі законів.
Принципове значення має проголошення принципів економічної, політичної та ідеологічної багатоманітності. Це означає ліквідацію колишнього монополізму у власності, політиці, світогляді. Ключовою для всієї Конституції є ст.3, яка проголошує людину найбільшою соціальною цінністю в Україні. Утвердження і збереження її прав є головним обов’язком держави. У розділі „Права і свободи та обов’язки людини і громадянина” накреслено систему особистих, соціально-економічних, політичних прав людини.
Конституція регулює організацію і діяльність вищого законодавчого органу України – Верховної Ради, що обирається всенародно терміном на чотири роки у складі 450 народних депутатів, які здійснюють свої повноваження на постійній основі. Український парламент може вносити зміни до Конституції України, приймати закони, затверджувати Державний бюджет, розглядати і приймати рішення щодо Програми діяльності Кабінету міністрів України. 3 січня 2006 р. повноваження Верховної Ради розширяються і Україна стає парламентсько-президентською республікою.
До січня 2006 р. Президент України визначався Конституцією як глава держави. Він був гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав на свободу людини та громадянина. Президент не є одним із суб’єктів розподілу влади. Він об’єднує всі гілки влади в єдине ціле, здійснює узгоджувальні функції стосовно їх діяльності, виступає в ролі арбітра в разі виникнення непорозумінь.
Кабінет Міністрів визначається в Основному Законі як вищий орган у системі органів виконавчої влади. Прем’єр-міністр призначається Президентом за згодою більше половини конституційного складу Верховної Ради, тобто не менш як 226 депутатів. Повноваження уряду припиняється у разі обрання нового Президента, заяви про відставку Прем’єр-міністра, звільнення Прем’єр-міністра Президентом і ухвалення парламентом резолюції недовіри урядові. В кінці березня 2006 р. відбудуться вибори до Верховної Ради України і місцевих рад за пропорційною системою. Лідер політичного блоку чи партії, які отримають найбільше місць в парламенті стане Прем’єр міністром України і будуть розширені його повноваження.
З приняттям Основного Закону створено якісно нову інституцію у системі державних органів – Конституційний суд. Його діяльність спрямована на посилення конституційного контролю в усіх сферах життя, на стабілізацію і зміцнення конституційного ладу, утвердження принципу верховенства права та найбільшої юридичної сили Конституції. Функції Конституційного Суду полягають у розв’язанні питань щодо відповідності законів та інших правових актів Конституції України, а також в офіційному тлумаченні Конституції та законів.
Таким чином, нова Конституція знаменує поступовий перехід від ліберального авторитаризму до конституційного демократизму, регулювання всіх сфер життя лише на основі права. Проте приняття Конституції недостатньо, необхідно навчитися жити за нею, підвищувати правову освіту громадян, посилити контроль за дотриманням законів, привести нормативно-правову базу у відповідність з конституцією, здійснити кодифікацію законодавства. Це дозволить завершити розбудову розвинутого громадянського суспільства і правової держави.