10.3. Західноукраїнські землі в другій половині хіх ст.

Якщо в Російській Україні промисловість розвивалась швидко, а гірничо-металургійна навіть випереджала їх розвиток в усій імперії, то в Австро-Угорщині в промисловому виробництві українські землі були найбільш відсталими. Населення Галичини, наприклад, в середині XIX ст. складало четверту частину населення Австрії, але кількість розміщених тут промислових підприємств складало шосту частину, а число робітників - десяту частину від їх кількості в Австрії. В ІІ половині XIX ст. промисловість Галичини, Буковини і Закарпаття також розвивалась значно повільніше, ніж в цілому по імперії. Вона була переважно дрібною і носила кустарно-ремісничий характер. Лише нафтодобувна і нафтопереробна промисловість розвивалась швидкими темпами. Характерною особливістю

пролетаріату західноукраїнських земель була велика кількість сезонних та поденних робітників.

В західноукраїнських землях феодальна залежність селян і панщина були відмінені 17 квітня 1848 р., а викупна операція земель розпочалась з 1858 р. На протязі 40 років селяни заплатили поміщикам вдвоє більше, ніж вона коштувала на початку скасування кріпосництва. В II половині XIX ст. йшов інтенсивний процес подрібнення і зубожіння селянських господарств. На початок XX ст. 44% господарств Галичини мали менше двох гектарів на подвір'я, що призводило до пролетаризації селянства, тобто аграрного його перенаселення. Саме це викликало наприкінці XIX ст. масову еміграцію селян в Америку.

Контрольні запитання:

1. Які причини змусили царизм стати на шлях проведення реформ?

2. Як проводилась селянська реформа в Україні?

3. Дайте характеристику буржуазних реформ 60 – 70-х років ХІХ ст.

4. В чому особливість розвитку промисловості в Україні в ІІ пол. ХІХ ст.?

5. Охарактеризуйте соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель в ІІ половині ХІХ ст.

Тема 11. Формування українського народу. Становлення нації

Ключові слова: етнос, народність, нація, етногенез,менталітет, асиміляція, консолідація, мова, психологія,самосвідомість.

Український народ має багатовікову історію. Поняття народ в даному випадку розуміється історично згуртована єдність людей, зв’язаних спільністю походження, як правило – мови і території, єдністю історичних доль, усвідомленням відміни від інших етнічних колективів. Для українського народу характерні такі риси, як надмірне внутрішнє самопоглиблення, тенденція до роздування протиріч. Ці якості українського менталітету криються насамперед у національній філософії, для якої стали характерними соорістика, підкреслений діалогізм, широка палітра поглядів на одне й те саме питання.

Поняття етнос, народність, нація. Формування українського народу. Початок формування української нації і особливості цього процесу. Гальмуючі фактори консолідації нації.

Література:

1. Багринець В.М. Коли і як виникли назви Україна, українці.- Ужгород, 1997.

2. Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов’ян.- К., 1991.

3. Брайчевський М.Ю. Походження Русі.- К., 1968.

4. Дзир Я. Автопортрет нації.- К., 1997.

5. Железный А. Происхождение русско-украинского двуязычия в Украине.- К., 1998.

6. Історія України: Нове бачення. Т.2. – К.,1996.

7. Котляр М. Русь язичницька. Біля витоків східнослов’янської цивілізації.- К., 1995.

8. Онищенко І. Діалектика становлення українського етносу та нації (Етнологічний аналіз).- К., 1997.

9. Петров В. Походження українського народу.- К., 1992.

10. Півторак Г.П. Походження українців, росіян. Білорусів та їхніх мов. Міфи і правда трьох братів слов’янських зі “спільної колиски”.- К., 2001.

11. Шелухін С. Україна – назва нашої землі з найдавніших часів.- Дрогобич, 1992.

12. Юрій М.Ф. Етногенез та менталітет українського народу.- Чернівці, 1997.